Spis treści

«Мужики – це лихо. Мужики – це горе» (Євгенія Кононенко)

Сьогодні активно в соціальних науках та лінгвістиці обговорюють проблему гендеру [1, 2 та ін.] та інтерпретують мовний образ світу як збудований за принципом маскуліноцентризму (андроцентризму) [3–5 та ін.], зокрема, на фразеологічному матеріалі [6–9, 10–14 та ін.].

А. Емірова зазначає, що «сьогодні, однак, передчасно говорити про становлення окремого розділу лінгвістичної гендерології, яку можна було б назвати фразеологічною гендерологією або гендерною фразеологією. Можна лише окреслити коло проблем, які складуть предмет цьо¬го розділу науки: типи гендерних фразеологічних номінацій і предикацій; способи вираження гра¬матичних значень маскулінності і фемінності у фразеології; фразеологічна параметризація чоловіків і жінок; гендерно марковані фразеологічні поля; номінації чоловіків і жінок, зокрема антропоніми, у складі фразеологізмів як елемент внутрішньої форми; віддзеркалення гендеру у фразеографії тощо» [10, 210]. У межах зазначених досліджень основною опозицією визнають протиставлення чоловік – жінка, у якій чоловік пов'язується з культурою, а жінка – з при¬ро¬дою, «чоловічість» чи «жіночість» символу визначає його оцінність [див. про це: 9]. А. Ки¬ри¬ліна одним із виявів андроцентризму вважає те, що «іменники жіночого роду, як правило, утво¬рюються від чоловічих, а не навпаки. Їх часто супроводить негативна оцінність. Ви¬ко¬ристання чоловічого позначника до референта жінки допустимо і підвищує її статус. Нав¬паки, номінація чоловіка жіночим позначником несе у собі негативну оцінку» [4, 40]. Гендерну аси¬метрію вба¬чають у тому, що наявна неповна фразеологічна парадигматичність; прихована ка¬те¬горія роду накладає обмеження на вживання фразеологічної одиниці [14, 204, 205]; аксіологія чоловіків і жінок асиметрична і щодо кількості, і щодо якості, у фразеології відображені гендерні стереотипи тощо [10, 211].

Відомо, що одиниці фразеологічної системи репрезентують переважно ті атрибути, які не відповідають уявленням лінгвоспільнот про норму. Окрім того, відрізняється і ре¬пер¬туар фе¬мінних і маскулінних атрибутів, вербалізованих стійкими порівняннями з огляду на існування стереотипних уявлень про чоловіка і жінку, про їхні гендерні ролі. Гендерні маркери можуть стосуватися різних рівнів – концептуального (уміст) та вербального (експліцитна кате¬горія роду). Стереотипні уявлення про чоловіка можна розділити принаймні на дві групи: сте¬реотип чоловіка в межах андроцентричної культури чи маскулінної субкультури та стерео¬тип чоловіка в жіночій субкультурі. Л. Ставицька зауважує, що «гендерна картина світу змінюєть¬ся, і спос¬тереження над мовною свідомістю сучасних українців, їхніми дискурсивними прак¬тиками свід¬чать про зниження статусу чоловіка і в плані самооцінки, і жіночої оцінки. Процес руйнування патріархальної маскулінності ще не оформився в помітну фразеологічну підсис¬тему, проте така динаміка має перспективу» [11, 129]. Однак можна вва¬жати, що стереотип чоловік у жіночому дискурсі вже достатньо сфор¬мо¬ва¬ний. Це й такі уза¬галь¬нення, як усі чоло¬віки – донжуани (укр. «Усі чоловіки одним миром мазані: усі вони мають нахильність до бен¬ке¬тування, мають потяг до залицяння, як де побачать гарну мордочку» (І. Нечуй-Леви¬ць¬кий); «Усі чоловіки – стра¬шенні донжуани! – Не¬вже всі? – Так. Хіба інших можна назва¬ти чоло¬ві¬ка¬ми?»; «Чоловіки, як і бджоли, летять на солодке, а не на оцет» ()); негідники (укр. «Усі чоловіки – наволоч, але у кожній з нас вони бачать шльондру» (); «Бо у нас або усі чоловіки козли (жіноча дум¬ка)...» (); «У принципі, якщо усі чо¬ло¬ві¬ки – такі свині і нездари, то на них, вочевидь, не варто витрачати ані хвилини вільного часу» () – рос. «Давно известно что все мужики сво¬лочи и бабники» (); ліню¬хи (рос. «Что общего у мужчины и дистан¬ционного пульта? Обоих легко использовать и оба валяются возле телевизора» ()); інфантильні...

