Важливим напрямком дослідження семантики фразеологічних одиниць є вивчення зв'язків між концептом, метафоричними принципами (і відповідно на "синтаксичному рівні" структурними моделями, за якими концепт вербалізується) та компонентами-символами (мікросимволами, факультативними знаками), виявлення типових зв'язків між наведеними елементами концептуального та вербального рівнів. Розв’язання цього завдання дасть можливість отримати інформацію про специфічне та інтерлінгвальне в досліджуваних картинах світу, а такі дані, у свою чергу, сприятимуть адекватному перекладу, укладанню дво- та багатомовних перекладних словників.

Один з елементів наведеного ланцюга, позначений умовно як метафоричний принцип, поєднує концепт і компонент-символ у процесі творення фразеологізму. Саме механізми метафоротворення і фразеотворення викликають найзапекліші дискусії мовознавців [Див. про це: 26; 25; 8, с.410-411; 23; 24; 22, 27]. Висловлювалося припущення, що тематичним мікрогрупам концептів відповідають певні компоненти. Йдеться не про фразеологічні одиниці з однаковим опорним словом, а про фразеологізми з різними опорними словами й зіставним значенням. Проте так звані опорні слова у складі таких ФО є зіставними з точки зору їх символічного значення. Існує зв'язок між концептами, метафоричними принципами й групами компонентів, які можуть мати різний рівень символічності. Компоненти, які об'єднуються у певну тематичну групу, вербалізують зіставні значення (зауважимо, не тотожні чи синонімічні). Найчастіше таке символічне значення мають факультативні знаки, що належать до певної тематичної групи й символічне значення яких підпорядковується символічному значенню гіпероніма. Під час творення певного фразеологізму в ряді випадків відбувається взаємодія двох (можливо, і більше) метафоричних принципів. Простежується поєднання кожного з метафоричних принципів із низкою структурних моделей, наприклад, коли йдеться про метафоричний принцип та концепт Пастка [9]. Це явище знаходить опосередковане підтвердження у жаргонному (субстандартному) фразеотворенні, у якому поява нових одиниць теж відбувається за існуючими у мовленні моделями [Див. про це: 2, с.34-46]. Проте й у субстандартному фразеотворенні використовуються для “заповнення” моделей символи, які можна було би назвати символами-гіпонімами через те, що вони підпорядковуються «стандартній» системі символів та її оцінності. А. Бірих та Й. Матешич наводять приклади субстандартних усталених порівнянь, серед яких рос. нужен как кенгуру авоська, нужен как собаке боковой карман, вкалывать как тысяча негров, вкалывать как сто китайцев, простой как ситцевые трусы (додамо від себеукр. простий як двері міліції), вязать как свинья в кибернетике тощо [2, с.37]. Відбувається "осучаснення" образності.

Спостерігаємо типові зв'язки концепту Смак і метафоричного принципу Смак, які відображають повною мірою явище, називане мовною універсалією, що фіксує міжпочуттєвий зв'язок словесно [21, с.314]. Класичними у лінгвістиці прикладами метафоричних переносів, заснованих власне на цій здатності людського сприйняття й мислення, стало пов'язування звуку й кольору, звуку й смаку, звуку й тактильних відчуттів. Проте така синестезія в осмисленні притаманна процесу вербалізації, по-перше, абстрактних концептів, по-друге, усім метафоричним процесам[1].

Аналізуючи розвиток семантики російського слова вкус, В.В. Виноградов зазначав, що воно близько середини XVIII cт. дістало переносне абстрактне значення під впливом франц. gout, нім. Geschmack [3, с.96]. Можливо, аналогічно відбувався і розвиток переносних значень українського слова смак (з огляду на його етимологічну спорідненість із польськ. Smak, нім. Geschmak).

