Сьогодні, досліджуючи суспільні думку та настрої, звертаються до різноманітних методів, найчастіше соціологічних, ігноруючи можливості лінгвістичного аналізу комунікативного простору, зокрема його метафоричних засобів. Як зазначає В. Шалак, «аналіз засобів масової інформації даєзмогу доходити висновків про стан розумів у суспільстві, про їх психологічне самопочуття, про взаємодію і вплив на різноманітні процеси» [4, с. 5].

 Метафору звичайно розглядають як вторинний лінгвістичний процес, що функціонує на ґрунті буквальної мови. Дослідники протиставляють буквальне та образне розуміння/вживання мовних одиниць. Існує й діаметрально протилежний погляд, представники якого метафоричність і метонімічність вважають принципами людського мислення. Вважають, що відновлення інтересу до метафори в сучасній науці розпочинається з праці М. Блека «Метафора» (1952 р.), де репрезентовано так звану інтеракціоністську теорію (interaction theory), яка стверджує, що метафора породжує нове знання [1, с. 153–172]. Важливу роль у лінгвістиці відіграла теорія Дж. Лакоффа. яка полягає у тому, що, наприклад, метафору КОХАННЯ-ЯК-МАНДРІВКА (LOVE-AS-JOURNEY) можна розуміти як відображення (у математичному сенсі) із ділянки-джерела (у цьому випадку – мандрівки) на ділянку-мету (у цьому випадку – кохання). Відображення КОХАННЯ-ЯК-МАНДРІВКА (LOVE-AS-JOURNEY) – перелік онтологічних відповідностей, які характеризують епістемічні відповідності, що відбивають знання про мандрівку на знання про кохання. Автор стверджує, що таке відображення – стандартне, тобто це фіксована частина нашої концептуальної системи, один з наших стандартних способів осмислення зв’язків «кохання». Такий підхід певним чином корелює з поглядами Е. Сепіра, який писав, що «система культурних моделей тієї чи іншої цивілізації фіксується у мові, яка виражає цю цивілізацію» [3, с. 177]. Саме ця заувага дає підстави досліджувати імпліцитні оцінки, інтенції мовців через метафоричні принципи та моделі.

Мета цієї праці — проаналізувати метафоричні принципи та моделі, на яких грунтується вербалізація концепту Криза, виявивши типові у сучасному комунікативному просторі.

            Вербалізація концепту Криза відбувається в термінах низки концептосфер. Етимологічні розвідки засвідчують той факт, що слово криза – «запозичення з французької мови; фр. crise «криза, перелом» засвоєне як медичний термін з латинської мови; лат. crisis «криза, рішучий поворот, перелом» походить від гр. χρίσις «переломний момент, криза; вибір; розрізнення; міркування; суд, рішення, вирок», пов’язаного з χρίνω «розділяю; вибираю; виношу рішення; суджу, обвинувачую», спорідненим з лат. cerno «відокремлюю, відрізняю, гот. hrains «чистий», псл. krojiti, укр. крóїти, край» [2, с. 91]. Саме вербалізації в термінах концептосфери Хвороба (Хвороба → Діагноз → Лікування) залишаються достатньо вживаними: «Чи дійсно така страшна біда загрожує нам сьогодні? В чому її причини, які очікуються наслідки, що потрібно робити, щоб мінімізувати розповсюдження суспільної хвороби (<www.galychyna.if.ua/index.php>); «Влада практично паралізована, реально просто нікому відповідально і професійно вирішувати пекучі проблеми, зупиняти кризові явища» (<arena.net.ua/polit/10index.html>); «Безперечно, що криза прогресуватиме, загрожуючи перерости на невизначений термін у хронічну. Без радикальних втручань не обійтися. Хвора економіка сама не одужає. Тому для цього потрібно відпрацювати комплекс оздоровчих заходів» (<www.galychyna.if.ua/index.php>); «Однак, поруч із цим, саме вибори могли б стати і певним кроком до виходу із постійного тривання небезпечної політичної патології» (П. Іванишин); «Позиція партії: Єдиний Центр має ліки від кризи» (<www.rivne.edc.org.ua/ ?page_id=8&element_id= 2658>); «Олег Тягнибок: в Україні є лише один "рецепт" виходу з кризи…» (<www.kyiv. vosvoboda. info/dokument005821.html>).

