Когнітивна лінгвістика має низку напрямів та методів дослідження мовних значень (теорія прототипів Е. Рош, фреймова семантика Ч. Філлмора, теорії метафори Дж. Лакоффа, М. Джонсона, М. Тернера, Ж. Фоконьє тощо). Вважається, що існує “...три різних концепції прототипного підходу: власне семантика прототипів (головним чином, це психологічний й антропологічний підходи в дусі Е. Рош); семантика стереотипів (Г. Патнам); концепція родинної (сімейної) подібності Л. Віттгенштейна» [КСКТ, 140]. Ідеї прототипного підходу витримали багато критики [див. про це: Рахилина, 2000; Харитончик, 1992; Пинто де Лима, 1995; Солсо, 2002] однак використовуються й розвиваються сучасною лінгвістикою (А. Вежбицька, Дж. Лакофф, М. Джонсон, Р. Ленекер, Є. Бартміньский, С. Нєбжеговска, Ю. Солодуб, В. Телія тощо).

Мета цього дослідження – з’ясувати специфіку фразеологічної картини світу та роль прототипів та стереотипів у її формуванні. З огляду на це ми моделюємо фразеологічний образ, який є науковим конструктом, використовуваним для потреб лінгвістичного аналізу, представлення прототипних та стереотипних уявлень соціуму. Дослідження фразеологічних систем у прототипному аспекті дає змогу з’ясувати специфіку світобачення різних народів, і водночас відтворити та зрозуміти основи символотворення [Левченко, 1999 (b)]. “Саме ознакові параметри здебільшого виявляються тією основою, на якій будується символізація фактів та явищ реального світу” [Виноградова, 2002, 32]. Видається слушною гіпотеза С. Неклюдова про те, що “можливість абстрагування ознаки від предмета (дії) виникає пізніше, ніж набуття цією ознакою символічних значень...” [Неклюдов, 2002, 22].

Мета дослідження вимагає з’ясування низки термінних проблем, з огляду на існування численних “інтерпретацій” понять прототип та стереотип. У КСКТ подається така дефініція терміна прототип: “конкретний чи абстрактний розумовий образ предметів, що належать деякій категорії, <...> називається прототипом, якщо за його допомогою людина сприймає дійсність: член категорії, що знаходиться ближче до того образу, який буде оцінено як кращий зразок свого класу чи прототипніший екземпляр, ніж усі інші” [КСКТ, 145]. Щодо розуміння терміна прототип принциповим, як видається, є з’ясування значення терміна предмет у наведеному вище визначенні та того, у чому полягає різниця між поняттями прототип та стереотип.

Перші спроби прототипного аналізу стосувалися переважно т.зв. конкретної лексики [Wierzbicka, 1985]. Однак сьогодні у межах польської етнолінгвістичної термінної системи дослідники вживають термін предмет (“щось, що є елементом дійсності”) як синонімічний до терміна поняття [Див. про це: Muszyński, 1998, 21]. Цей факт, видається, нам важливим у зв’язку з проблемою виділення культурно значимих концептів, бо існує думка про те, що концепт позначає об’єкти із світу ідеального, наприклад [Воркачев, 2001], а за такою логікою словам-найменуванням об’єктів матеріального світу на когнітивному рівні не відповідають жодні ментальні одиниці. Проте, наприклад, П. Бжозовський досліджує прототипність понять плск. uczciwośc, komunizm, nauczyciel [Brzozowski, 1991, 52]. Дослідники ввважають, що прототипам властиві: 1. “Ознака, в якій вирізняється дві складові: атрибут (називаний іншими дослідниками виміром (wymiarem)) і значення (wartość)... 2. Показники важливості для кожного з істотних значень... 3. Показники діагностичності для кожного з атрибутів. Йдеться про те, наскільки придатним є певний атрибут підчас вирізнення екземпляру виокремлюваного поняття від екземплярів протиставлюваних понять” [Brzozowski, 1991, 51-52]. Пафос дослідження А. Вежбицької полягає у дослідженні прототипів – переліку (навіть ієрархії) фасет притаманних різним групам лексичних категорій [Wierzbicka, 1985]. Існують певні відмінності у вживанні термінів прототип та стереотип різними лінгвістами. Дж. Лакофф зазначає: “Гіларі Патнам використала термін стереотип приблизно для того, що Мінський описав як фрейм зі стандартним значенням (a frame with default values). Стереотип для Патнам – це ідеалізована ментальна репрезентація нормального представника множини, яка може не бути точною. Те, що ми називаємо соціальним стереотипом є певною мірою спеціальним видом Патнамівського концепту” [Lakoff, 1990, 116]. Прототип за А. Вежбицькою та стереотип за Г. Патнам – це зіставні поняття. Звідси, ймовірно, таке тлумачення терміна стереотип: стереотипи містять ознаки та атрибути, що дають змогу віднести предмет до того чи іншого класу, вони фундаментально відрізняються для різних типів термінів [КСКТ, 178].

