Цю статтю присвячено аналізу цитування творів Т. Шевченка в сучасному інтернет-дискурсі. Приділено увагу термінології, використовуваній у студіях інтертекстуальності. У дослідженні надано перевагу термінові прецедентна цитата, оскільки афоризм як жанр, однією з важливих диференційних ознак якого (поряд з авторством) є стабілізованість форми. Фактологічна база дослідження становить різних 338 одиниць, ужитих в низці контекстів. Зроблено висновок про те, що низький ступінь відтворюваності властивий 111 цитатам, що становить 32,8%, середній - 45 (13,3%), високий 59 (17,5%). Виявлено, що в текстах, розміщених в інтернеті, не функціонує 123 одиниці (35,5%), а активно відтворюється 64,5%. Шевченкові цитати використовують як назви творів різних жанрів: наукових і публіцистичних статей, назви статей у блогах; назви виставок, концертів, тематичних вечорів, творів образотворчого мистецтва, підписи під фотографіями тощо.

 с. 159 Сьогодні в ділянці дослідження різного роду відтворюваних сполук панує термінологічна неузгодженість, оскільки в кожному із підходів до вирішення проблеми запропоновано свій термінологічний апарат і відповідно дефініції термінів: афоризм, цитата, крилатий вислів, крилата одиниця (С. Шулежкова), прецедентний феномен (Д. Гудков), інтертекстема (В. Мокієнко), багатолексемний репродукт (В. Хлєбда), ептонім (Л. Дядечко), мем тощо. В. Хлєбда зауважує, що й у польській лінгвістиці надлексемні одиниці мови позначають різними термінами (frazeologizm, frazem, kolokacja, wielowyrazowa jednostka języka, wielowyrazowiec odtwarzalny, nieciągła jednostka leksykalna), щоб «не вв’язуватися в термінологічні суперечки» цитований дослідник послуговується терміном «багатолексемний репродукт» – нейтральним, не обтяженим традицією і таким, що прямо вказує на важливу ознаку таких одиниць: репродукованість (відтворюваність) (Хлебда 2010). Так, наприклад, Н. Дядик із «філософського погляду» зазначає: «Перевага нашого підходу порівняно з філологічним полягає також у тому, що ми об'єднуємо під терміном «афоризм» народні та авторські форми мудрих думок, оскільки в основі їх лежать єдині гносеологічні механізми» (Дядык 2011). Окрім того, ця дослідниця наполягає на тому, що «афоризмами є тільки метафоричні висловлювання. Лаконічні мудрі думки з одним рівнем смислу, типу пізнай самого себе, на нашу думку, треба класифікувати як цитати й вислови, але не афоризми» (Дядык 2011). Н. Федоренко й Л. Сокольська наполягають на такій диференційній ознаці афоризму, як авторство («принциповою відмінністю афоризму від прислів'я є їх генезис. Прислів'я - продукт народної творчості, тоді як афоризм сягає завжди до певного літературного джерела й має конкретного автора»