Вербалізація в термінах конепту Стихія («З подачі багатьох наших політиків і медіа складається враження, що хвиля світової кризи почалася ні де інше, як в Україні, звідки перекинулась на весь світ – накрила собою економіку США, прогалопувала по Європі, зачепила Японію і Китай – і знов повернулась в Україну» (<analit.info/news/161>); «Нинішня світова економічна і фінансова криза схожа на "ідеальний шторм". Таку заяву зробив сьогодні прем'єр-міністр РФ Володимир Путін, виступаючи на відкритті Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Він відзначив, що є таке поняття - "ідеальний шторм", коли всі стихії сходяться в одній точці і збільшують свою руйнівну силу» (<5tv.com.ua/news/20/158619/>); «По-перше, порадив би спочатку послідовно прочитати написані мною статті «Глобальна фінансова криза: світ стає іншим», «Україна і глобальна криза: напередодні ідеального шторму», “Економічна криза – що нам робити?”, присвячені глобальній економічній кризі та її наслідкам в Україні» (<www.politexpert.in.ua/print.php>). «Зокрема, яка стадія даної кризи наразі в нашій країні? Чи докотився вже найгучніший «грім» світової економічної кризи до наших кордонів, чи в полі нашого зору була лише її «блискавка»?» (<www.day.kiev.ua/257074/>); «Україна під хвилею кризи: відчуй на собі!» (В. Дудін); «Одним із прикладів такого негативного впливу став кумулятивний ефект світової фінансової кризи: «фінансове цунамі» активізувало і підсилило кризові явища…» (<www.agroconf.org/uk/node/7636>); «І кому ж виправляти такий дисбаланс, як не нашим університетам? Звісно, тим, які зуміють виборсатися з виру кризи» (<http://euroosvita.net/?category=1&id=355>)) свідчить насамперед про фаталістичність сприйняття цього соціально-економічного явища, його невідворотність, експліцитно вказує на його незалежність від людини й безпорадність суспільства чи держави перед ним. Опосередковано метафору стихії підтримують й інші вербалізації. Зокрема, мовці застосовують метафоричну модель ДЕРЖАВА — ЦЕ ЧОВЕН; ДЕРЖАВА — ЦЕ СПОРУДА («На його думку, "такі паралелі є" видимим, проте в епоху глобалізації ця криза торкнулася всіх країн, "всі опинилися в одному човні (<5tv.com.ua/news/0/158619/>); рос. «Николай Янович, тоже весь в черном, кратко обрисовал ситуацию, как «майданная команда» за четыре года развалила страну. Вывод прост: главу Нацбанка, президента и премьера — за борт» (<www.telekritika.ua/ daidzhest/print/43369>); «А сучасність таки пекуче потребує українського націоналізму та політиків, здатних провести якісні, революційні перетворення в інтересах української нації, здатних збудувати українську національну державу-“хату” на міцному фундаменті національної ідеї» (П. Іванишин)).  

            Активно використовуваною є така метафорична ідея, як персоніфікація (метафорична модель КРИЗА – ЦЕ АГРЕСИВНА ІСТОТА): «Вона вже перед порогом, на порозі, в нашій домівці — так говорять про те лихо, що прийшло до нас у вигляді фінансово-економічної кризи» (<www.galychyna.if.ua/index.php>); «Незважаючи на прогнози експертів, що криза прийде до Івано-Франківська в лютому-березні, прикарпатці її вже відчули» (<pravda.if.ua/ news-6344.html>); «Віктор Ющенко висловив своє бачення боротьби з почварою-кризою та її персоніфікаціями» (<http://www.president.gov.ua/news/12402.html>); «Економічна криза, яка охоплює Україну, на 90 відсотків є внутрішньою» (<ternopil.cure.org.ua/dbm.php/archive/2008-12-09_600>); «Бельгійський уряд став жертвою кризи не тому, що не зміг протистояти рецесії, а навпаки, тому що спробував надто активно й невміло захиститися від наростаючих негативних тенденцій у національній економіці та фінансовій сфері» (О. Коваль); «Львівська футзальна "Енергія" стала черговою жертвою фінансової кризи» (<prosport.lvivport.com/content/view/2412/55/>); «Четвертий етап дослідження «Пульс кризи» проводився Інститутом Горшеніна методом телефонного опитування» (<otherside.com.ua/ news/detail.php>); «Дві третини українців бояться наслідків економічної кризи, але не бачать серйозних причин для того, аби відчути на собі удари кризи» (<oglyadach.com/news/2008/10/29/ 203435.htm>); «Але і в економіці не без містики. Тверезі й розумні кажуть, криза за горлянку світ ухопила, бо повмирали ті, хто боровся проти великої депресії» (<http://novy.tv/reporter/ ukraine/2008/11/05/19/36.html>).