Є. Бартміньский вважає, що “профілювання зумовлює існування прототипу. Можна поняття прототипу пов’язувати з профілюванням, приймаючи існування прототипного профілю і похідних від нього” [Див. про це: Bartmiński, Niebrzegowska, 1998, 221], а описуючи стереотип німця, вказує, що до найстаршого шару народної міфології належить “репрезентація німця як прототипу “чужої” людини” [Bartmiński, Niebrzegowska, 1998, 226]. З чого випливає ототожнення понять репрезентації (wyobrażenia) та стереотипу. Водночас когнітологи під час аналізу орієнтуються на певну цілісність, яка є для А. Вежбицької – філлморівське поняття прототипної ситуації, для Р. Ленекера – поняття когнітивного домену [Див. про це: Bartmiński, Niebrzegowska, 1998, 210]. Порівняймо: “Стереотип – стандартна думка про соціальні групи чи про окремих осіб як представників цих груп”, а також “як форма опрацювання інформації та стану знань” [КСКТ, 177]. Друга заувага дає підстави для зіставлення понять прототипу і стереотипу. В. Красних зазначає, що переважно стереотип “розглядається в контексті соціальної взаємодії, як деяка “модель” дії, поведінки” [Красных, 2002, 177]. Цей автор розуміє стереотип як “деяку “репрезентацію” фрагменту навколишньої дійсності, фіксовану ментальну “картинку”, що є результатом відображення у свідомості особи “типового” фрагменту реального світу, деякий інваріант картини світу” [Красных, 2002, 177-178].

Чи не свідчить це про термінну надлишковість? Важко ствержувати, що можна знайти “найкращий” зразок таких категорій, як, наприклад, гарний, білий, здоровий, як це здійснювалося для категорій птах, фрукти. Фразеологічні одиниці (укр. гарна, наче рожа, як калина, як мак городній, як весна; гарна дівка, як маківка; червона, як ягода (калина, рожа); біла, як береза, молоко, полотно; білий, як глина, день, іній, крейда, смерть, сметана, сніг, сонце, стіна, папір тощо; здоровий як віл, як кінь, як бик тощо) свідчать про існування репертуару прототипів для певної ознаки. Прототип – ментальний зразок (зауважимо не кращий чи найкращий, а типовий із низки типових), концептуалізована ділянка певної мовної картини світу, регулярно використовувана лінгвоспільнотою для категоризації. Дж. Лакофф вважає, що існують певні види прототипів: типові приклади (вільшанки і горобці – типові птахи); соціальні стереотипи (типова мати – домогосподарка; типовий японець – працелюбний, ввічливий, розумний); ідеали (ідеальний чоловік – добре заробляє, вірний дружині, викликає повагу, привабливий); зразки (типовий Бейб Рут); генератор (члени категорії породжуються її центральними елементами, до яких застосовуються певні загальні правила); часткова модель (наприклад, підкатегорія чисел, що являє собою ступінь від десяти: десять, сто, тисяча тощо); найхарактерніші приклади (члени категорії, що є найзнайомішими і добре запам`ятовуваними) [Лакофф, 1988, 34-36].