c.160 (Федоренко, Сокольская 1985). На подібну заувагу натрапляємо у праці С. Шулежкової, яка диференційним критерієм крилатих висловів вважає авторство на відміну від безіменних фразеологічних одиниць (Шулежкова 1995). Аналогічної думки дотримується Л. Дядечко: «Лінгвісти протиставляють КВ іншим фразеологічним одиницям за ознакою наявності / відсутності “печатки авторства” та за структурними характеристиками» (Дядечко 2003), яка зазначає, що на одному полюсі ті, хто вважає КВ лінгвістичною категорією, а відповідні феномени – одиницями мови (А. Коваль і В. Коптілов (1964); Ю.Прохоров (1977); W.Chlebda (1998); В. Мокієнко (2003)), на іншому – ті, хто виводить КВ за рамки мовної системи, навіть за межі лінгвістики (І.Шмельова (1974); В. Телія (1996) (Дядечко 2003: 9). С. Шулежкова запропонувала низку диференційних ознак крилатих висловів, як-от: 1) зв'язок з джерелом (автором, персонажем, реальною подією), 2) різнооформленість (складаються з двох або більше компонентів, пов'язаних за граматичними законами мови), 3) відтворюваність (не створюються в процесі спілкування, а відтворюються як готові цілісні одиниці); 4) стійкість компонентного складу і граматичної структури (що не заперечує варіантності), 5) стійкість семантики, закріпленої за цим висловом (Шулежкова 1995). Симптоматичним щодо термінологічної неузгодженості в цій галузі є твердження К. Полчанинової: «Частина афоризмів належить до прецедентних текстів. Завдяки такими ознаками, як загальновживаність (відтворюваність), стійкість, кодифікованість у збірниках крилатих висловів, семантична цілісність, лаконічність, образність, загальна значущість, характерним для прецедентних афоризмів, стирається межа між ними і прислів'ями, приказками, крилатими висловами. Прецедентні афоризми отримують статус мовних одиниць і стають фразеологічними висловами» (Полчанинова 2012). Належить зауважити, що кодифікованість видається хисткою ознакою, оскільки не завжди словникарство адекватно відображає актуальний стан дискурсу. Важливою є заувага К. Максимової про те, що нема достатньо жорстких границь між цитатою і крилатим висловом (Максимова 2013: 131). Одним із формальних критеріїв розмежування цитати і крилатого вислову, зауважує дослідниця, є відносна лаконічність крилатого вислову порівняно з цитатою (оскільки крилатий вислів зберігається в готовому вигляді у пам’яті мовця) (Максимова 2013: 132).

На думку Л. Дядечко, «при характеристиці відтворюваності не менш важливим є кількісний бік: одиночне включення якого-небудь текстового фрагмента без посилання на джерело – явище мовленнєве, часто оказіональне. Такі одиниці названо цитатами-ремінісценціями. Вони,

c.161 відрізняючись від КС(в) передусім частотою функціонування, є джерелом поповнення ептонімічного фонду» (Дядечко 2003: 10). У цьому дослідженні послуговуватимемося терміном прецедентна цитата з огляду на те, що схиляємося до думки про афоризм як жанр, однією з важливих диференційних ознак афоризму (поряд з авторством) – стабілізованість форми. Натомість ті мовні феномени, які запропоновано в мережі й друкованих виданнях під назвою афоризм, є власне цитатами (уривками з певного тексту різного обсягу), а ті, які запропоновано у збірці А. Коваль і В. Коптілова «Крилаті вислови в українській літературній мові» (Коваль, Коптілов 1975), не витримують перевірки високу частотність відтворюваності. Під терміном крилатий вислів часто розуміють одиниці, яким властивий високий ступінь відтворюваності. Це можуть бути і афоризми, і цитати[1].

Формування фактологічної бази дослідження відбувалося в кілька етапів. Першим кроком створення фактологічної бази дослідження було зіставлення вмісту кількох інтернет-сторінок, які пропонували одиниці під назвою афоризми, зокрема з них вилучено «афоризми» Т. Шевченка; доповнено цей перелік даними зі збірки «Крилаті вислови в українській літературній мові» (Коваль, Коптілов 1975). Далі використання вилучених зі збірок одиниць як пошукових запитів дало змогу здобути дані про їхнє функціонування в текстах (належить зауважити, що в текстах сучасних, оскільки переважна кількість «старих» текстів залишається неоцифрованою), які належать переважно до публіцистичного стилю. Під функціонуванням розуміємо кількість інтернет-джерел, у яких уміщено текст, із якого походить цитата, а також власне кількість цитувань. Приклади власне цитування дали змогу укласти перелік метаоператорів, за допомогою яких прецедентні

