Spis treści

У праці досліджено проблему розвитку прототипних уявлень та внутрішньомовної асиметрії на прикладі зоосемізмів. Дослідження ґрунтується на реконструкції прототипних атрибутів, здійсненої на фразеологічному матеріалі, різноманітному за походженням. У структурі прототипу виокремлено ядрову та периферійні зони.
Ключові слова: фразеологічна одиниця, символ, прототип, атрибут, асиметрія, метафора.

In the article the problem of development of prototypes presentations and interlingual asymmetry is explored of zoosemisms example. The research is based on the reconstruction of prototypes attributes, carried out on different original phraseology material. Central and peripheral areas are selected in the structure of prototype.
Keywords: phraseology unit, symbol, prototype, attribute, asymmetry, metaphor.

Проблеми розвитку прототипних уявлень та внутрішньомовної асиметрії майже не досліджені в сучасній лінгвістиці (цьому питанню присвячені лише окремі праці, напр. [Шкуран 2004]), хоча відмінності структури прототипу (ядровості чи периферійності атрибутів та й їх якісного складу) у межах різних підсистем тієї самої мови виявляються не менш суттєвими, ніж у різних мовних картинах світу. Наявні праці дотичної проблематики, у яких здебільшого увага приділяється міжмовному зіставленню, розвитку значень фразеологізмів та неологіці [напр.: Мізін 2006; Стишов 2004, Ужченко 2004 та ін.].

Мета цієї праці – з’ясувати особливості актуалізації прототипних атрибутів зооконцептів у літературній мові, діалектах та субстандарті, реконструювавши відповідні концепти та зіставивши їх вміст та структуру.