Важливим умістищем жіночих стереотипних уявлень про чоловіків є так званий жіночий анекдот. Стереотипний атрибут жінки в андроцентричній мовній картині світу дурна (укр. «У неї – на двох глупóти, у нього – розум на двох. У цьому твердому світі він, мо¬же, ніякий скраю, зате як прийде додому, – для жінки він цар і бог» (Л. Костенко)), ана¬логічний атрибут при¬пи¬сано чоловікові в феміноцентричній мовній картині світу: укр. «–Я був справжнім дурнем, коли одружився з тобою. – Твоя правда, любий, я даремно сподівалася, що ти виправишся»; «Чоло¬вік: – Ти міркуєш, як ідіотка! Жінка: – Я розповідаю так, щоб ти міг мене зрозуміти»; рос. «Мужчина – это робот, и его мозг управляется ограниченным коли¬чеством программ» (). Гендерномаркованим про¬то¬типним референ¬том для атрибуту дурна є блондинка (натомість жіночий анекдот: укр. «Дві блондинки обгово¬рюють проблеми квантової фізики. Раптом одна каже: – Давай швидше про шмати: мужики йдуть!»). Жіночий стереотип чоловіка містить уявлення про те, що Чоловіки – це тварини: укр. «– У вас багато домашніх тварин? – запитує жінка свою знайому. – Ні. Лише один чоло¬вік»; «Чоловіки як будь-які тварини оцінюють партнерш за кількома пара¬ме¬т¬рами» (); рос. «Мужчина – животное. Осталось выяс¬нить, ка¬кое именно. Боль¬шое количество женщин уверенно заявляет, что "все мужики – сви¬ньи"» (). У чоловічому дискурсі типовий жі¬ночий атрибут бояз¬кість, на¬то¬мість у жіночому – його приписують чоловікам: рос. «Не будь в нашей стране та¬ких жен¬щин, входящих в горящие избы и останавливающих на скаку коней, все загсы давно закры¬лись бы за ненадобностью, а детсады опустели. Потому что мужчи¬ны – не коз¬лы. Они – зайцы. Сидят в кустах и ушками подергивают» ().

Традиційно вважають, що маскулінним дериватам на позначення жінок властива пози¬тивна оцінність. Однак для порівнянь жінки з чоловіком не завжди характерна позитивна оцін¬ність, у цьому разі мають вплив уявлення про соціальні ролі: укр. «Наталька стала близькою колєжанкою моєї жінки, і взагалі вона такий реальний друг, от як мужик мужику...знаєш. Ніколи не підведе... – ...свій пацан» () – пор. укр. «веселі дівчата це класно)) але якщо вона не регоче як мужик, або старий дідо)) має бути певна межа» (). Натомість, якщо для вербалізації ознаки використовується прототипний «жіночий» референт, то таке порівняння несе негативізм: рос. толстый как беременная баба (Горб, 240); «Мужик, толстый как тетка, Сидел за рулем, Вчера не курил, И сегодня терпел» (О. Іванов); рос. «Васька покраснел, как девица, за¬смеялся, переступил с ноги на ногу» (В. Шукшин, НКРЯ).

