Дослідження семантики мовних знаків і процесів її творенння знаходиться у ценрі уваги різних галузей гуманітарних наук, наприклад, етнічної психології, герменевтики, когнітивізму, семіотики, контрастивної лінгвістики, лінгвокультурології. Контрастивний метод дозволяє виявляти розходження в одиницях різних мовних рівнів на основі зіставлення певного комплексу знань про “компоненти”, “ситуації”, позначувані ФО загалом. Певне фразеологічне значення у специфічний спосіб може бути вербалізоване в іншій мові (словом, вільним словосполученням, реченням, ФО з іншою, ніж у мові-еталоні, мотиваційною основою).

Проблема всіх культурологічних і контрастивних досліджень полягає у тому, що дослідник описуючи ті чи інші явища нерідної культури, робить це з точки зору рідної культури. [Вальденфельс 1995: 85]. Тому виявляється необхідним створення моделі концептів, принаймні опорних слів ФО.

Механізми творення фразеологічних одиниць завжди привертали пильну увагу дослідників. Проте вітчизняні дослідження процесів творення фразеологічної семантики довгий час не виходили за межі традиційного погляду на фразеологічну семантику, базувалися на "аксіоматичних" твердженнях про "переосмислення вільних сполучень слів" тощо. Відчуваючи певну обмеженість такого підходу, В.Д.Ужченко зауважує: "Залишаються недостатньо розробленими глибинні процеси і первинної, і вторинної фразеологізації, взаємовідношення семантичних і структурних чинників, систематичний опис різних провідних значеннєвих факторів (роль символу, місце евфемізації тощо), ієрархія і послідовність становлення фразеосемем, питання збагачування фразеологічного складу, шляхи метафоризації" [Ужченко, Авксентьєв 1990, 102].

Переважно метафора розлядалася як вторинний лінгвістичний процес, що функціонує на грунті "буквальної" мови. Дослідники протиставляють буквальне (literary) та образне (figurative) вживання мовних одиниць. Існує і діаметрально протилежна точка зору, представники якої метафоричність і метонімічність вважають принципами людського мислення. Проте дослідження у галузі нейропсихології свідчать про те, що образна і буквальна інформація обробляються одночасно [Див.: Ortony, Schallert, Reynolds, Antos 1978; Janus, Bever 1985; Gibbs 1986; Blasko, Connine 1993; Gibbs 1994]. Цікавим є дослідження H.H.Brownell та його колег, яке свідчить про те, що права та ліва півкулі мозку можуть кодувати семантичну інформацію різними способами паралельно [Brownell 1990]. Ця проблема є цікавою для нас ще й тому, що величезна кількість інформації закодована саме в образній чи символічній формі. Символ, на нашу думку, це один із спосібів позначення концепту, по-перше, і, по-друге, один з етапів розвитку мислення.

R.M.Keesing, узагальнюючи результати досліджень своїх колег у статті "Radical cultural difference: Antropology`s myth?" [Keesing 1994: 10-11], зважується зокрема на такі висновки: "Languages encode and express iconic-image-based modes of cognition that are both more general than language… and evolutionary older… Languages express hierarchical structures of metaphor in which experience-immediate and less abstract domains, grounded in the experienced body and perception of space and motion, serve to characterize more abstract and less experience-immediate domains. Although the lower-level metaphors are likely to be language-specific, higher-level metaphors seem to be quite similar from language to language. A universal grounding of abstract reasoning… seems to be provided by visually conceptualized space and motion".

Отже, творення фразеологічного значення можна описати як процес, що спирається на базові метафори чи базові метафоричні принципи. Кожній з базових метафор відповідає певний набір структурних моделей, які пов'язані в свою чергу з символами (чи їх базовими опозиціями), іншими словами, діапазон значення фразеологізму, пов'язаний не в останню чергу з діапазоном значення компоненту-символу, його асоціативними зв'язками. Одне і те саме абстрактне поняття може одночасно концептуалізуватися за різними принципами в межах тієї самої мови, не говорячи вже про різні мови. Традиції перенесення інформації з однієї області на іншу, пов'язані з культурою (міфологічною, релігійною, політичною, соціальною, історичною тощо терміносистемами) певного народу. Культура визначає, з якої сфери людської діяльності буде запозичений вихідний концепт, сцена чи сценарій, використовуваний для вербалізації певного смислу. У процесі творення "фразеологічного" смислу може відбуватися повне і часткове перенесення термінів одного концепту на інший.