Т. Кшешовський у межах аксіологічної семантики використовує середньовічну метафору Великого ланцюга буття (БОГ → Люди → ТВАРИНИ → рослини → НЕОРГАНІЧНІ РЕЧІ) та на її основі укладає перелік метафор [Krzeszowski 1997: 161]. Власне напрямок перенесення, на думку Т. Кшешовського, й визначає оцінність метафори. А. Гудавичюс висловлює сумнів щодо наявності однозначної відповідності між напрямком метафоризації й характером оцінки [Гудавичюс 2004: 196]. Взаємодія концептосфер Людина і Тварина (метафора Людина – це тварина) дає приклади того, що номінації людини в термінах концептосфери Тварини можуть мати як позитивну, так і негативну оцінність. Наприклад: укр. вівця 1) мол.; зневажл. ‘дівчина, молода жінка’; 2) крим., міл.; зневажл., ірон. ‘жінка-свідок’ [КСЖЛУМ: 70] – рос. овца 1) ‘девушка, женщина (обычно глупая); подруга’; 2) ‘молодой человек, у которого девушка берет деньги, подарки и т. п., но не отвечает ему взаимностью’ [Ел]. Підґрунтя такого субстандартного вживання – у прототипних уявленнях: укр. дурна як овечка ‘нерозумна жінка’ [ССНП: 103]; дурний, як вівця [РУССВ: 202]; дурний як ягня [Добр: 13] – рос. «Она глупа, как овца. У нас ничего не было. Она некрасива. Я ей только руку поцеловал» (Р. Солнцев). Спостерігається збіг атрибутів, актуалізованих у субстандарті, літературній та діалектній фразеології, зіставною є й їхня оцінність: укр., льв., терн., дрог. козá ‘(дурна) дівчина’ [Горбач, 2006: 140]; коза1, мол.; жарт.-ірон. ‘дівчина, жінка’ [КСЖЛУМ: 143] (пор. укр. коза 7) Переяславское названіе семинариста [Гр, т. 2: 204]) – укр. дурний як коза [Добр: 12]; розумний як попова коза, розумний як Сидорова коза ‘нерозумна людина’ [ССНП: 72] – пол. Wysoka jak brzoza, a głupia jak koza [SJP]; głupia jak koza [ZČPFI: 192] – пор. рос. козе понятно что ‘о чем-л. простом, ясном’ [Ел]. Зазначені атрибути виявляються асиметричними, не пов’язаними з міфологічною символікою («...За старими повір’ями, козу пов’язують з нечистою силою: «Кози – то чортові вівці. Та й уся подоба в них, як у чорта»..; якщо вівці – “Божа худоба”, то коза – “дідьча”» [Жайв: 296]. У міфологічних уявленнях корова – «символ жінки, в українських весільних піснях – наречена у весільному вбранні, в іронічних приповідках – голова родини» [Жайв: 306]. Натомість у фразеологічній системі актуалізується «побутове» уявлення про тварину: укр., льв., терн., дрог. корóва ‘(неповоротлива) жінка’ [Горбач 2006: 140], як корова ‘незграбна, повільна людина’ [ССНП: 76] – рос. корова 1) ‘крупная, неловкая, глупая женщина’; 2) ‘лишний, не вписывающийся в коллектив человек; обуза’ [Ел]; пор. как корова 1. Неуклюжая, грузная, неповоротливая, нерасторопная [Ог: 275]. Так, прототип звіра містить такі атрибути: сердитий – укр. сердитий як звір ‘про дуже сердиту, розгнівану людину’ [ССНП: 59]; злий, як звір [ПазЛП: 80] – рос. как зверь 1. злой(ая), лютый(ая), жестокий(ая), безжалостный(ая) [Ог: 201] – пор. бол. гледам като звяр ‘смотреть зверем’ [БРФС: 222]; страшний – укр. страшний, як звір [ПазЛП: 83]; «Мова – зброя небезпечна, як звір дикий, коли вирветься на волю, то важко спіймати і прив'язати її» (В. Циганюк); голодний – укр. «Чудесно, тепер я голодний як звір і маю якусь застарілу булку з пивом на обід» (Г. Юревич) – рос. как зверь. 5. Голодный; проголодаться, хотеть есть [Ог: 202] тощо. Однак у субстандарті: укр. звір, мол.; схвальн. ‘молодий, але авторитетний чоловік’ [КСЖЛУМ: 124]; «Бортовой1 журнал... з<а>дні тормоза працюють чудово + ручний тормоз теж як звір» (<www.nissan-club.org/board/showthread.php>); «THOMSON з вбудованим підсилювачем 5.1 і акустикою, працюєяк звір, читає все» (<www.kia-club.com.ua/ kia/ view topic.php>); «Казали люди, що [мотоцикл] їздитьяк звір, тільки коробки часто летять...» (<www.motocykl.net/ forum/ index.php>) – пор. рос. зверь ‘т. н. «лицо южной национальности» (обычно приезжий с Кавказа, из Закавказья и Средней Азии)’ (уг. «зверь» ‘жертва (или на зоне – заключенный) нерусской национальности’); кабан, кабанятина 1) ‘большой, полный, сильный человек’; 2) ‘молодец, молодчина’ [Ел]. У сучасному мовленні активізуються й «традиційні» атрибути. Наведені приклади засвідчують не лише асиметрію семантики, але й асиметрію оцінності в межах тієї самої мовної картини світу. Звичайно, через те, що субстандартні й літературні фразеологічні одиниці вербалізують здебільшого негативно оцінювані сутності, переважатиме негативна оцінність.

Г. Скляревська стверджує, що символіка слова собака не має мовного втілення – «жоден мовець-росіянин не назве вірну, віддану людину собакою, як називають хитрого лисом, впертого віслюком, підступного змією тощо» [Скляревская 1993: 60]. Для пояснення такої з першого погляду парадоксальної ситуації необхідно проаналізувати, зіставити декілька джерел інформації: дефініції, подані у тлумачних словниках, дані словників символів, контекстуальні вживання та діагностичні контексти. Напр.: рос. «Да ты настоящий пес! Ты настоящая собака! Только преданные собаки так лижут своему хозяину ноги...» (<xgay.ru/bi/sm/story1737.html>); укр. «Так у тебе очевидно всі ознаки собаки, так як ти владі с...у лижеш, лижуть тільки пси, за всіма ознаками ти справжня собака, тільки одного тобі бракує...» (<www. unian.net/rus/news/news-165376.html>). У наведених прикладах слово собака вжито як лайку, хоча й у значенні вірний, відданий.