Як відомо, вищі поняття концептуалізуються у термінах нижчих понять. На лексичному рівні слово смакувати окрім прямого, має переносне значення 'відчувати задоволення' з інваріантами 'з особливим задоволенням вимовляти слова, речення, розповідати про що-небудь', 'милуватися чим-небудь', 'обмірковувати, аналізувати що-небудь, переживаючи, заглиблюючись у деталі, тонкощі' [4, с.1152]. "Смакову" етимологію мають і синоніми цього слова насолоджуватися, усолоджуватися [всолоджуватися] 'відчувати велике задоволення, насолоду, щастя', а також асоціативно пов'язані з вказаними – упиватися [впиватися], напуватися, упоюватися [впоюватися]. Можливо, останні з наведених прикладів тісніше образно поєднані з метафорою БАЖАННЯ – це спРАГА. Похідні слова від слова смак мають позитивну імпліцитну модальність. Аналогічну тенденцію спостерігаємо у фразеологічних системах, де фразеологізми з аналізованим компонентом вербалізують концепти Насолода, Приємність, Задоволення, Захоплення, інтерес: входити / ввійти в смак: добирати (доходити) / добрати (дійти) смаку; до смаку; зі смаком; на (під) смак; по смаку чиєму; прийтися до душі (до смаку і т. ін.) кому; у смак. В.В. Виноградов вказує, що розвиток значення слова рос. вкус призвело до виникнення багатого фразеологічного гнізда у російській літературній мові ХІХ ст.: «иметь вкус к чему-небудь, обладать хорошим вкусом; тонкий, развитой, испорченный вкус; обнаружить вкус, человек дурного вкуса, не доверять чьему-нибудь вкусу, вполне полагаться на чей-нибудь вкус; со вкусом (одеваться, жить и т. п.), отсутствие вкуса, недостаток вкуса и т. п. Ср. безвкусие, безвкусица, безвкусный» [3, с.97–98].

Мовознавці звертають увагу на те, що сьогодні "активізувалося слово смак і похідне – смачний, особливо в рекламі", і пояснюють це прагматизмом співвітчизників [11, с.130][2]. Погоджуючись із тезою про прагматизм, необхідно зауважити, що з погляду концепції реклами, слово смак як ключове в її контексті вдале, бо має відповідні переносні значення й асоціативні зв'язки з концептами Насолода, Задоволення тощо. В українській мові найпоширенішими "смаковими” оцінними означеннями-метафорами, які добираються мовцями до слів, є гіркий (біда, біль, доля, думка, душа, жарт, життя, журба, каяття, кохання, кривда, перемога, печаль, плач, почуття, правда, праця, радість, розлука, розпач, слово, сміх, спомин, туга, щастя тощо); солодкий (біль, жага, життя, журба, кохання, кривда, мрія, надія, печаль, почуття, праця, радість, слово, сміх, сон, спокій, тривога, туга, щастя)[3]; солодкуватий (погляд); терпкий (біль, жага, журба, правда, розпач, слово, туга тощо) [12]. Означення гіркий-солодкий, ужиті у переносному значенні, утворюють антонімічну пару. Найбільше "смакових" означень-метафор фіксується у словах жарт (гіркий, кислий, приперчений, смачний, солодкий), життя (малинове, солодке, гірке, несолодке, прокисле, полинне), слово (терпке, солодке, гірке, масне, медоплинне, солоне) [12]. Окремого дослідження потребують означення іменників, фразеологізми та їх символи, пов'язанні так чи інакше із звучанням чи звуком, мовленням.

Через терміни концепту Смак у досліджуваних мовах вербалізуються концепти Щастя / Горе, Задоволення, Лестощі, Неприємність (Неприємна ситуація), Бажане (Принадне), Неприємне (Набридливе) тощо. Основними складовими концепту Смак є його різновиди: солодкий, солоний, гіркий, кислий, прісний, терпкий (у В. Даля: "сладость, горечь, кислота, солоность, преснота" [6, т.1, с.212], ''сладкий, соленый, кислый; пресный; пряный, горький, острый, задхлый" [6, т.4, с.216]). Синонімом слова смачний (приємний) за народними уявленнями є солодкий[4]. На основі таких уявлень постав ряд слів (рос. усладить, услаждать слух, чувства; насладиться, наслаждаться 'изящным [6, т.4, с.217], сладость, услада, наслаждение [6, т.4, с.217]); в українській мові: насолода, солодкість, блаженство, рай, раювання, щасливе життя).

