Spis treści

Статтю присвячено розглядові зооцентризму як принципу творення фразеологічної метафори. Також приділено увагу таким його виявам, як зооморфізм та зоометризм. Виокремлено моделі метафори, ґрунтованої на прототипних уявленнях про тварин. У зіставному аспекті розглянуто фразеологічні одиниці, які містять компонент – назву частини тіла тварини. Дослідження виконано на матеріалі близькоспоріднених мов.

Антропоцентризм вважають одним із важливих принципів побудови мовної картини світу [16, с. 277; 11, с. 173; 14, с. 5; 6, с. 4; 13; 12, с. 35], саме на ньому дослідники зосереджують увагу. Однак не менш значущим чинником є зооцентризм (та такі його вияви, як зооморфізм чи зоометризм), який притаманний первісній свідомості та продовжує формувати мовну картину світу. Зіставлення чи уподібнення певних сутностей та явищ, зокрема, в межах фразеологічних систем відбувається в багатьох напрямках, які потребують свого дослідження. Довкілля інтерпретовано та осмислено не лише людиноподібно в термінах, зокрема, людської топології (згадаймо класичні приклади: укр. горло → гирло, око → вікно), але й уявлення про людину концептуалізовано зооморфно [4].

Свого часу О. Потебня писав про те, що "людина звертається до себе лише від зовнішніх предметів, пізнає себе спочатку лише поза собою; внутрішнє життя завжди має для людини безпосередню ціну, проте усвідомлюється й з'ясовується лише поступово і опосередковано» [Потебня, 1993, с. 148]. Такий паралелізм, властивий народній творчості, О. Потебня вважає етапом пізнання людиною самої себе.

Виходимо з того, що 1) у фразеологічних системах людину описано зооморфно, тобто використано терміни, пов'язані з анатомією тварини; 2) у центрі світу людини (принаймні поряд з нею) перебувала тварина, життєдіяльність якої у трансформованому вигляді стала основою для "еталонної шкали". Під час аналізу фразеологічних систем різних мов стає очевидним, що еталоном для оцінювання людини є створені нею ж уявлення про тваринний світ – зооієрархія. Ймовірно, що взаємопов'язані принципи зооцентризму й зооморфізму зумовлено тотемізмом, архаїчною свідомістю. Висловлено свого часу й "емоційну" гіпотезу щодо зоометафори. Так, А. Ричардс писав, якщо ми називаємо кого-небудь качечкою, нема сенсу шукати в основі метафори яку-небудь реальну подібність людини і качки, основу такого переносу він вбачає в тому, що почуття ніжності й розчулення, які можна відчувати стосовно качок, відчуваємо й до людини [10, с. 59]. Цікаво, що перекладач цього англомовного тексту подає в примітці російський відповідник цыпочка, ймовірно, таким українським аналогом буде рибонька. Звичайно, важко погодитися з тим, що загалом підґрунтя метафори – це виключно емоційна оцінка чи емоційний чинник. Хоча й А. Ричардс розрізняє метафори, побудовані на основі прямої подібності між двома об'єктами, і метафори, побудовані на основі загального ставлення (інколи абсолютно випадково чи ж з низки причин) до обох об'єктів [10, с. 59, 60]. Трапляються й такі сталі сполуки, образність яких заснована на почуттях, а, ймовірніше, на відчуттях, хоча й інтерпретацію останніх зумовлено культурним чинником, наприклад укр. білий і пухнастий, рос. белый и пушистый («...І не злякаєш тим, що політичний лідер не білий і пухнастий і його життєвий шлях – не рівненький рядок від успіху до успіху» (); «Терехин считает, что Путин весь белый и пушистый» ()), зіставні «позитивні» атрибути власне виокремлюємо в прототипах качечка та цыпочка. У прецедентному тексті рос. «Какая-то ты, лягушка, противная, скользкая, зеленая...» Лягушка, кашляя: «Так болела я! а вообще я белая и пушистая...» (див.:) подано антонімічні атрибути, які, ґрунтуючись на «емоційній гіпотезі», повинні були б унеможливити українське пестливе звернення рибонько. Однак його появу зумовили міфологічні чинники.