Прототипні ефекти (у розумінні Дж. Лакоффа [Lakoff, 1990, 79]) спостерігаються у використанні атрибутів, які належать концепту, під час вербалізації певних значень у термінах його субконцептів. Наприклад, слово звір у складі фразеологізмів використовується рідко, зокрема в українській фразеології нами знайдено лише лічені приклади ФО з цим компонентом. На лексичному рівні слово звір має символічне значення, яке є зіставним з фразеологічним: укр. звір ‘дуже люта, жорстока людина’ – рос. зверь ‘лютое, свирепое существо’; звір в українському молодіжному сленгу – ‘молодий, але грамотний і сильний чоловік’; укр. розбуджувати / розбудити звіра в кому ‘cприяти прояву грубих, жорстоких, звірячих інстинктів’; укр. сердитий як звір ‘дуже сердита, розгнівана людина’; – блг. гледам като звяр ‘дивитися звіром’; – англ. to bring out the beast in smb. Компонент звір вживається у складі ФО: укр. як загнаний звір / як загнаний вовк – рос. как загнанный зверь; укр. як собака (пес, звір), спущений з прив'язі (ланцюга, припону) з сл. бігти, мчатися ‘дуже швидко, нестримно’. Спостерігаємо варіативність у компонентному складі, яка свідчить про те, що компонент звір є факультативним знаком поряд з пес, вовк тощо, хоча фактично пес, вовк виступають субконцептами чи підпорядкованими символами. Прототипне уявлення про звіра – це уявлення про хижака (жорстокого, безжального, роз'яреного). Атрибути, притаманні концепту Звір, зустрічаємо у складі прототипів хижих тварин, навіть екзотичних. Отже, суперконцепт (якому на рівні лексичної системи відповідає гіперонім) містить основні символічні атрибути усієї групи. Аналогічні прототипні ефекти спостерігаються на прикладі багатьох фразеологічних вербалізацій у термінах субконцептів (чи гіпонімів) концептів Птах, Комаха тощо.

З іншого боку, ми можемо вибудувати стереотип гарної людини, що існує у певному соціумі, за допомогою прототипів. Стереотип (образ у всіх зв’язках типових для соціуму чи його групи) буде лише один. Стереотип – ментальна одиниця, яка, однак, приписує атрибути і предикати, оцінює (у спосіб властивий певному соціуму). Цю одиницю навіть зіставляють із судженням [КСКТ, 177]. У межах лінгвокультурології ми можемо розглядати прототип як зразок оцінюваний як найтиповіший, а стереотип – як репрезентацію реалізовану у прототипах. За П. Бжозовським, стереотип на відміну від поняття – це 1. “неповний, частковий образ якогось явища”; 2. обмежується асоціативними смислами (конотаціями) і не містить дефініційних смислів; 3. структура закрита для нової інформації [Brzozowski, 1991, 53]. Особливістю стереотипів А. Бєлова вважає те, що “люди схильні бачите те, що бажають, і не помічати іншого, що не відповідає стереотипам” [Бєлова, 2002, 45].

Фразеологічний образ містить конституенти і прототипні, і стереотипні, і такі, що входять до відповідного концептуального простору. Реконструкція певного концепту обов’язково повинна містити фразеологічну інформацію. Моделювання прототипу за інформацією лексичного рівня звужує, збіднює та викривляє наше уявлення про концепт, бо така модель – це лише частина, уламки концепту. Йдеться про кількість та якість конституентів, що входять до фразеологічного образу, який дає змогу у багатьох випадках збудувати цілісний фрейм. У цьому переконує також опис наївного значення слова за допомогою семантичних примітивів, запропонований А. Вежбицькою. Складники моделі А. Вежбицької відповідають реальній частині фрейму (хоча інформація може не відповідати науковій картині світу). Фразеологічна інформація буде переважно продовженням опису, особливо це стосується тематичних груп слів-символів релевантних для міфу, архаїчного мислення, назв предметів, явищ, процесів, залучених до ритуалу. Відмінності спостерігаються між різними тематичними групами у структурі такого прототипу / стереотипу (як слушно зауважує А. Вежбицька [1985]), різними будуть його складові. Найбільше асиметричних атрибутів, слотів, фреймів виявляємо серед приписуваних. Реальні атрибути, слоти, фрейми реконструйованих лексичних і фразеологічних прототипів мають більшу спільну частину (обсяг якої може коливатися). Реальні атрибути варто було би розглядати у межах прототипу, а приписувані – стереотипу.