Ще одним із метафоричних значень синонімів слова солодкий є щасливий (Давнє дозвілля, солодке життя довелося забути (М. Зеров). С. Шулежкова наводить низку російських “крилатих висловів-неологізмів” із компонентом рос. сладкий: сладкая жизнь, сладкая женщина, Это сладкое слово свобода, Сладку ягоду рвали вместе, горьку ягоду — я одна, сладкая парочка [20, с.329]. У наведеній цитаті із М. Зерова вираз солодке життя не має негативної оцінності, на відміну від сучасного російського сладкая жизнь, яке “генетично” С. Шулежкова пов'язує з фільмом Фелліні [20, с.329]. Пор. англ. sweet on someone 'любити когось', sweet talk someone 'переконувати лестячи', fake the bitter with the sweet 'приймати погане разом із добрим'). В англійській мові рекламний слоган “солодка парочка”, ймовірно, був побудований на мовній грі sweet on 'любити когось' – sweet 'солодкий', проте зрозумілий і російськомовному, й україномовному глядачеві-слухачеві з огляду на відповідні переносні значення слова солодкий. У той же час, Г. Гачев переконаний, що особливістю саме болгарського світосприйняття є чуттєвість до смаку і запаху й особливо важливу роль відіграє слово "солодко", яке є "універсальним визначенням для блага – того, що добре, добро, гарно, істинно" [5, с.131-133].

Прототипом атрибута солодкий, за свідченням лексикографічних джерел, є мед, цукор[5]. Проте метафоричному переосмисленню здебільшого піддано саме слово мед. Мед у світовій культурі символізує чистоту, натхнення, красномовство, Боже слово, благословення Бога [15, с.218]. У досліджуваних ФС мед служить символом чогось принадного, солодкого, а надміру солодке символізує щось неприємне, фальшиве, облесливе, лестощі, нещирість. Основний атрибут концепту Мед солодкий осмислюється як хороший, принадний: укр. як меду полизати; допався як циган до меду, добрий як з медом. У термінах концепту Мед вербалізуються різноманітні концепти (Достаток, Задоволення, Радість, Втіха), що підпорядковано вищій метафорі Солодкий – це Приємний: укр. як у меду, як мед пити, з сл. жити; укр. медові (медовії) та молочні (молочнії) ріки – рос. молочные реки (u) кисельные береза; укр. медові дні чого; медовий місяць ‑ рос. медовый месяц; укр. як (коли) мед, то й ложкою; як медом по губах мазнули кого, як медом по губах кому; болг. мед му капе от устата (мед се лепи по устата му); польськ. cud, miód (ułtramaryna); болг. мед и масло ще потече; мед и масло капе / капне (пада / падне) на сърцето (нa душата) ми, опитал съм (и) меда и отравата на някого 'пізнати і з хорошої, і з поганої сторони кого-н. ', англ. honey 'любий, люба', тіllk and honey. Фразеологізми, побудовані за моделлю " не + символ ні + символ" (чи "не + символ"), супроводжуються словами жити, життя, робота тощо, мають значення ‘погане життя’: укр. не мед ні кутя; не мед. Мед не єдиний символ достатку в українському симболарії, специфічним символом чогось приємного є мак: укр. не з маком 'важко, погано', натомість в англійській мові – be no picnic, not all beer and skittles. В українській мові прототипами "приємного" є також сало, масло: як салом по губах, як циган на сало, як маслом по душі – рос. как (будто, словно, точно) маслом по сердцу. Група українських фразеологізмів із компонентом сало має великий обсяг (зафіксовано біля 50 одиниць, які експлікують різноманітні смисли). Це пояснюється традиціями української кулінарії. Д.К. Зеленін пише, що "із приправ на першому місці стоїть солоне свиняче сало, улюблена приправа українців і білорусів; натомість росіяни його зовсім не вживають... Росіянам усе це чуже; вони вживають смалець (розтоплене сало) тільки для смаження" [7, с.146]. Українець у межах російського менталітету часто асоціюється із салом, такі уявлення відображені, наприклад, у численних горезвісних зразках міського фольклору. Однак з культурологічної точки зору таке неприйняття інших традицій, насмішкувате ставлення до них – яскравий вияв архетипової опозиції свій – чужий, де чужий оцінюється негативно.