В. Подлєсська, Є. Рахіліна, досліджуючи орієнтацію в просторі об'ємних об'єктів, звертають увагу на те, що "в російській мові в деяких рідкісних контекстах представлено не тільки антропоцентричну, але й так звану "пастушу", чи зооморфну модель, де, навпаки, людину уподібнено тварині..." [7, с. 98]. Згадані автори розглядають питання з погляду граматики, проте з погляду фразеологічної образності зооморфна модель аж ніяк не рідкісна. Людина зооморфно концептуалізує та вербалізує уявлення про іншу людину. Експліцитно виявляє зооморфізм низка вербалізацій в анатомічних термінах (йдеться про частини тіла, властиві лише тваринам чи міфічним істотам – хвіст, грива, роги, копита, лапки (задні лапки), крила, пір'я тощо). Модель таких фразеологізмів – ВПЛИВАТИ / ВПЛИНУТИ НА Х, де Х – це частина тіла тварини: укр. накручувати / накрутити (наламати) хвоста кому [СУ] – рос. накрутить хвост (хвоста) кому [ФСРЯ, с. 264] біл. накруціць (наламаць) хвост [Юрч, 1974, с. 121]; укр. за хвіст та на сонце (на вітер) кого [СУ]; укр. [і] в хвіст і [в] гриву 'дуже сильно, нещадно' [СУ] – рос. <и> в хвост и в гриву [ФСРЯ, с. 505].

В. Ужченко та Л. Авксентьєв зазначають, що «виступаючи як метонімізми стосовно тварини, вони (ФО – О. Л.) вторинно (і вже метафорично) відбивають світ людини...» [Ужченко, Авксентьев, 1990, с. 106]. До антропоморфних вербалізацій концептів психічних станів залучено інформацію про той чи інший жест як символ психічного стану. Поведінку людини в певних психічних станах зіставлено з поведінкою тварин у відповідних станах, такі фразеологізми збудовано за моделлю: Х-ом ВИКОНУВАТИ ПЕВНІ ДІЇ чи ТРИМАТИ Х ПЕВНИМ СПОСОБОМ, де Х – це частина тіла тварини: укр. тримати (держати) хвіст (хвоста) трубою (бубликом); хвостом війнути (майнути); задирати (піднімати) хвіст (хвоста) [угору]; крутити (вертіти) хвостом; піджимати (підгортати, підгинати) хвіст (хвоста) [СУ] – рос. поджимать [прижимать] хвост [ФСРЯ, с. 329]; укр. показувати хвіст (хвоста) кому; розпускати пір'я (хвіст); хвіст набік; і лапки покласти; на задніх лапках зі сл. повзти, лізти; скакати на задніх лапах (лапках) перед ким [СУ] біл. стаяць на задніх лапках [Юрч, 1977, с. 86]; укр. опустити крила [СУ] біл. складаць крылле 'прымірацца з абставінамі' [Юрч, 1977, с. 65]; вушы утуліўшы 'не дабіўшыся свайго, безвынікова (пайсці, паехаць, вярнуцца)' [Леп, с. 22] – пор. пол. kłaść, tulić uszy po sobie; uszy do góry 'trzymaj się, nie poddawaj się zniechęceniu, bądź dobrej myśli' [SJP] (антропоморфні, зокрема, російські підбадьорливі вислови радять рос. не вешать нос, протилежний стан описано як рос. повесить нос, повесить нос на квинту, опустить нос [РУССВ, с. 559]); strzyc uszami, uchem a) 'o zwierzęciu: szybko poruszać postawionymi pionowo uszami' b) pot. 'o ludziach: nasłuchiwać, podsłuchiwać' [SJP]; укр. [аж] рвати [ногами (копитами)] землю [СУ]. Антропоморфна опозиція голова – ноги має корелят серед зооморфних – голова – хвіст: рос. Хвостъ головѣ не указъ, -ка. Гдѣ хвостъ начало, тамъ голова мочало [Даль, т. 4, с. 546].

Зооморфізм спостережний у випадках, коли йдеться про дії людини, які в реальному (не в метафоричному) світі пов'язані лише з тваринами: укр. підковувати на всі чотири кого [ФСУМ, с. 634] рос. запрягти в ярмо кого [ФСУМ, с. 316]; вкрутити (скрутити, утнути) роги (хвоста) кому [СУ] – рос. обломать [сломать, сломить] рога кому [ФСРЯ, с. 291]; укр. обламати (обтяти) крила кому [СУ] – рос. подрéзать [обрéзать, подсекать] крылья кому [ФСРЯ, с. 332].