Рідкотрапляються вербалізації досліджуваного концепту в технічних термінах, зокрема концептосфери Механізм: «Маховик кризи розкручується щоразу швидшими темпами, а її наслідки — катастрофічні для населення і більшості підприємців» (<www. novaera.te.ua/ article_view.php>); «Сподіваємось, що зібрана нами інформація допоможе Вам відшукати для себе нові інструменти для подолання кризи, яких Ви не бачили раніше і завдяки яким зможете прийняти правильне рішення» (<http://www.derevo.info/news.php>).

Процесуальні абстрактні поняття концептуалізовано загалом через типові для багатьох мов метафори. У термінах переміщення суб’єкта у просторі чи в термінах метафори шляху, чи подорожі (Джерело/Пункт відправлення – Стежка – Ціль/Пункт прибуття), вербалізовано значну низку концептів (Життя, Смерть, Любов, Кар’єра, Мислення та багато інших, тобто емоційні, інтелектуальні, соціальні процеси). Традиційно людина вербалізує різноманітні абстрактні категорії, стани, почуття, відчуття як локуси та вмістища: «І знову наголошу: з кризи ми вийдемо іншими» (В. Ющенко); «У році, що пішов, банки отримали останні дивіденди. Зараз фінансова система знаходиться на порозі системної кризи» (<www.dom2000.com.ua/articles.php>); «Україна на краєчку схилу, тобто лише на порозі кризи» (<http://novy.tv/reporter/ukraine/2008/ 11/05/19/36.html>). Власне тому аналізованому концептові приписуються атрибути, властиві тим чи іншим вмістищам: «Відставка уряду спровокує поглиблення кризи в Україні» (<www.rbc.ua/ukr/top/ politics/2009/01/16/490424.shtml>); «При цьому вона запевнила, що саме завдяки зусиллям її уряду, який «усвідомлює ступінь і глибину світової кризи», «росте економіка, стримується інфляція»…» (<www.galychyna.if.ua/index.php>); «У кризи є початок і кінець. Але світла в кінці кризового тунелю не бачать навіть небесні світила і карти Таро» (<novy.tv/ reporter/ukraine/ 2008/11/05/19/36.html>).  

Проаналізовані метафоричні моделі, за якими вербалізовано концепт Криза, засвідчують, що використовувані метафори моделюють сучасну українську реальність  здебільшого як Стихію-Хаос, що, своєю чергою, імпліцитно містить негативну оцінку, вказує на пасивність мовців (прояви стихії варто перечекати), їх невинуватість тощо.  Аналогічно можна інтерпретувати частотні персоніфікації кризи як агресивної істоти. Лише одна із досліджених метафоричних моделей засвідчує активність субєкта — людини, спільноти, держави, що шукає шлях і вихід.

Література

  1. БлэкМ. Метафора / М. Блэк // Теория метафоры: сборник [пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. / общ. ред. Н.Д. Арутюновой и М. А. Журинской]. – М.: Прогресс, 1990. – С. 153–172.
  2. Етимологічний словник української мови [гол. ред. О. С. Мельничук]. – У 7 т. – К.: Наукова думка. – Т. 3. – 1989. – 549 с.
  3. Сепир Э. Положение лингвистики как науки / Э. Сепир // История языкознания ХІХ и ХХ веков в очерках и извлечениях. – М.: Учпедгиз, 1960. – Ч. 2. – С. 175–181.
  4. Шалак В. Современный контент-анализ : приложения в области : политологии, психологии, социологии, культурологии, экономики, рекламы / В.И. Шалак. – М.: Омега-Л, 2004. – 272 с.

 

Криза: прогноз чи діагноз… (за матеріалами ЗМІ) / Левченко О. П., Плотницька І. М. // Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій [Текст] : матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (3 квітня 2009 р., м. Львів) : у 2 ч. Ч 2 / за наук. ред. чл.-кор. НАН України В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. — Львів ЛРІДУ НАДУ, 2009. — С. 474–478.