Мед є символом чогось принадного[6]: укр. кортить як меду полизати звичайно поряд з іншими, які оцінюються як смачний і тому – принадний: укр. вхопити (захопити) шилом патоки (меду) зазнати невдачі'; укр. і калачем не виманиш – рос. калачем не выманешь, укр. не хоче як дід калача, a дівка заміж, рос. ни за какие коврижки; білорус. булкаю не заманіць (не затягнуць); польськ. i piernikiem go nie zwabisz; wiedzieć gdzie stoją, konfitury 'вдало відчувати зміни, вміти пристосуватися до ситуації'. Концептн Лестощі, Улесливий також вербалізуються у термінах концепту Смак – Солодкий (і його прототипової репрезентації – мед), наприклад, укр. медоточивий. Хоча існують й інші способи вербалізації – укр. масний, масляний; рос. как блин масляний 'про нещиро-ласкаву людину'; укр. підхлібний. Специфічно неприємний на смак, зокрема, занадто солодкий, оцінюється як поганий і має своє позначення у мові – укр. нудотний, нудотно-солодкий, рос. приторный ("чрезмеру сдобный, жирный, либо сладкий, либо пресный" [6, т.3, с.453]), що знайшло відображення у фразеології: укр. передавати / передати куті меду; медок солодок, та язичок дере; також занадто солодкий осмислюється як облесливий, фальшивий: укр. мед ‘про що-небудь зовні приємне, xopoше (слова, ставлення тощо), але здебільшого нещире’ – рос. Мед-Сахарыч; укр. медовії слова (розмови, речі) 'облесливе обіцяння', з медом на вустах, з медом та [з] маком; мазати медом речі (слова і т. ін.); говорить як медом мастить; обливати / облити солодким медом кого; хвалить як би медом мастив; польськ. міеć miód (miódy) w ustach 'лестити'. Зустрічаємо цей символ у Л. Костенко, хоча загалом "смакові" метафори не характерні для її поетики: О, не визискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл (Л. Костенко). Цікаво, що через метафору смакових відчуттів вербалізується й естетична оцінка: Але ж гарний оцей вражий панич! Як мед з маком! (Н-Лев., II, 1956, 498) [14, т.4, с.661‑662]; Ладне як каша з маком.