Серед базових принципів творення ФО - персоніфікація (антропоморфізм і зооморфізм), оречевлення тощо. Визначення принципу, за яким відбувається концептуалізація і вербалізація певного смислу, об'єктивує національну картину світу. Звернемося до дії приципів зоо- і антропоцентризму у фразеологічних системах. Людина концептуалізує абстрактні категорії згідно з загальним принципом антропоцентризму, який є характерним для різних мов, різних фразеологічних систем. Одним із виявів принципу антроцентризму є те, шо назви частин людського тіла є символами певних "груп" понять (наприклад, язик - балакучість/мовчазність). Образність ФО часто пов'язана з життєдіяльністю людини (найпростіші рухи, дії). Умоглядні категорії людина намагається вербалізувати за допомогою термінів наочних концептів, тобто таких, які доступні їй у відчуттях - смакових, зорових, дотикових, слухових. Для фразеологічних систем української та російської мов не менш важливим, ніж антропоцентризм, є принцип зооцентризму. Лексичним системам досліджуваних мов цей принцип властивий значно меншою мірою. Зустрічаються поодинокі випадки (порівняно із зооморфним смислотворенням у фразеології), наприклад: рос. петушиться укр. \ - , рос. приголубить\ укр. приголубити, рос. прогавить \ прогавити, рос. ершиться \ укр. - , рос. бычиться \ укр. - , рос. ежиться \ укр. наїжачитися, рос. собачиться \ укр. собачитися, рос. попугайничать \ укр. - , рос. обезьянничать \ укр. мавпувати, рос. слоняться \ укр. -, рос. крысятничать \ укр. - . В англійській мові, зокрема в її лексичній системі, принцип зооцентризму став причиною існування численного ряду слів: to wolf 'пожирати', to dog 'невідступно ходити (за кимсь)', to monkey 'жартувати, пустувати; перекривляти'; to rat 'залишати (організацію) в тяжкий час; зрадити, видати (когось)' тощо.

Ймовірно, що принцип зооморфізму пов'язаний з тотемізмом, архаїчною свідомістю. У процесі еволюції культури і релігійних уявлень ставлення людини до тваринного світу змінюється: від обожнення людина переходить до приписування тваринам у переважаючій більшості фразеологічних прикладів негативних рис. Таку тенденцію демонструє пізніша літературна традиція (зокрема алегорична байка).

Фразеологічні системи у сьогоднішньому своєму вигляді зберігають принципи і зооцентризму, і антропоцентризму наївної картини світу, хоча нинішній день, нова філософська і екологічна свідомість принесли нове розуміння місця і ролі людини у світі. Символами прототипових уявлень про силу, мужність, відвагу, хитрість, швидкість у пересуванні, навіть мудрість тощо виступають представники тваринного світу. Проте очевидно, що основна частина фразеологічних одиниць, формувалася під впливом антропоцентричних уявлень, переконаності людини у своїй вищості над тваринним світом. Уся фразеологічна тваринна символіка пов'язана з вербалізацією характеристик зовнішнього вигляду людини, її віку, рис характеру, психологічного сприйняття, освіченості тощо.

Гіперонім звір у складі фразеологізмів використовується зрідка, зокрема в українській фразеології нами знайдено лише лічені приклади ФО з цим компонентом. На лексичному рівні слово звір має символічне значення, яке є зіставним з фразеологічним: укр. розбуджувати \ розбудити звіра в кому. 'сприяти прояву грубих, жорстоких, звірячих інстинктів'. Словникова стаття у ФСУМ [1993: 744] проілюстрована такою цитатою: "Запах свіжої крові подіяв на худобу зовсім разюче, розбудив у сумирних волах диких роз'ярених звірів (Гончар). Проте, як свідчить мовленнєва практика, сучаснішим є значення ФО 'нервувати когось': укр. не буди в мені звіра \  рос. не буди во мне зверя. Пор. укр. сердитий як звір 'про дуже сердиту, розгнівану людину' - болг. гледам като звяр - італ. andare in bestia 'розізлитися'. Компонент звір вживається у складі ФО: укр. як загнаний звір \ як загнаний вовк (з сл. метатися, тулитися і т.ін). 'з переляком, неспокійно, озираючись на всі боки'; як (мов, ніби і т.ін.) собака (пес, звір), спущений з прив'язі (ланцюга, припону) з сл. бігти, мчатися і т.ін. 'дуже швидко, нестримно'. Спостерігаємо варіантивність у компонентному складі, яка свідчить про те, що компонент звір використовується як синонім до пес, вовк тощо.