c.162 цитати із творів Т. Шевченка введено в текст. На наступному етапі перевірено одиниці, уміщені на інтернет-сторінках й у збірці «Крилаті вислови в українській літературній мові» (Коваль, Коптілов 1975), щодо прецедентності. У цьому дослідженні проаналізовано 346 цитат із творів Т. Шевченка в низці контекстів. Зі здобутого матеріалу вилучено прецедентні імена і «приписуване» Т. Шевченкові, отже в підсумку маємо 338 одиниць. Під час дослідження як робочу модель застосовано поділ на низький (1-3 випадки введення у чужий текст), середній (4-7) та високий (понад 8) ступінь цитування (пор. Л. Статкевич, яка зазначає, що в практиці інтертекстуального аналізу прототексти відповідно до частоти їх використання в авторському метатексті поділяють на прецедентні (сильні) та периферійні (слабкі) (Статкевич 2008)). За нашими підрахунками, низький ступінь відтворюваності властивий 111 цитатам, що становить 32,8%, середній - 45 (13,3%), високий 59 (17,5%). Окрім того, виявлено, що у текстах, розміщених в інтернеті, не функціонує 123 одиниці (35,5%). Отже, активно відтворюється 64,5%. Належить зауважити, що під час підрахунків не враховано шкільний дискурс і дискурс про Т. Шевченка. У збірці А. Коваль і В. Коптілова «Крилаті вислови в українській літературній мові» (1975 р.) уміщено 79 «крилатих висловів» із творів Т. Шевченка, серед яких натрапляємо на три прецедентні оніми (Катерина (КК: 128); Перебендя (КК: 214); Галайда. Ніж Галайди (КК: 59)). Як свідчить здійснений аналіз інтернет-ресурсів, 25 одиниць (близько 33%) зі згаданої збірки не функціонує сьогодні в інтернеті.

На інтернет-сторінках представлено бурлескні переробки прецедентних цитат із творів Т. Шевченка. Найбільшу «популярність» мають поезії «Мені тринадцятий минало...» («Мені тринадцятий минало, я заробляв на хліб і сало: на біржі газом торгував» (ІМ); «Мені тринадцятий минало купив я собі БМВ мені та любо любо стало коли я врізався в Порше))))» (ІМ); «Мені тринадцятий минало, Мені купили жигулі, Мені так любо любо стало що я заїхав у Таксі, Мене міліція шукає, а я сиджу у гаражі...» (ІМ)) та «Заповіт» (« Як умру, то поховайте мене на кордоні, В опломбованій могилі, чи у вільній зоні торгівельній, Щоб туристи, брокери і люди Подорожні Бачили, що спуску не буде – Тим, хто грошей пошкодує Для рідного краю» (ІМ); «Поховайте на Говерлі мене у барлогу Поруч мене покладіть Луценка й Балогу. Хай співають наді мною жалісно "Гинджоли" Прощавай баба Параска і кохані бджоли» (ІМ); «как умру - похороните в интернете миломда в рамблере пропишите тихую могилучтобы я бесплотной тенью хостился бы где-тона каком-нибудь домене посреди рунета» (ІМ).

У багатьох випадках інтертекстеми наявні в текстах без так званих маркерів інтертекстуальності («Як довго ми жили на нашій, не своїй землі.

c.163 Ходили до наших, не своїх храмів. Молилися нашою, не своєю мовою» (ІМ). Однак важливим аспектом дослідження є аналіз способів позначення чужого слова в текст, маркерів інтертекстуальності/цитати (ширшим за обсягом вважаємо поняття метаоператор). А. Єрушова виокремлює експліцитні та імпліцитні маркери інтертекстуальності/цитати («Експліцитними маркерами цитати традиційно визнають дієслова говоріння. Дієслова-скріпи можуть вказувати на наявність відсилання до «чужого» слова, на наявність цитати в тексті, яка не виділена графічно» (Ерушова 2012: 141-145)). В. Хлєбда поділяє метаоператори на безвідносні й відносні, зазначаючи, що безвідносні не пов’язують словосполуку ні з місцем, ні з часом, ні з іншими будь-якими обставинами (метаоператори как говорят, как говорится, так называемый, как это принято называть тільки інформують: багато осіб часто говорять власне так, багато осіб ці слова часто повторюють); натомість оператори відносні зіставляють певний вислів із якимось місцем (країною, регіоном, кварталом, місцем праці), із якимось часом (епохою, періодом, відрізком часу, з минулим чи майбутнім), із тим чи іншим ракурсом (как говорят в России, как это называют поляки, по любимому выражению журналистов, говоря словами наших политиков, как это называлось раньше, как говаривали наши предки і т. ін.) (Хлебда 2010: 60). Натомість М. Шумаріна виокремлює прямі сигнали: власне метаоператори (особливі мовні вислови, які сигналізують про метамовні операції (перехід з рівня тексту на рівень метатексту, з мови на метамову - терміни, що позначають процеси мови і мовні твори (слово, фраза, повідомлення, називати (ся), вимовляти, позначати і т. ін.); до власне метаоператорів належать також одиниці, які у граматиці кваліфікують як вставніконструкції, зокрема ті, які слугують лексичними маркерами чужої мови); побічні сигнали: аналоги метаоператорів та нульові метаоператори (Шумарина 2011).