Прототипами гіркого смаку, за лексикографічними джерелами, в українській мові є кава, корінь, краплі чого-н., ліки, настій, перець, плід, хрін [13], за фразеологічними уявленнями українців, росіян і білорусів ‑ редька, полин тощо. В. Даль прототипами цього смаку вважає "перец, горько горюч; полынь, чисто горька" [6, т.1, с.383]. В англомовному світі гіркота пов'язується з рутою, тому "в англійській мові "рута" – омонім слова "горе", звідси й ще одне символічне значення цієї трави у західних країнах" [15, с.316]. Смак "гіркий" символізує горе (укр. гіркота; рос. горечь – горесть, скорбь [6, т.1, с.383], англ. bitterness 'гіркота', 'злоба'), страждання, прикрість, клопіт, неприємності, важку роботу: укр. випити / випивати (пити) гірку чашу, [повний] ківш [лиха], по повній) [до краю (до дна)] – рос. пить горькую чашу; укр. обливатися (умиватися, обмиватися і т. ін.) / облитися (вмитися, обмитися і т. ін.) [кривавим (гірким і т. ін.)] потом; гірко на серці (на душі), гірше (гірш) гіркої (печеної) редьки (полину і т. ін); лиха (важка, гірка і т. ін.) година; лиха (гірка, щербата і т. ін.) доля; гірка чаша тощо; рос. горькие годы, горькая жизнь, горький человек, горько слышать, видеть, горькие слезы, горючие слезы, горькая истина, горький смех; білорус, рэдзьку есці 'погано жити в сім'ї, часто сваритися'. В англійській мові bitter має переносні значення ‘озлоблений’, ‘різкий’, а також сполучується із словами мороз, вороги, аргумент, напад, боротьба й має значення ‘сильний’, ‘жорстокий’, українські та російські означення-відповідники до перелічених іменників етимологічно сягають інших образів. Гіркий осмислюється як неприємний, тому в термінах "гірких'' прототипів вербалізується концепт Набридати: укр. гірш (гірше) гіркої редьки (за гірку редьку, гіркої гірчиці, печеної редьки, перцю, полину і т. ін.); рос. как горькая редька; білорус, як горкая рэдзька (для пор. в англійській мові відповідні значення вербалізуються в термінах іншнх концептів – smb is fed up to the (back) teeth with smth, smb; smth, smb turns smb’s stomach (the stomach of smb)).

Ще одне смакове відчуття – оскома, що виникає від уживання кислої чи терпкої їжі, і частково пов'язане із значенням ‘набридати’: укр. набивати / набити оскому 'пересичуватися чим-небудь; втрачати інтерес до чогось', 'ставати буденним, нецікавим; приїдатися, набридати, викликати роздратування', 'досягати дуже незначних результатів у здійсненні чогось; вимушено задовольнятися чим-небудь малим, незначним' – рос. набить оскомину 'пресытиться от чего-н., надоесть', зауважимо, що спостерігаються асиметричні відтінки значення. З компонентом оскома (оскомина) в українській мові існує низка ФО: оскома на зубах 'у когось виникає відраза до чого-небудь, неприємно, бридко від чогось'; [аж] оскома бере / узяла 'хтось заздрісно, хтиво або із злістю, сердито і т. ін. поглядає на кого-небудь'; зганяти (згонити) / зігнати оскому (оскомину) 'переносити гнів, роздратування за щось на кого-, що-небудь'; оскома спадає / спаде 'у когось зникає бажання чинити неприємність, зло і т. ін.' – у російській ФС аналогічні смисли вербалізуються в інший спосіб.

Гострий смак символізує щось дошкульне, непокірне, нестерпне, його прототипом є перець у досліджуваних мовах: укр. з перцем 'дуже запальний, гарячий, гострий на язик', серце з перцем 'хто-небудь з непокірним, норовистим, запальним характером'. М. Малоха вказує, що "особливо наочно віднесення перцю до локусу чужого виступає у фраземах білорус. (прагнаць), дзе горкі перац росте, пол. gdzie piepz rośnie (uciec, wynieść się, zapędzić kogo), tam, gdzie piepz rośnie i ploty grodzą cynamonem – 'далеко, в екзотичних країнах'. Відповідно порівняння людини з перцем надає їй риси виділеності, чужості – укр. сердитий мов турецький перець, завзятий як перець" [10, с.21]. Проте вживання слова перець як характеристики людини в усному мовленні, у субстандарті (Вінперець 'міцний горішок, зубр') свідчить про те, що символ перець не асоціюється з “чужістю”, як і в інших контекстах (Народ наш любить пісню жартівливу, з привітною посмішкою, а то й з гострим перцем (А. Малишко); додавати / додати солі (та перцю) робити дотепнішим, гострішим, дошкульнішим, уїдливішим (про висловлювання)’ [13]). Пор. рос. нашла на перец горчица, хрен с перцем coшелся); укр. підсипати / підсипати перцю; підносити / піднести [тертого] хріну (хрону, перцю і т. ін.); дісталося, перцю з квасом кому; давати (задавати) / дати (задати) перцю ‘дуже лаяти, сварити кого-небудь, дошкуляти критикою комусь’; ‘розправлятися з ким-небудь, бити, громити когось’;‘завдавати клопоту, прикрощів, дошкуляти кому-небудь’ рос. посыпать (насыпать перцу на хвост кому, подсыпать кому перцу; польськ. jak gdyby ziarnko pieprzu rozgrył 'жахливо, немилосердно', jakby mu kto ріерzu nasypał 'неспокійно'; білорус, даваць (задаваць) nepцу 'строго карати, сварити'.