А. Вежбицька, аналізуючи погляди І. Мельчука та А. Жолковського на глобальну семантику порівнянь (І. Мельчук та А. Жолковський вважали порівняння синонімічними "дуже") [Див.: Жолковский, Мельчук, 1967], пропонує свою теорію порівняння [Див.: Вежбицкая, 1990, 133-152]. Дослідниця розглядає інший смисловий інваріант для усієї групи усталених порівняльних зворотів: "'ніщо не могло би бути більше': Х худий як скіпка = Х 'худий; ніщо не могло би більш худим; справді, це могла би бути лише скіпка' " [Вежбицкая, 1990, 139]. Частково можна погодитися і з гіпотезою Мельчука-Жолковського, і з інтроспекцією А. Вежбицької. В умовах комп'ютерного перекладу "дуже" як смисл порівняння буде задовільним вирішенням проблеми тлумачення порівняння. Схема, запропонована А. Вежбицькою, дещо уточнює порівняння в загальному значенні. У такому випадку, чи не достатнім для мовців, було б існування однієї порівняльної формули для позначення смислу 'ознака, ніщо не могло би бути більшим за ознаку; справді, це міг би бути тільки об'єкт'? Однак результати аналізу фразеологічного матеріалу переконують у тому, що ми не маємо “найпрототипніших” прототипів, натомість для кожної з “категорій” (особливо це стосується абстрактних атрибутів) існує низка прототипів, про що свідчать, зокрема, прототипні уявлення про кольоронайменування [Левченко, 1999, (a)]. На наш погляд, важливе значення має модель, яка сигналізує мовцю про те, що вводиться прототипне чи стереотипне уявлення, позначене на вербальному рівні словом-символом. Однак не менш важливе значення має й інтенція мовця, згідно з якою обирається знак-символ, мікросимвол, факультативний знак із ряду умовно синонімічних, кожен з яких має частково відмінну забарвленість.

Коли мовець має намір використати готову порівняльну одиницю, активізується репрезентація моделі (ознака [як] прототип (на концептуальному рівні); ознака [як] символ (на вербально-семантичному рівні)), з присутніми в мовній картині світу прототипними інваріантами (субконцептами), які підпорядковуються символічній ідеї суперконцепта.

Дослідники цієї проблематики зосереджуються у своїх студіях також на компонентному складі порівнянь, пропонуючи ідеографічні класифікації компонентів усталених порівнянь [Див.: Огольцев, 1978, 118-120; Кузнецова, 1988, 51]. Запропоновані В. Огольцевим та Л. Кузнєцовою класифікації дають уявлення про компонентну структуру фразеологічних порівнянь та основу для зіставлення з українськими “фразеологічними” порівняннями. Інший спосіб дослідження порівнянь обирає Т. Шмельова (напрямок аналізу спрямований від смислу до тексту), виділяючи сім семантичних груп усталених порівнянь залежно від ознаки порівняння [Див.: Шмелева, 1988, 121-123].