Тварини «нижнього царства» – гади чи нечисті тварини транслюють негативну оцінку практично у всіх текстах культури: укр. криса 2) мол., жрм. ‘особа жіночої статі з неприємним характером і неприваблива зовні’ [КСЖЛУМ: 151] (пор. укр. «Зарозуміла бестія і на свою красу, хоч поганий, як щур, і на свої відомості, хоч дурень...» (О. Маковей); пацюк, мол. ‘зрадник’ [КСЖЛУМ: 201]) – рос. крыса 1) ‘нехороший, неприятный человек (часто о злой женщине)’; 5) ирон. ‘красивая девушка’ (контаминация с «краса») [Ел]; укр. ящірка крим. 1) ‘негарна жінка’; 2) ‘повія, яка опустилася’ [КСЖЛУМ: 310]; укр. крокодил, мол.; несхвальн. ‘негарна дівчина, жінка’ [КСЖЛУМ: 152] – рос. крокодил 1) ‘некрасивый, безобразный человек (в том числе и о женщине)’ [Ел]. Звичайно, з огляду на категорію роду назвами дівчини чи жінки виступають назви самиць, окрім поодинокого вищенаведеного прикладу. Однак цікаво, що це назви тварин, прототипи яких містять атрибути, зіставні з прототипним уявленням про жінку – дурну, балакучу домогосподарку і т ін.: укр., золоч. кýрка вúмочена ‘жінка, яка багато пережила’ [Горбач 2006: 142]; курка, мол.; жарт.-ірон. або зневажл. ‘дівчина’ [КСЖЛУМ: 156]; дурний, як Химині кури [ПазЛП: 98]; розумний, як Химині кури [ПазЛП: 77]; дурний як курка, що співає [Добр: 12]; дурний як пришиблена курка [Добр: 12] – рос. бестолковый как курица [Горб: 20] – бол. «Лисицата имаше много здраве, ако си въобразяваше, че черказецът е глупав като кокошките» (Й. Радичков). Натомість В. Жайворонок зазначає, що курка «здавна служить традиційним символом щастя і плодючості, тому є ритуальною (отже жертовною) у весільних обрядах» [Жайв: 323]. Наявний збіг прототипних атрибутів цієї тварини в низці підсистем української мови (його спостерігаємо й під час міжмовного зіставлення), однак в українському ритуалі курка має інше символічне значення.

У словниках символів певне слово інтерпретовано як символ (стереотипний чи міфологічний образ, за різною термінологією), однак тлумачні словники не фіксують переносного значення (укр. бджоларос. пчела; укр. жайворонокрос. жаворонок; укр. кіньрос. конь(переносні значення мають субконцепти – кобила, жеребець); укр. кітрос. кот; укр. лелекарос. аист; укр. мишарос. мышь; укр. бикрос. бык(підпорядкованим знакам властиве переносне значення); укр. віл – рос. вол; укр. ворон – рос. ворон...). Наприклад, у В. Жайворонка: бджола – «символ душевної чистоти – побожності й святості» [Жайв: 30]. У цьому разі важливо уточнити, у яких контекстах символ індукуватиме зазначений смисл (пор. «А бджілка, вишита на рушнику, взагалі вважається райським створінням. Колись її вважали Божою мухою, слугою Божою – бо вона виконує Божі доручення» (Н. Глущенко)). Переносного значення слова не фіксує низка словників (ВТССУМ, Уж, Ож тощо). Натомість уживання цього слова засвідчує його символічний потенціал: рос. «Глеб: ...А чего ж тогда ты, пчёлка, трудишься? Материальное благосостояние отращиваешь? Фаина: Не всем же спать» (В. Вербін); «Наташ, какая же ты пчелка! Не представляю, как ты все успеваешь?! Ты когда-нибудь спишь?» (<irina.emira. com/viewtopic.php>). У субстандарті слово бджоли набуло специфічного значення (у знач, вигуку; мол. ‘безвихідь; крах, кінець’; мертві бджоли. Усічення розм. прислів'я мертві бджоли не гудуть [КСЖЛУМ: 43]).