Прототипами атрибуту кислий за лексикографічними джерелами є укр. оцет, лимон [13], рос. лимон, уксус, клюква, на фразеологічному рівні – квас, кислиці, кваша, солоний огірок: укр. кисле, як кваша, кисне, мов кваша, кисне, мов солоний огірок [16], розводити (розвести), розсипати (розсипати) кислиці 'перебувати у гнітючому настрої, скаржитися, плакати, жаліючись, піддаватися відчаю' і навіть – квасний як вовк 'про щось занадто кисле', обкис, як лис (ймовірно, порівняння виникло на основі рими).

Смакове відчуття кислий оцінюється як поганий. В українській фразеологічній системі в рамках таких уявлень існують ФО, побудовані на основі фреймової інформації “киснути ‑> ставати поганим”: (аж) молоко кисне, перев. з сл. глянути, дивитися і т. ін. 'стає неприємно, моторошно'; молоко кисне від очей чиїх. У термінах смакового відчуття кислий вербалізується концепт Настрій: укр. кисла міна 'невеселий, незадоволений і т. ін. вигляд, вираз (обличчя)'; квасити губи – рос. делать кислую мину, англ. sour look. Прикметник англ. sour має значення 'похмурий', проте дієслово sour – 'озлоблювати', soured by misfortunes 'озлоблений невдачами'; strike (hit) sour note 'щось неприємне'. Метафоричні паралелі до англ. sour 'оздоблювати' знаходимо в українській фразеології мов кислицю з'їв з сл. подивитися, глянути і т. ін. 'скоса, вороже'. Проте українське дієслово киснути має значення 'проводити час бездіяльно, одноманітно', 'залишатися, перебувати де-небудь тривалий час', 'бути в пригніченому настрої' (як і рос. киснуть).

Слово солоний[7] є амбівалентним із погляду оцінності. У прямому значенні це слово в парі з прісний має позитивну оцінку. Слово прісний набуло переносного значення 'нецікавий', негативної оцінки слово набуває в певних контекстах: солоний (чи приперчений, масний), коли йдеться про жарт, дотеп, анекдот 'виразний, дотепний, але грубий і непристойний' (пор. англ. take smth with grain of salt (pinch of salt) 'сприймати розповідь чи пояснення із сумнівом'). В українській мові пряме значення слова солоний має фразеологічну вербалізацію, позначену національно-культурною специфікою: десь чумаки ночували, чумак з сіллю перекинувся 'солоне, пересолене'. Символіка солі в українській і російській мовах та культурах збігається (аналогічну символіку знаходимо в болгарській і польській мовах). Пор.: укр. водити хліб і cіль – рос. водить хлеб-соль; болг. посрещам / посрещна с хляб и сол на някого 'зустрічати / зустріти хлібом і сіллю кого-н.’; укр. сіль землі – рос. соль земли – болг. солта на земята сьм. Але компонент сіль в українській фразеологічній системі має, по-перше, національно забарвлені атрибути, по-друге, використовується в мікроконтекстах, що позначають етноунікальні ситуації, по-третє, ФО з компонентом сіль вербалізують в українській мові такі значення, які в інших мовах експлікуються за допомогою елементів, що належать іншим тематичним групам. Крім того, в українській фразеологічній системі збереглися давні міфологічні уявлення про сіль (укр. сіль тобі на язик тощо). Проте у досліджуваних мовах спостерігаємо і спільні атрибути компонента – важливий, неприємний.