У досліджуваному матеріалі цитацію часто позначено лапками та в дужках подано прізвище автора. У більшості з досліджуваних випадків цитати введено в текст за допомогою метаоператорів різних типів. Окрім того, у текстах трапляються ремінісценції та трансформації авторських висловів без вказівки на авторство. У проаналізованих контекстах виявлено понад 230 різних словосполук, які виконують роль метаоператорів авторизації вислову. Аналізовані в цьому досліджені метаоператори належать до відносних операторів за класифікацією В. Хлєбди та до власне метаоператорів за М. Шумаріною. Виокремлюємо нейтральні метаоператори авторизації (вказівка на автора чи вказівка на твір, вказівка на автора і на твір) ((Т. Шевченко); говорив Т. Шевченко; говорячи словами Шевченка;

c.164 за висловом Тараса Шевченка; за Кобзарем; за словами Шевченка; за [Тарасом] Шевченком; писав Тарас [Шевченко]; як писав Т. Шевченко; як казав Т. Шевченко; як казав Т. [Г.] Шевченко; як казав Тарас Шевченко тощо) та оцінні, серед яких, своєю чергою, оцінні щодо авторитетності автора (великий Кобзар писав; великий Тарас колись писав; вислів великого Кобзаря; сказав незабутній Тарас Шевченко; слова видатного, великого поета України Тараса Григоровича; слова знаменитого Тараса Шевченка тощо) та щодо правильності сутності висловлювання, іншими словами, які виражають ставлення автора тексту до цитати (влучно писав Т. Шевченко; І хто сказав, що втратила вже свою актуальність думка Тараса Шевченка, відлита в афоризм; красномовно підтверджують шевченківську формулу; краще за Т.Шевченка не скажеш; краще, ніж Шевченко, не скажеш; мав рацію Великий Кобзар, коли писав; надзвичайно актуальні слова Тараса Шевченка; правду каже Тарас Шевченко; правду казав [Т.] Шевченко тощо). Нерідко метаоператори містять поєднання оцінки автора й сутності його вислову (Великий Кобзар залишив нам безцінну настанову; воістину, безсмертне слово Великого Кобзаря; свято вірив українському пророку; Слова великого Кобзаря будуть актуальними завжди тощо). Окрім того, серед аналізованих метаоператорів трапляються одиниці, які одночасно й авторизують вислів і прив’язують його до місця і/або часу: писав в Косаралі наш великий Тарас; Сто п’ятдесят років тому Тарас Шевченко писав; Тарас почти 200 лет назад писал тощо).

Шевченкові цитати використовують як назви творів різних жанрів: наукових і публіцистичних статей, назви статей у блогах; окрім того, це - назви виставок, концертів, тематичних вечорів, творів образотворчого мистецтва, підписи під фотографіями тощо. Спостерігається висока частотність цитування Т. Шевченка в коментарях на форумах. Для «коментарів» характерне наведення цілого твору або цитування значного більшого уривка твору, ніж обсяг «афоризмів», поданих на відповідних інтернет-сторінках, що зумовлено сучасними технологічними можли­востями (зокрема опціями «копіюй-встав», а не зберіганням у пам’яті мовців цитати «в готовому вигляді»). Окрім того, цитати з творів Кобзаря використовують у функції статусу[2] в соціальних мережах. Цитати із творів Т. Шевченка

c.165 широко побутують як вербальний складник у популярній формі інтернет-мемів демотиваторах/мотиваторах, у яких експлуатують загалом постать поета (зокрема візуальний складник - портрети) та цитати з його творів. Спостерігаємо також виразні зміни щодо прецедентності цитат.