Проте не лише ментальні репрезентації об’єктів матеріального світу, речей виступають "образами порівняння", але й дій, діяльності. Лексикографічні джерела дають нам приклади багатокомпонентних порівнянь, які зіставляють ситуацію із ситуацією. Численними є порівняння, які кваліфікують власне ситуацію. Видається, що існують принаймні такі типи порівнянь, як атрибутні й сценарні. Вони відрізняються способом репрезентації смислу й кількістю поданої інформації. Значення більшості атрибутних порівнянь можна описати формулою: дуже + слово, що (примітивно!!!) семантизує атрибут. Порівняння "такий, як..." тощо базується на реальному чи приписуваному атрибуті. Наприклад, укр. високий як тополя 'дуже високий', основою порівняння стає слот розмір, що заповнюється атрибутом висока); рос. грязный как свинья – реальний атрибут, неблагодарный как свинья – приписуваний атрибут. Сценарні порівняння вже не вкладаються у таку спрощену схему, вони описують діяльність, поведінку, ситуацію – сцену. Наприклад: укр. бутний як кінь на оброці ‘сильный, веселий чоловік, що любить шукати собі зачіпки’. Така фразеологічна одиниця окреслює ситуацію. Однак порівняння як кінь не дає чітко окресленого атрибута: здоровий? тяжко працює? дурний? тощо. Звичайно, те чи інше значення зумовлюється контекстом. Важливу роль відіграють слова так званої теми (здоровий, працює, дурний…). Отже, ФО-порівняння "сценарного" типу лише із застереженнями можна ставити в один ряд із порівняннями атрибутного типу (білий як молоко). Образність таких ФО переважно прозора (особливо, коли таке порівняння базується на реальному атрибуті). Приписуваний атрибут також є зрозумілим, бо органічно випливає з наївної картини світу. Складається враження, що "сценарні" порівняння – це ословлений етап метафоричних процесів.

Особливо значимим для лінгвокультурологічного дослідження, опису мовних картин світу видається спосіб концептуалізації значень, а саме обрання концептуалізованого простору для вербалізації того чи іншого значення. Г. Скляревська, дослідивши процеси метафоризації на лексичному рівні, прийшла до висновку, що метафоризація відбувається за низкою напрямків [Див.: Скляревская, 1988, 65-66]. На фразеологічному рівні, на думку Д. Добровольского, В. Малигіна, Л. Коканіної, працюють лише декілька напрямків метафоризації з описаних Г. Скляревською: фізичне явище ® психічне явище (комедия – притворство, лицемерие), тварина → людина (баран – бестолковый), предмет → людина (каланча – высокий человек) [Добровольский, Малыгин, Коканина, 1990, 19]. Напрямки метафоризації, виділені Д. Добровольським та його колегами, стосуються лише ідіом. Проте напрямки метафоризації у фразеології (у широкому розумінні її обсягу) є надзвичайно різноманітними. В. Ужченко і Л. Авксентьєв переконані, що "перенесення здійснюється: 1) з неістоти на неістоту (молочні ріки і кисельні береги), 2) з особи на предмет (діал. красна пані "веселка"), 3) з особи на особу (маг і чарівник), 4) з істоти на особу (держати під крилом)" [Див.: Ужченко, Авксентьєв, 1990, 105]. Джерело метафоризації сигналізує про сутності, які для соціуму є еталоном, яким соціум надає перевагу.

Порівняння – це одна з найпрозоріших експлікацій змішуваних концептуальних просторів та, відповідно, і атрибутів, що входять до фразеологічного образу та певного прототипу / стереотипу. Аналіз атрибутного порівняння (порівняння, створеного на основі декларативного фрейму) свідчить про велику кількість зіставлюваних у процесі фразеотворення ділянок, зокрема в українській мовній картині світу. Власне порівняння демонструють зв’язки між концептуалізованими просторами. Важко стверджувати, що саме є первинним – порівняння чи інші типи фразеологізмів, видається, що все-таки пріоритет мають одиниці, в яких експліковано когнітивну операцію “порівняння”. Така операція традиційно розглядається як один із етапів творення метафори. У "найпростіших" атрибутних порівняннях, які стосуються людини, атрибут подається експліцитно (укр. гарна, наче рожа) на відміну від порівнянь, де атрибут є імліцитним (укр. дівчина, як сметана). Такі порівняння базуються на наївній символічній картині світу, яка в свою чергу відображає прототипні уявлення соціуму. Подамо лише окремий фрагмент фразеологічних перенесень в українській фразеологічній картині світу, за допомогою яких вербалізуються атрибути, що стосуються людини. людина: ← людина (обідраний, як старець; обідраний, як швед; щедрий, як грек; сивий, як циганський король); ← частина тіла людини або тварини (голий, як долоня; голий, як кістка, а гострий, як бритва; лисий, як коліно); ← тварина (волохатий, як медвідь; босий, як пес; гарний, як павич); ← рослина (голий, як липа; гарна, наче рожа); ← елемент ландшафту (великий, як гора; стар, як яр); ← міфологічна істота (голий і сухий, як турецький святий); ← артефакт (голий, як бубон; голий, як бритва, а острий, як меч; голий, як пляшка); ← продукт (добрий, як кавалок хліба; дурний, як масла грудка); ← матеріал (вірний, як злото; твердий, мов камінь; чистий, як кришталь)← період часу (гарна, як весна); ← зірка (гарна, як зіронька на небі); ← стихія (гарний, як вогонь (іскра); голосний, як грім; холодний як крига) тощо.