Отже, через метафору смакових відчуттів описуються інші, “вищі відчуття" за моделлю спробувати, скуштувати – відчути щось (укр. скуштувати меду якого 'зазнати чого-небудь (звичайно неприємного) на власному досвіді, відчути щось самому'; сьорбнути солоного 'зазнати великих випробувань, незгод, злиднів і т. ін.'; пробувати кислиць 'зазнавати покарання, докорів'; подивитися наче (як) кислицю з'їв 'невдоволено поглянув'); конструкція фразеологізму відповідає реченню (укр. солоно приходиться / прийшлося – рос. солоно пришлось; укр дісталося перцю з квасом кому (пор. укр. дістанеться на горіхи (на кислички, на бублики) кому – рос. доставаться (достаться) на калачи (на орехи) кому). Як уже зазначалося, існує архетиповий метафоричний принцип Спілкування – це ВЗАЄМОДІЯ, ДАВАННЯ. Суб'єктом переміщається певний об'єкт до адресата. У фразеологізмах цей об'єкт позначається певними символами. Унаслідок взаємодії метафоричних принципів Спілкування – давання і Скуштувати – Відчути вербалізуються фразеологізми, модель яких виглядає як “дати комусь щось неприємне" (прототипами неприємного виступають смакові прототипи) (укр. підносити / піднести [тертого] хріну (хрону, перцю і т. ін.) кому, підносити пілюлю, тикати (під ніс) кислиці, дати цибульки кому; нагодувати цибулькою кого 'набити кого-небудъ' (пор.: рос. дать (задать, закатить) памятку).

Отже спостерігається високий рівень зіставності образності під час реалізації саме "смакової" метафори у досліджуваних мовах. Національно-культурна специфіка вербалізації концептів Щастя / Горе, Задоволення, Лестощі, Неприємність (Неприємна ситуація), Бажане (Принадне), Неприємне (Набридливе) виявляється лише на рівні окремих компонентів фразеологічних одиниць. Не йдеться про абсолютну тотожність обсягів концептів, як наприклад, Щастя / Горе. Крім того, “смакова” метафора, у термінах якої вербалізуються вищезгадані концепти, має регулярні фразеотворчі можливості в досліджуваних мовах (українській, російській, білоруській; польській).

 Література

  1. 1. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // ВЯ. – 1995. ‑ № 1. ‑ С. 37‑65.
  2. Бирих А., Матешич Й., Фразеология в русском и хорватском субстандарте // Słowo. Tekst. Czas VI. Mater. Międzynar. konfer. nauk. – Szczecin, 2002. – C.34‑46.
  3. Виноградов В.В. История слов / Российская академия наук. Отделение литературы и языка: Научный совет «Русский язык». Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН / Отв. ред. академик РАН Н.Ю. Шведова. – М., 1999.
  4. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К., 2001.
  5. Гачев Г. Национальные образы мира. – М., 1988.
  6. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – В 4-х тт. – M., 1989-1991.
  7. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. – М., 1991.
  8. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем // Теория метафоры. ‑ М., 1990. – С.387‑415.
  9. Левченко Е. Метафорические принципы во фразеологии // Слово. Фраза.Текст. Сб. науч. статей к 60-летию проф. М.А. Алексеенко. – М., 2002. – с. 242‑249.
  10. Малоха М. Обиходно-эмпирический опыт в фразеологии, славяне: острые огородные растения // Национально-культурный компонент в тексте и языке. Матер. ІІ Междунар. науч. конфер. – Минск, 1999. – Ч.2. – С.20-25.
  11. Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв'ю з мовознавцем. – К., 2001.
  12. Словник епітетів української мови / С.П. Бибик, С.Л. Єрмоленко, Л.О. Пустовіт. – К., 1998.
  13. Словники України. Інтегрована лексикографічна система. – НАН України, Український мовно-інформаційний фонд, 2001. – Версія 1.0.
  14. Словник української мови. У 11-и т. – К., 1970-1980.
  15. Тресиддер Дж. Словарь символов. – M., 1999.
  16. Українські прислів'я, приказки та порівняння з літературних пам'яток / Упор. м.М. Пазяк К., 2001.
  17. Фразеологический словарь русского языка / Под. ред. А.И. Молоткова. ‑М., 1968.
  18. Хайруллина Р.Х. Фразеологическая картина мира: от мировидения к миропониманию. – Уфа, 2001.
  19. Цыганенко Г.П. Эгимологический словарь русского языка. – К., 1989.
  20. Шулежкова С. От сладкой жизни к сладкой парочке (крылатые выражения-неологнзмы с компонентом сладкий в современном русском языке) // Słowo. Tekst. Czas VI. Mater. Miedzynar. konfer. nauk.Szczecin, 2002. – C. 328 – 333.
  21. Эстетика; Словарь / Под общ. ред. А.А. Беляева и др. – М., 1989.