Література

Дядечко Л. П., 2003, Крилаті слова в російській мові: системно-функціональний та лексикографічний аспекти: Автореф. дис. … д-ра філол. наук: 10.02.02. Київ.

Дядык Н. Г., 2011, Гносеологический анализ афоризма как специфической семиотической системы: Автореф. дис. ... канд. философ. наук : 09.00.01. Челябинск.

Ерушова А. С., 2012, Способы введения включений в текстах малой прозы начала XXI века, «Вестник Удмуртского университета «История и филология»», №2, с. 141-145.

ІМ – матеріали, вилучені з текстів, розміщених на інтернет сторінках.

Коваль А.П., Коптілов В.В., 1975, Крилаті вислови в українській літературній мові, Київ.

Максимова Е. П., 2013, Лингвистический статус цитат, «Вестник ТвГУ. Серия: Филология», №2, с. 130-135.

Марченко Н. Г., 2013, Социальная сеть "в контакте": лингвопрагматический аспект: Автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10.02.19. Ростов-на-Дону.

Полчанинова Е. О., 2012, Афоризм во фразеологии и фразеологизм в афористике современного немецкого языка (лингвокультурологический аспект): Автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10.02.04. Москва.

Статкевич Л. П., 2008, Форми і функції інтертекстуальності в поезії Томаса Стернза Еліота: автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.04. Сімферополь.

Федоренко Н. Т., Сокольская Л. И., 1985, Жанровые и видовые особенности афоризмов, «Известия АН СССР», т. 44, № 3, с. 245-256.

Хлебда В., 2010, Метаоператоры в функции поисковой системы в обработке ресурсов Рунета для лексикографических целей, «RossicaOlomucensia», vol.XLIX, №2, s. 57-66.

Шулежкова С. Г., 2001, Крылатые выражения русского языка, их источники и развитие. Москва.

Шумарина М. Р., 2011, Язык в зеркале художественного текста. Метаязыковая рефлексия в произведениях русской прозы. Москва.


[1] Л. Дядечко зазначає: «Відтворювання – необхідна умова існування результатів такої діяльності. Відповідні тексти не беруть участі в конструюванні висловлювання, як це буває зі словами або фразеологізмами, що видобуваються з пам’яті і, зберігаючи сигніфікативне значення, іменують у кожній конкретній ситуації свій денотат. Навпаки, оскільки вектор значення фрагментів таких текстів є жорстко зафіксованим, їхнє неод­норазове від­творення не призводить до появи якісно нового явища, доки середовище існування такого уривка залишається незмінним. Тоді ж, коли це середовище змінюється та відтворення фрагментів у новому значенні поширюється, виникає КВ, пор. звороти з підручників: Мама мыла раму ‘про дуже легке, примітивне (ірон.)’; От перестановки [перемены] мест слагаемых сумма не меняется ‘про заміщення, яке не спричиняє будь-яких змін’; репліки з анекдотів: белая и пушистая; А я опять хочу в Париж» (Дядечко 2003: 9, 10).

[2] На думку Н. Марченко, статус - це особливий мовний жанр, який виконує функцію короткого «заголовкового» позначення важливої для користувача інформації; мовець оцінює реальні події у вербальних координатах «тут» і «зараз»; функційно статус як мовний жанр орієнтований не тільки на підтримку контакту, але й на активізацію діалогу (Марченко 2013). 

 Прецедентні шевченкові цитати в українському інтернет-дискурсі // Słowo. Tekst. Czas XII: Frazeologia w idiolekcie i systemach języków słowiańskich : w 200. rocznicę urodzin Tarasa Szewczenki. – T. 1. – Szczecin-Greifswald, 2014. – C. 159-166.