Низка порівнянь не містить експлікації атрибута. людина: ← орган (дівчина, як своя душа); ← тварина (дівка, як вівця; баба, як тур; дівка, як горлиця); ← рослина (дівка, як тополя; хлопець, як огірок; хлопець, як явір); ← артефакт (дівка, як прищіпка; така дівка, як гармата); ← матеріал (дівча, як злото); ← продукт (дівчина, як сметана); ← стихія (дівка, як вогонь); ← планета (дівчина, як зіронька, як сонечко).

Частина тіла людини: ← частина тіла людини чи міфологічної істоти (борода, як у владики, а сумління, як у шибеника; борода, як в Ірода, а вуса, як в Ісуса); ← частина тіла тварини (борода, як у пса, а зуби, як у собаки; чуб, як в їжака; вуса, як у сома); ← річ (борода, як мітла; губа, як халява; голова, як решето; губа, як макітра; ніс, як кушка); ← рослина, частина рослини (голова, як пень); ← продукт (зуби білі, як молоко); ← елемент ландшафту (голова, як темний ліс); ← матеріал (голова, як камінь) тощо.

         Коли вербалізація відбувається шляхом зіставлення концептуальних ділянок людина та істота й використовується структурна модель 'атрибут + опорне слово', людина позначається символом, який є позначкою концептуальної інформації, а саме відповідного прототипу, а характеристика дається переважно атрибутом. У фразеологічній системі під час вербалізації значень найчастіше відбувається взаємодія між такими концептуальними просторами: людина, істота (з міфологічною включно), артефакт, речовина, рослина, стихія, елемент ландшафту, період часу → людина; тварина → фізичне, психічне явище; рослина → соціальне явище; предмет → предмет (в термінології В. Ужченка і Л. Авксентьєва, з неістоти на неістоту) [Ужченко, Авксентьєв, 1990, 105]); елемент ландшафту, предмет → абстрактний концепт; фізичне явище → психічне явище; соціальне явище (процес); психічне явище → соціальне явище. Перенесення “з особи на предмет” [Ужченко, Авксентьєв, 1990, 105] характерне для поетичної метафори, а також використовується здебільшого в межах лексичної системи, і тому сьогодні ми маємо вже так звані мертві метафори на зразок ніжка стола. Власне вже означення “мертві” свідчить, що такий спосіб метафоризації стосується ранніх етапів формування лексичних фондів і не надто характерний для фразеології.

Атрибутні порівняння базуються на прототипі (на параметрах релевантних для прототипу, але необов’язково необхідних для категоризації). У багатьох випадках прототипна модель концепту визначає прототипну модель субконцептів. З огляду на це ми можемо прогнозувати низку атрибутів, приписуваних субконцептам. Змішувані концептуальні простори (зокрема простір-джерело) свідчать про ділянку, яка постачає прототип, тобто аналіз цих даних дає змогу визначити, яким порівняльним стратегіям надається перевага у певній мовній картині світу.