Прототипове уявлення про звіра - це уявлення про хижака (жорстокого, безжального…). У В.Даля знаходимо матеріал для експлікації концепту 'звір': Зверский, зверю подобный, вообще лютый, свирепый, жестокий. Зверствовать, поступать зверски, лютовать, неистовствовать. Звериться, глядеть зверем или зверски злиться [Даль, 1, 674]. Це прототипове уявлення є загальним для усієї групи хижих тварин, навіть екзотичних. Отже, гіперонім несе основний символічний атрибут усієї групи. Порівняно з гіперонімами птах, риба компоненти звір, тварина використовуються рідко.

Диким тваринам приписуються такі основні атрибути (зокрема українською фразеологічною системою): агресивний (злий, жорстокий), сильний, сміливий (вовк), підступний, відлюдькуватий (самотній), хитрий (досвідчений), незграбний, голодний, дурний, боязкий (лише заєць). Для порівняння - домашнім: сильний, здоровий, великий, невинний, покірний (терплячий), роботящий, підступний, дурний, впертий, пихатий, брудний, жадібний. Лише кінь серед домашніх тварин свавільний. Пес - щось середнє між дикими і домашніми тваринами за переліком атрибутів - вірний, голодний, злий, хитрий.

ФО порівнюваних мов частково відрізняються мотиваційними основами і периферією концептів. Особливості вихідного концепту і концепту називаного зумовлюють специфічність коннотацій. Одиниці фразеологічних систем хоч і відрізняються способом членування дійсності, але в основі їх творення лежать аналогічні механізми.

Література

  1. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. - В 4-х тт. - М., 1989-1991.
  2. Вальденфельс Б. Своя культура и чужая культура. Парадокс науки о "Чужом" \\ Логос, 1995, №4, с.77-94.
  3. Ужченко В.Д., Авксентьєв Л.Г.Українська фразеологія. -Харків, 1990. - 166 с.
  4. ФСУМ - Фразеологічний словник української мови. - К., 1993.- 984 с.
  5. Blasko D., Connine C. Effects of familiarity and aptness on metaphor processing // Journal of Experimental Psychology: Learning Memory, and Cognition, 1993, №19. - 295-308.
  6. Brownell H. et al. Appreciation of metaphoric alternative word meanings by left and right brain-damaged patients \\ Neuropsychologia, 1990, №28, 375-383.
  7. Gibbs R. Skating on thin ice: literral meaning and understanding idioms in conversation.// Discourse Processes, 1986, №9. - 17-30.
  8. Gibbs R. The Poetics of Mind: Figurative Thought, Language and Understanding. Cambridge, Eng.: Cambridge University Press, 1994. - 92-108.
  9. Janus R., Bever T. Processing metaphoric language: An investigation of the three stage model of metaphor comprehension.//Journal of Psycholinguistic Reseach, 1985, №14. - 473-487.
  10. Keesing R.M. Radical cultural difference: Antropology`s myth? // Language contact and language conflict. Ed. by M.Pu- Amsterdam / Philadelphia, 1994. - 256 p.
  11. Ortony A, Schallert D., Reynolds R., Antos S. Interpreting metaphors and idions: Some effects of context on comprehension //Journal of Verbal Learning and Verbal Behavior, 1978, №17. - р.465-477.

 Принцип зооцентризму у фразеотворенні // Проблеми зіставної семантики : Зб. наук. статей. — Вип. 5.— Київ, 2001. — С. 206–209.