У кримінальному жаргоні риба має значення укр. 1) ‘дівчина, жінка’ [КСЖЛУМ: 227] – пор. рос. рыба 4) ‘молодой матрос (на флоте)’ [Ел]. У цьому разі можна провести певні паралелі з етносимволікою: укр. 2) тільки рибка = рибонька = рибчина – уживаються як традиційні народнопоетичні пестливі звертання до коханої дівчини, жінки, тому риба виступає символом коханої людини» [Жайв: 498, 499]. Однак у субстандарті не використовуються зменшувально-пестливі суфікси. С. Воркачов та Г. Кусов зазначають, що «Риба-праматір була верховним божеством у язичників, про що свідчать: рос. рось вода, волога, русалка міфічна дівчина з риб’ячим хвостом <...> Таким чином, “Риба” – божество за індоєвропейською етнокультурною традицією – дала левину частку одиниць, які використовують сьогодні як основу сучасного інвективного слововживання у низці індоєвропейських мов...» [Воркачев, Кусов 2000: 90–102].

Зіставлення актуалізованих атрибутів у різних стратах тієї самої мови (як і різних мов) переконливо свідчить про наявність прототипного ядра та периферії. На основі ядрових атрибутів відбуваються різноманітні вербалізації. Так, протиставлення слон – муха є інваріантом опозиції велика тварина – комаха: пор. укр. робити/зробити з мухи слона (вола, бугая) [СУ]; робити з мухи верблюда; робити з комара вола (верблюда) [РУССВ: 497] – біл. рабіць (зрабіць) з камара каня [ЭСФ: 325] – бол. направям/направя от мухата слон [ФСРБЕ: 483]. Зрозуміло, що один із ядрових атрибутів мухимала. Окрім того, муха дзижчить (рос. Брюзжитъ, что осенняя муха (какъ мухарь) [Даль, т. 2: 362]). У субстандарті функціонують: укр. муха 1)крим. ‘куля’; 2) крим.; зневажл. ‘молода повія невеликого зросту’; 4) військ. ‘ручний гранатомет’ [КСЖЛУМ: 181] – рос. муха 1) ‘незначительный, мелкий человек’; 2) ирон. обращение; 3) (также мухач, мухачок) ‘спортсмен наилегчайшей весовой категории’ [Ел]. І в субстандарті у прототипі блохи актуалізується атрибут мала: укр. блоха в скафандрі, жрм ‘дуже суха, низька на зріст людина’ [КСЖЛУМ: 50].

Зооморфні жаргонізми утворюються на основі актуалізації прототипних атрибутів, які насамперед наявні в загальновживаних вербалізаціях: укр. бик 1) крим. ‘фізично сильний чоловік’ [КСЖЛУМ: 46] – рос. бык 1) ‘большой, сильный человек’; 2) ‘рэкетир, налетчик’; 3) ‘т. н. «новый русский»’ [Ел]; укр. скотина 1) крим.; зневажл. ‘неавторитетна людина’ [КСЖЛУМ: 239] (у словнику Б. Грінченка як лайливе слово зафіксовано худоба [Гр, т. 4: 418]); цуцик 2) мол., жрм ‘людина з невисоким соціальним статусом’ [КСЖЛУМ: 289, 301]; 3) цуцики ‘молодші брати та сестри’ [КСЖЛУМ: 289].