Вияви зооморфізму (чи ширше істотоморфізму) наявні й під час вербалізації дій, пов'язаних з абстрактними уявленнями, неістотами тощо: укр. вирватися з рук (з лап, з кігтів, з лабетів) чиїх, чого. Дивлячись на працьовите людське муравлище, віриш, що китайський народ, вирвавшись з кігтів феодалізму... все зробить для свого добра (П. Козланюк) [СУ]; «Юрію Васильовичу, що, по-вашому, слід зробити, аби суттєво прищемити хвіст "лісовій" злочинності?» (); [як] на крилах 1) зі сл. летіти 'дуже швидко' Час летів немов на крилах (Леся Українка); "Звідки в афери ростуть крила, або Де можна знайти новий літак за... 150 доларів?" (); укр. З усіх кінців встають загони і йдуть на клич бентежних міст, щоб гайдамацькі ешелони громити в гриву і у хвіст (В. Сосюра) [СУ]; «Насипте застуді солі на хвіст» (); "Україна відходить назавжди, і вони можуть лише їй солі на хвіст насипати" (). Інколи зооморфно вербалізуються й уявлення, пов'язані з рослинним світом: укр. піднімати вуха 2) 'починати рости (про рослини)' Найвища ефективність боронування знищується близько 90 95 процентів сходів бур'янів.., коли вони ще не вкорінилися і тільки-но... піднімають вуха (З журналу) [СУ].

Здебільшого у словниках фразеологізми із зооморфною образністю супроводжуються вказівками про те, що при дієслові наявний додаток. Однак ця дія найчастіше спрямована на певний об'єкт – мовець інтерпретує зооморфно іншу особу. Свідчать про «ступінь» уподібнення до тварини такі вислови, в яких мовець ніби припускає, що саме він має "тваринний" орган: укр. «А він мені хай солі на хвіст насипле» (В. Кучер) [СУ]; "Попадусь я сипте й мені солі на хвіст" (); «Він давно мені хоче прищемити хвіст» (М. Стельмах) [СУ]; «Тремтячими руками він почав відмикати замок, відчуваючи, що його істота перероджується, що в нього ростуть крила» (О. Досвітній) [СУ]; «Мы близимся к Верному... Как развернется здесь наша работа?.. Мы верим, что расправим здесь крылья, размахнемся в плодотворной творческой работе» (Д. Фурманов) [ФСРЯ, с. 385]; укр. Усіх нас єднала свята любов до революції і люта ненависть до контрреволюції. Кожен з нас мріяв учитися, а Денікін підрізав крила (В. Минко) [СУ]; «Воля в житті найдорожча, Але мені ти миліш: Сам я приборкав би крила, Тінню твоєю б я став» (О. Олесь) [СУ]. Звісно, такі контексти в межах традиційної семантики можуть бути пояснені відтворюваністю чи семантичною цілісністю одиниці. Однак змога вжити таку зооморфну одиницю щодо себе свідчить про відсутність суперечності між образністю та топологією наївної мовної картини світу, яка все ж таки певним чином обмежує сполучуваність одиниці.

Розвинено у фразеологічних системах зоометричну шкалу. Зоометризм пов'язаний насамперед з прототипними уявленнями про тварин. Власне на основі таких прототипних уявлень (які містять різні складові – міфологічну, релігійну, культурну тощо) сформовано й систему символів. Найяскравіші вияви зоометризму спостережні в порівняннях.

Отже, можна виокремити декілька зоометафор. Одна з них інтерпретує людину в зоотермінах (ВПЛИВАТИ / ВПЛИНУТИ НА Х, де Х – це частина тіла тварини). Окрему групу складають фразеологізми із зоотерміном, що корелюють з метонімізмами, які позначають почуття жестом (в антропоморфному вимірі) Х-ом ВИКОНУВАТИ ПЕВНІ ДІЇ чи ТРИМАТИ Х ПЕВНИМ СПОСОБОМ, де Х – це частина тіла тварини. Про зооморфні уявлення свідчать автоописи із залученням фразеологізмів, які містять назви частин тіла тварин. Перспективним видається саме дослідження прототипних уявлень та створених на їх основі символів, що може стати підґрунтям для укладання українського лінгвокультурологічного словника.