Експліцитність категорії роду, справді, релевантна у виборі прототипного референта для певної ознаки. Окрім того, відіграють помітну роль міфологічні уявлення, за якими існують жіночі та чоловічі символи-рослини. Однак це тверд¬ження не можна розповсюджувати абсо¬лютно на всі явища. Спостереження над уживанням стійких порівнянь засвідчують той факт, що, наприклад, прототипний референт тополя використовується, як для жінок, так і для чо¬ловіків, до того ж, як у мовленні чоловіків, так і жінок. Хоча тополя – це виразно жіночий символ, подібно як дуб – чоловічий: укр. «Там лежав юнак, стрункий як тополя, в сукняній пишній куртці виш¬невого кольору...» (А. Ірасек) – пор. рос. как тополь. Стройный(ая), стат¬ный(ая) (Ог, 682) – біл. «Малады, зграбны, як таполя, нашто яму...» (В. Короткевич).

Необхідно окремо розглянути уявлення про еталони чоловічої вроди. На думку Л. Ста¬ви¬цької, еталонами чоловічої вроди «постають фітоніми, рослинний світ: гарний як без, бузок, мак (у полі; жіночий корелят – маківка), як соняшник у світу; орнітологічні образи; як лебідь, сокіл ясний; природні стихії: як вогонь, іскра, вранішнє сонце (жін. вмите сонечко), наче росою вми¬тий; весняний місяць найбуйнішого розквіту природи: як травень (жін. як майова роса); руко¬творні артефакти: як із каменю вибитий (витесаний). До типово маскулінних еталонів чо¬ло¬ві¬чої вроди можна віднести як із яйця вилупився; як нова копійка, образок, яблучко (жін. як яблуня у цвіту)» [11, 121]. Однак не варто перебільшувати роль категорії роду, оскільки: укр. красна, як маків цвіт (ПазЛП, 37) – рос. красна, какъ маковъ цвѣтъ (Даль, т. 2, 291) – біл. як (што) макаў цвет (Юр-77, 230). Щодо стихієморфних референтів атрибуту гарний, то не всім із наведених влас¬ти¬ва маскулінна маркованість: укр. дівка як огинь (); гарна, як сонце (ПазЛП, 31); «Ця жінка з блакитними очима, з ніжним, як росою ви¬ми¬тим, обличчям, задавала тон нашому спілкуванню, про яке ми мріяли багато років...» (). Функціонування фразеологічної оди¬ниці як нова копій¬ка за¬свід¬чує той факт, що вона може бути вжита стосовно жінки: «Як нова копійка Юлія Во¬ло¬ди¬ми¬рів¬на сиділа перед телевізором у штабі партії "Батьківщина"» (); «В п'ятницю заявилася у новому вигляді перед Косьою, який повністю одобрив моє оновлення, а у суботу як нова копійка поскакала на "весілє"» (). Діалектне порівняння гарний як образок (Добр, 79), ймовірно, є запозиченням із польської мови (пол. ktoś piękny jak obrazek (jak z obrazka) (SJP); «W trakcie życia, los wlał odrobinę oleju do głowy, więc zrozumiałam, że nie tylko jestem piękna jak obrazek (a co!)...» (), – у якій уживається стосовно і чоловіків, і жінок. У болгар¬ській мові, як і польській, порівняння з іконою не має гендерних маркерів: бол. хубав (красив) като икона [хубава (красива) като икона] (БРФС, 248). На нашу думку, не спостерігається гендерної маркованості у прототипних рефе¬рентах із концептосфери період часу: укр. гарна, як весна (ПазЛП, 31); молодиця (дити¬ночка), як тихеє літо (Ном, 378); гарний як травень (Добр, 79) (пор. «В травні мати навічно заснула, І як травень була молода» (Г. Ведмеденко) – рос. красивый (красив, хорош) как вешний день, прекрасный как белая ночь (Горб, 103, 169) – біл. «Будзь здаровы, як вярба, будзь прыгожы, як вясна, будзь вясёлы, як лета, будзь багаты, як восень!» () – бол. «Млад, хубав като Майски ден...» () – пор. укр. «Баба Текля... більше втішалися внукою та донькою Настусею, світлою, як великодній день, і вродливою, як польова сарна...» (А. Химко).