У символі ведмідь актуалізуються різноманітні атрибути («тварину наділено різноманітною народною символікою: сили («Міцний, як ведмідь», «Сила, як у бурмила», «Здоров, як ведмідь», «Здоров, як ведмідь, а дурний, як пень»), незграбності («Ізвивається, як медвідь у танці»), невдоволення (Бурчить, як ведмідь»), відлюдності («Живе, як ведмідь у барлозі»), ненажерливості («У ведмедя десять пісень і все про мед) [Жайв: 68]). Словники стійких порівнянь фіксують: укр. лінивий як ведмідь; старий як ведмідь; товстий як ведмідь ‘дуже товста людина’ [ССНП: 20, 21] – пор. укр. «Втеча була досить безглуздою, санітара він лише подержав за горло і прив’язав до стільця, але за комплекцією це був справжній ведмідь...» (<www. vesna.org.ua/txt/koverznevk/dobro.doc>). Натомість ВТССУМ не вміщує інформації про символіку слова, однак тут подано: ВЕДМІДЬ, -медя, ч. 1. Великий хижий ссавець із незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. 2. перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину. 3. розм. Суміш різних вин або суміш вина з чаєм чи кавою. 4. перен. Біржовий спекулянт, який отримує прибуток, граючи на зниженні курсу [ВТССУМ: 80] (пор. ведмідь крим. ‘сейф’; ведмідь білий ‘суміш спирту і шампанського’; ведмідь бурий ‘суміш горілки з коньяком’ [КСЖЛУМ: 65]). Симптоматично, що вже в так званій денотативній частині визначення трапляється приписуваний атрибут незграбний. У порівнянні укр. як ведмідь ‘вайлувата, незграбна людина’ [ССНП: 21] не експліковано атрибут теми, що дає змогу припустити, що ядровим у структурі прототипу є атрибут вайлуватий. Побічним свідченням ядровості цього атрибуту є також паремія укр. Швидкий як ведмідь за перепелицями [Гр, т. 1: 130]. Визначення у ВТССУМ виразно антропометричне, оскільки вказано, що тварина велика (порівнянно насамперед із людиною – пор. укр. великий як ведмідь ‘здоровий, кремезний чоловік’ [ССНП: 20]). У словнику за редакцією А. Кримського: ведмідь 2) перен. а) (ворчун) бурмило, бурлак (-ка), бурмій (-ія); б) (неотёса, грубиян) мурило, мурло, (вахлак) ґева (-ла); в) (косолапый) бамбула, незграба, вайло, мамула, тюхтій (-тія), кнюх (-ха) [Кр, т. 2: 500]. Укладачі виокремлюють два переносних значення. Контексти свідчать, що слово може вживатися у значенні ‘дурень’: «...а коли написано busy, то не пам’ять забита, а фотка записується, бабруйськийтиведмідь)» (<umchenia.livejournal.com/1224. html>).

Негативну оцінність транслюють назви рогатих тварин: укр. козел [КСЖЛУМ: 144] (пор. укр. дурний, як цап [Кр, т. 2: 284]); лось (1) [КСЖЛУМ: 164]; бик (2); бичка (1, 2) [КСЖЛУМ: 46] (пор. льв., терн., дрог. кáбан ‘українець’; кáбанка ‘українка’ [Горбач 2006: 138]). Окрім того, Наївний – це рогатий: укр. олень, крим.; зневажл. ‘наївна людина’; фарширований олень ‘наївний інтеліґент’ [КСЖЛУМ: 194]. Цих значень не зафіксовано у словнику Б. Грінченка, однак у ньому вміщено: укр. здоровий як лось [Гр, т. 2: 378] – пор. лось 2. Масивний, фізично сильний чоловік [КСЖЛУМ: 164].

На низку «зооморфних образів» натрапляємо лише у специфічних контекстах – (1) порівняльних. Це найрізноманітніші типи порівнянь – з експлікованим та неексплікованим атрибутом теми, атрибутні та сценарні. Яскравою рисою цієї групи є обов'язкове вживання зооніма з означенням (2), це може свідчити про те, що з певних причин не актуалізується потрібний прототипний атрибут. Припускаємо, потреба додати означення виникає у мовців через несформованість символічного значення. Такими недосимволами, за даними РКП, є рос. аист, ворон, кот, кошка, ласточка, муха, мышь, паук, рыба, хорёк.