Література

Бєлова А.Д. Лексична семантика і міжкультурні стереотипи // Мовні і концептуальні картини світу. – К., 2002. – С. 43-54.

Вежбицкая А. Сравнение – градация – метафора // Теория метафоры. – М., 1990. – С. 133-152.

Виноградова Л.Н. Та вода, которая... (Признаки, определяющие магические свойства воды) // Признаковое пространство культуры. – М., 2002. – С. 32-60.

Воркачев С.Г. Концепт Счастья: понятийный и образный компоненты // ИАН. – 2001. – Т.60. – № 6. – С. 47-58.

Добровольский Д.О., Малыгин В.Т., Коканина Л.Б. Сопоставительная фразеология (на материале германских языков). – Владимир, 1990.

Жолковский А.К., Мельчук И.А. О семантическом синтаксисе // Проблемы кибернетики. Вып. 19. – М., 1967.

Красных В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: Курс лекций. – М., 2002.

КСКТ – Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. Краткий словарь когнитивных терминов. – М., 1996.

Кузнецова Л.И. Сопоставительно-семантический анализ сравнений как метод выявления национальной специфики слова // Методы и приемы лингвистического анализа в общем и романском языкознании. – Воронеж, 1988. – С. 50-59.

Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов // НЗЛ. – Вып. 23. – М., 1988. – С. 12-51.

Левченко Е.П. Концептосфера цвета во фразеологических системах близкородственных языков // Национально-культурный компонент в тексте и в языке. Часть 2. – Минск, 1999. – с. 12-15. (а)

Левченко Е.П. Прототипический аспект фразеологической символики // Русская филология. Украинский вестник. – Харків, 1999. – №.3-4. – С. 27-32. (b)

Неклюдов С.Ю. Вещественные объекты и их свойства в фольклорной картине мира // Признаковое пространство культуры. – М., 2002. – С. 21-31.

Николаева Е.К. К типологии фразообразования устойчивых сравнений (на материале польского языка) // ВЯ. – 1996. – № 3. – С. 95-99.

Огольцев В.М. Устойчивые сравнения в системе русской фразеологии. – Ленинград, 1978.

Пинто де Лима Ж. Новый подход к прототипам: прагматический взгляд // Вестник МГУ. Сер. 9. Филология. – 1995. – №5. – С. 117-126.

Рахилина Е.В. О тенденциях в развитии когнитивной семантики // ИАН. Серия лит. и яз. – 2000. – Т.59. – № 3. – С. 3-15.

Скляревская Г.Н. Опыт системного описания языковой метафоры в словаре // Национальная специфика языка и отражение ее в нормативном словаре. – М., 1988.

Солсо Р. Когнитивная психология. – СПб., 2002.

Телия В.Н. Русская фразеология: семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. – М., 1996.

Ужченко В.Д., Авксентьєв Л.Г. Українська фразеологія. – Харків, 1990.

Шмелева Т.В. К проблеме национально-культурной специфики "эталона сравнения" (на материале английского и русского языков) // Этнопсихолингвистика. – М., 1988. – С. 129-124.

Bartmiński J., Niebrzegowska S. Profile a podmiotowa interpretacja świata // Profilowanie w języku i w tekście. – Lublin, 1998. – S. 211-224.

Brzozowski P. Problemy analizy prototypowości pojęć (na przykładzie „uczciwości”, „komunizmu” i „nauczyciela”) // Etnolingwistyka. – Lublin, 1991. – s. 51-59.

Lakoff G. Women, Fire and Dangerous Things: What Categories Reveal about the Mind. – Chicago-London, 1990.

Muszyński Z. "Profilowanie" profilowania // Profilowanie w języku i w tekście. – Lublin, 1998. – S. 35-52.

Wierzbicka A. Lexicography and conceptual analysis. – Ann Arbor, 1985.

 

Атрибут, прототип, стереотип у фразеологічній картині світу // Мовні і концептуальні картини світу : Зб. наук. праць. — Київ: КНУ, 2004. — № 10. — С. 338–346.