Гендерну диференціацію у виборі прототипних референтів спостерігаємо частіше, коли йдеться про зооморфні символи, оскільки категорія роду для тварин – ознака реальна. Однак наявна достатньо велика кількість прикладів, які свідчать про те, що не завжди справджується відповідність у роді: укр. «Моя жінка стара, погана і зла, а здорова, як кінь!» () – рос. полный как яловая корова, нар.-разг. как холмогорская телка 'умеренно толстый' (Горб, 164); «Красавица, толстая, как носорог» (Е. Радзинський, НКРЯ); рос. поджарый как борзая собака; худой как уличная собака (Горб, 161, 270); укр. худий як шкапа (Добр, 101) – пор. рос. поджарый как молодая кобылка (Горб, 161) – пол. (być) chudy jak szkapa (ZČPFI, 168) та багато ін. Натомість у межах артефактних символів чіткого врахування категорії роду практично нема (ця категорія виявляється параметром не релевантним для неістот): укр. баба як комин 'дуже товста жінка' (ЛГСС, 18); біл. «Мужчына, вялiзны, як печ, карычневы, як алiфа, стаяў з чарпаком...» (); укр. товстий як бочка (ПазЛП, 45) – рос. толстый, как бочка (ССРЛЯ, т. 1, 705) – біл. таўшчэ¬раз¬ны бы бочка (ПД, 210) – бол. дебел като бъчва (БРФС, 65) – пол. gruby jak beczka (SFJP, т. 1, 265); укр. товстий як жито¬мирська тюрма (Добр, 103); товс¬тий як копиця (ССНП, 74) (пор. рос. как копна. Толстая. О жен¬щине (Ог, 274)). Здебіль¬шого гендерномаркованими вияв¬ляють¬ся порівняння, у яких прототипний ре¬фе¬рент – це людина, лі¬тературний персонаж, міфонім: укр. «Два як Клички – ту¬пі і мовчазні і один ху¬дий як Віцин – але в наколках на руках» (); рос. худой, как портовый бо¬сяк, как Дон Кихот (Горб, 270); «Молодец, загорел, по¬взрослел, но худой, как голодаю¬щий ин¬дус...» (В. Бережков, НКРЯ); укр. «Я?.. – Бородай ожи¬вився: – Я, брат... У ме¬не там жiн¬ка, як краля, i хлопчисько...» (I. Сен¬чен¬ко); гарна, як бон¬да¬рів¬на (Ном, 378); рос. красивая как ко¬ро¬ле¬ва, как итальян¬ка (Горб, 103); «Рядом с ним стояла его город¬ская жена Августа Марковна, пышноволосая, кра¬сивая, как царевна, и улыбалась...» (О. Щербаков).

За фразеологічними даними та низкою прецедентних текстів можна відтворити стерео¬типний образ жінки в андроцентричній картині світу, в якій жінка: безвольна, підпоряд¬ко¬ва¬на, емоційна → плаксива, недолуга, слабка, балакуча, боязка та ін. Також пор. «..Українські політики несуть у собі ряд суто жіночих рис – вони часто вдаються до зради, люблять влаштовувати скандали, ображатися один на одного, вони залюбки плетуть інтриги і носять блискучі речі» (В. Небоженко). Однак у мовленні жінок, зокрема в низці «жіночих» анек¬дотів руйнуються стереотипи андроцентричної картини світу.

Відмітною рисою фразеологічних систем є їхня андроцентричність, зокрема з погляду оцінності. Натомість «жіночі» прецедентні тексти анекдоти урівноважують зазначений фразео¬логічний андроцентризм, подаючи не надто привабливі профілі концепту Чоловік. Прикметно, що в жіночих дискурсивних практиках стереотип чоловіка містить практично всі негативні атрибути, наявні у фразеологічному стереотипі жінки. На цьому етапі дослідження гендерних стереотипів важко ще визначити, чи є вони етно- чи культурнозумовленими явищами, оскільки на аналогічні прецедентні тексти можна натрапити в межах різних лінгвокультур.