Як свідчить аналіз словників, фіксація переносних значень відбувається дуже непослідовно й відрізняється від словника до словника. Значну роль у цьому процесі відіграє суб'єктивізм укладачів. Часто трапляється, що у словнику не вміщено переносного значення, однак слово його має, воно наявне як компонент у стійких порівняннях, його фіксують словники символів, і, що особливо важливо, його традиційно вживають як емоційно-експресивний предикат. Наприклад, усі згадані джерела слово фіксують, відзначаючи переносне чи символічне значення (укр. голуброс. голуб; укр. козарос. коза; укр. корова рос. корова; укр. орелрос. орёл; укр. півеньрос. петух; укр. свиня рос. свинья; укр. собакарос. собака тощо). Однак у цьому разі важливо уточнити, яку саме інформацію подають словники. Зіставмо: голуб 2. розм. Пестливе називання чоловіка (перев. у звертанні) [ВТССУМ: 190]; голубка 2. розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. у звертанні) [ВТССУМ: 190]; сивий як голуб [ССНП: 39]; «Для того, щоб усі люди знали, що ця благодать Святого Духа вільна і свобідна, як птиця, чистаяк голуб, не залежна від людського впливу» (<saintnicholaschurch.blogspot.com/2006/01/ blog-post_18.html>); «До слова: і Лєбєдєв, і Затулін давно позиціонують себе як “голуб і яструб” щодо України» (<www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/02/15/26 19/>) – рос. Голубка 2. ласковое обращение к женщине [Ож: 112]; кроткий, чистый, невинный как голубь [БАС, т. 3: 242]; нежный как голубица [Горб: 134]. Цікаво, що у тлумачному словнику йдеться про візуальний код: рос. голубь мира (изображение голубя как символа мира...) [Ож: 112] – пор. укр. «Бодiгард як голубмиру» (<www.umoloda.kiev.ua/number/572/113/20697/>) – біл. «Адзін з іх – гэта дзіўны чалавек; ён называе сябе Сынам Божым, сам ён лагодны, як голуб, і сапраўды не зрабіў нічога такога, каб заслужыць смерць» (<media.catholic.by/nv/n28/art14.htm>).

Звертає увагу на себе той факт, що у субстандартній лексиці наявна велика кількість назв тварин, які є екзотичними для нашого довкілля: укр. антилопа крим. ‘людина, яка завжди шукає собі вигоду’ [КСЖЛУМ: 31] – пор. рос. антилопа ‘женщина, девушка’ [Ел]; тюлень крим. ‘п’яний’ [КСЖЛУМ: 264]; акула крим. ‘особа засуджена на тривалий строк позбавлення волі з конфіскацією майна’ [КСЖЛУМ: 29]; удав арм. ‘солдат строкової служби у перші 6 місяців служби’ [КСЖЛУМ: 265].

Отже, розв’язання проблеми внутрішньомовної асиметрії полягає саме в дослідженні структури прототипу, тобто визначенні ядровості чи периферійності відповідних атрибутів, здатності мовців безпомилково розкодовувати атрибут у тому чи іншому контексті. Низка знаків набула стійкої усталеності в межах певної лінгвокультури. Натомість у низці прототипних уявлень про той чи інший об’єкт містяться атрибути навіть протилежні, як за значенням, так і за оцінністю. Можемо впевнено стверджувати, що існують багатопрофільні прототипи, існування яких зумовлено різноджерельністю інформації, яка лягла в їх основу. Оточення компонента створює саме той фон, на якому й будуть «висвітлюватися» ті чи інші атрибути. Окрім того, відбувається зміна значущості певного атрибута у прототипі. Цей факт набуває особливої ваги в укладанні словників, оскільки пропоновані дефініції часто містять «традиційну» інформацію, але не достатню й необхідну із сучасного погляду. Такі традиційні визначення у тлумачних словниках, з одного боку, недостатні – не містять «культурної» інформації, а з другого – подають інформацію, не релевантну для носія мови, тобто інформацію, яка збільшує «когнітивні зусилля». Я. Анусєвич писав, що дефініції, уміщені в наявних словниках польської мови, занадто енциклопедичні, що виявляється у суперечності між науковим характером дефініції та її лінгвістичною експлікацією у словниковій статті, а також у відсутності в дефініції конотативних чи асоціативних ознак, на які спирається регулярна метафоризація цього слова [Anusiewicz 1995: 141]. Саме цю суперечність покликані подолати лінгвокультурологічні підходи до тлумачення значень.