22 Fauconnier G. Mapping in Thought and Language. – Cambridge, 1996.

  1. Gibbs R. Skating on thin ice: literal meaning and understanding idioms in conversation // Discourse Processes. ‑ 1986. ‑ №9. – Р. 17‑30.
  2. Gibbs R. The Poetics of Mind: Figurative Thought, Language and Understanding. ‑ Cambridge, 1994.
  3. Johnson M. The Body in the Mind: The Bodily Basis of Meaning, Imagination and Reason. ‑ Chicago, 1987.
  4. Lakoff G. Women, Fire and Dangerous Things: What Categories Reveal about the Mind ‑ Chicago, 1990.
  5. Turner , Fauconnier G. Conceptual Integration Networks // Cognitive Science. ‑ 1998. ‑ Volume 22. ‑ Number 2. – P. 133‑187.

 [1] Ю.Д. Апрясян наводить статистичну закономірність, що була сформульована С. Ульманом ще на початку 50-х років: близько 80 відсотків інтерсенсорних метафоричних переносів відбуваються строго в напрямку від нижніх рівнів ієрархії сприйняття до її верхніх рівнів, лише трохи більше 20 відсотків переносів розгортаються у протилежному напрямку [1, с.48].

[2] О. Сербенська, М. Волощак наводять приклади рекламних слоганів: смак бажання; Відчуй смак з легенди; Відчуй смак Америки; Живи зі смаком; Скажеш, у мене немає смаку? [11, с.130].

[3] Підкреслені слова мають антонімічні епітети гіркий-солодкий.

[4] Г.П. Циганенко припускає, що значення слова солодкий розвивалося від *soldъ "солоний", потім "приправлений" (не лише сіллю), далі – "смачний" нарешті, – “солодкий” [19, с.430].

[5] На фразеологічному рівні ‑ укр. Солодкий, як сон. Солодкий, як цукровий буряк [16, с.57].

[6] Р.Х.Хайрулліна пише: “поняття чого-небудь цінного, бажаного у російської людини асоціюється із сіллю (соль земли, несолоно хлебавши, хлеб да соль), а у башкира – з медом (БАЛ ДА МАЙ – букв. – мед та масло – побажання; БАЛ МЕНƏН Май ЭсендƏ ЙƟҘƟƳ – букв. – плавати в меді та маслі – відпов. – жить как у христа за пазухой)” [18, с.22]. Однак у російській пареміології (на відміну від фразеології, де з компонентом мед фіксується лише не мед [17, с.240]) існує низка паремій, побудованих на основі осмислення меду як чогось принадного, бажаного: Лаком гость к меду, да пить ему воду; Терпи горе: пей мед; Одна рука в меду, другая в патоке; Коли мед, так и ложку тощо.

[7] Прототипом солоного, звичайно, є сіль і ропа: укр. солоне, як ропа; солоний, як ропа [16, с.58].

Метафоричні принципи у фразеології (Смак — концепт і метафоричний принцип) // Система і структура східнослов’янських мов. — Київ, 2003. — С. 212–220.