 


 

Джерела

БРФС – Кошелев А., Леонидова М. Българско-руски фразеологичен речник. – Москва–София: Наука и искусство, 1974. – 635 c.; ВТССУМ – Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.; Гр – Словарь української мови / За ред. В. Д. Грінченка. – В 4 т. – К.: Видавництво АН УРСР, 1958; Горб – Горбачевич К. С. Словарь сравнений и сравнительных оборотов в русском языке. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель»: ЗАО НПП «Ермак», 2004. – 285 с.; Горбач – Горбач О. Арґо в Україні. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2006. – 686 с. (Серія «Діалектологічна скриня»); Даль – Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. – в 4 т. – М.: Русский язык, 1989 – 1991; Добр – Доброльожа Г. Красне слово – як золотий ключ: Постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій. – Житомир: Волинь, 2003. – 160 с.; Жайв – Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – К.: Довіра, 2006. – 703 с.; Ел – Елистратов В. С. Словарь русского арго. – Ел. ресурс: <http://slovari.gramota.ru/portal_sl.html?d=elistra tov>; ЕСУМ – Етимологічний словник української мови / Гол. ред. О. С. Мельничук. – У 7 т. – К.: Наукова думка. – Т. 1. – 1982. – 631 с.; Т. 2. – 1985 – 570 с.; Т. 3. – 1989. – 549 с. – Т. 4. – 2004. – 656 с.; Кр – Російсько-український словник / Гол. ред. А. Е. Кримський. – К.: Червоний шлях, 1924. – Т. 1. – 290 с.; Т. 2. – 1056 с.; Т. 3. – 654 с.; КСЖЛУМ – Ставицька Л. Короткий словник жарґонної лексики української мови. – К.: Критика, 2003. – 336 с.; Ог – Огольцев В. М. Словарь устойчивых сравнений русского языка (синонимо-антонимический). – М.: ООО «Русские словари»; «ООО Издательство Астрель»; ООО «Издательство АСТ», 2001. – 800 с.; Ож – Ожегов С. И. Словарь русского языка / Под ред. чл.-корр. АН ССР Н. Ю. Шведовой. – 19-е изд., испр. – М.: Русский язык, 1987. – 750 с.; ПазЛП – Українські прислів’я, приказки та порівняння з літературних пам’яток / Упоряд. М. М. Пазяк. – К.: Наукова думка, 2002. – 392 с.; РКП – Русское культурное пространство: Лингвокультурологический словарь / И. С. Брилева, Н. П. Вольская, Д. Б. Гудков, И. В. Захаренко, В. В. Красных. – М.: Гнозис, 2004. – 318 с.; РУССВ – Вирган І. О., Пилинська М. М. Російсько-український словник сталих виразів. – Харків: Прапор, 2002. – 864 с.; ССНП – Юрченко О. С., Івченко А. О. Словник стійких народних порівнянь. – Х.: Основа, 1993. – 176 с.; СУ – Інтегрована лексикографічна система «Словники України» / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд, 2001. – Версія 1.0.; Уж – Ужченко В., Ужченко Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу. – Луганськ: Альма-матер, 2002. – 262 с.; ФСРБЕ – Нанова А. Фразеологичен синонимен речник на българския език. – София: Издателство «Хейзъл», 2005. – 1389 с.; ЭСФ – Лепешаў І. Я. Этымалагічны слоўнік фразеалагізмаў. – Мн.: БелЭн, 2004. – 448 с.; SJP – Słownik języka polskiego. – Wydawnictwo Naukowe PWN SA, 2003; ZČPFI – Mrhačová E., Ponczova R. Zvířata v české a polské frazeologii a idiomatice: Česko-polský a polsko-český slovník. – Ostrava: Filozofická fakulta Ostravské univerzity v Ostravě; Nakladatelství Tilia v Šenově u Ostravy, 2003. – 268 s.