Вивченню вербалізації психічних станів присвячено велику кількість досліджень, у яких, як правило, предметом вивчення ставали процеси метафоризації у лексичних системах, фразеологічні системи (ФС) практично залишалися поза увагою. Дослідники схиляються до думки, що "у найрізноманітніших європейських мовах емоційна лексика має багато подібних рис" [Апресян, 1995, 51]. Проте концепти психічних станів у різних мовах мають і відмінні риси, що стосуються обсягу концептів і термінів, у яких відбувається вербалізація. Етапними для лінгвокультурології є реконструкції концептів психічних станів, здійснені А.Вежбицькою, яка виходить із того, що "кожна мова накладає свою власну класифікацію на емоційний досвід людини" [Вежбицкая, 1997, 334].

Проте висновки лінгвокультурологів часто надто категоричні: інколи – з огляду на етноцентризм людської свідомості, інколи – через недостатність інформації. Наприклад, Т.В.Булигіна та А.Д.Шмельов вважають, що серед висловів, які вказують на емоції і не містять назви емоції, “є такі характерні для російської картини світу вирази, як, напр., отвести душу…” [Булыгина, Шмелев, 2000, 285], проте в українській фразеологічній системі (УФС) теж функціонує фразеологізм відво́дити / відвести душу. Так, А.Вежбицька прийшла до висновку, що особливості російського національного характеру розкриваються і відображаються у трьох унікальних поняттях російської культури – душа, судьба і тоска [Вежбицкая, 1997, 416], використовуючи як "еталон" порівняння англомовну культуру і певним чином ігноруючи інші слов’янські концептосфери. Українські аналоги російських слів душа, судьба, тоска відповідають вимогам, які А.Вежбицька висуває до ключових слів, і можуть бути зараховані до таких в українській культурі. Укр. душа, доля, туга (і синонімічні) можуть бути ключовими в одному тексті (напр., вірш "Доля" Л.Костенко). Але! Все ж інтуїтивно відчувається, що такий висновок не повною мірою відповідає дійсності. В.І.Кононенко пише: "особливості національного характеру знаходять вияв у мікрополі споконвічних мовних утворень на позначення найсуттєвіших, визначальних для українців слів-понять, таких як земля, мати, хата, хліб, доля…" [Кононенко, 2001, 64]. (Зауважимо, що у переліку, пропонованому цитованим автором, немає жодного імені чи символу концепту психологічного стану!) З одного боку, вказано дійсно важливі концепти. Проте, з іншого боку, визначальними є не способи вербалізації, а список концептів, які формують концептосферу. І у цьому сенсі, можливо, таке "мікрополе" набуває значимості у своїй цілісності, про що свідчать приклади з української поезії (в одному й тому самому творі – хата, земля, серце, душа – "Мій перший вірш написаний в окопі…" Л.Костенко). Не випадково В.І.Кононенко використовує термін "мікрополе", бо вказані складові цього мікрополя охоплюють лише дрібний (не за значимістю, а за обсягом) фрагмент концептосфери. Охопити мегатекст і підрахувати частотність вживання таких "мікрополів" надзвичайно важко. Можливо, що виділення саме цих концептів як центральної частини української концептосфери – це одна з міфологем сучасної української лінгвокультурології (чому не Україна, воля, мова…?). О.Кульчицький наголошує на "кордоцентричності" української психічної структури [Кульчицький, 1992, 57]. Опоседковано підтверджується значимість концепту Серце і українською філософською традицією, зокрема, працею П.Юркевича "Сердце и его значение в душевной жизни человека". Ще один міф?

Концепти Душа і Серце тісно пов’язані з концептами психологічних станів і є символами “органів” відчуття. Зіставлення показало, що український концепт Душа має зіставні вербалізації з відповідним російським. ФСУМ фіксує приблизно 300 фразеологізмів з компонентом душа, з варіантними компонентами укр. душа\серце у ФСУМ зафіксовано 104 ФО, що свідчить про синонімічність символів (і певною мірою концептів). Проте в українській концептосфері спостерігається тісніший зв’язок між концептами Душа і Серце, що підтверджується спільними для них метафоричними моделями. В УФС і у компонента душа існує асоціативний зв’язок з концептом Кров: кривавиться серце (душа); кривавити серце (душу); у НОССРЯ: "Неможливо *Ее сердце было полно сомнений, *В глубине сердца он уже понимал, что им придется расстаться, тому що сумніви і розуміння чого-н. не почуття" [НОССРЯ, 89], в УФС: розуміти серцем (душею)[1]; віщує серце. У НОССРЯ протиставляються нюанси символіки: “Душа горит [о высоких, благородных чувствах] – книжн. Сердце зажглось [о любви]” [НОССРЯ, 91]. Пор. з УФС: горить серце (душа) \ запалало серце; запалала душахто-небудь перебуває в стані сильного збудження, хвилювання’, ‘у кого-небудь виникло якесь сильне почуття’. Не спостерігається такої вузької "спеціалізації", де "горіння" серця символізувало би лише любов. Тільки один із варіантів "серденько запалає" у ФСУМ ілюстровано прикладом, у якому йдеться власне про любов [ФСУМ, 793]. Кількість ФО з компонентом серце також вказує на важливість цього концепта в українській концептосфері.

Помічено, що концептуалізації емоцій властива персоніфікація, сприйняття емоцій як рідини, вогню, світла, стихій (і відповідно використання у вербалізації термінів власне цих концептуальних областей) [Арутюнова, 1999, 385-399], зіставні результати досліджень одержано на матеріалі англійської мови [Див.: Лакофф, Джонсон, 1990, 410-411]. В основі більшості фразеологічних концептуалізацій психічних станів лежать процесуально-організовані фрейми. На думку Н.Д.Арутюнової, відчуття фізичної болі описуються дієсловами, що позначають чий-небудь зовнішній, механічний вплив [Арутюнова, 1999, 395]. У ФС психологічні стани вербалізуються саме шляхом використання термінів різноманітних відчуттів (в межах метафори сила впливає на об'єкт), їх візуалізації (виявлення емоцій, стану, ставлення пов’язується із зовнішнім виглядом людини, її поглядом (дивитися + прототип), фізіологічною реакцією організму (червоніти, бліднути, зеленіти, чорніти). Спостерігається загальна метафорична тенденція – “вищі”, абстрактні поняття концептуалізуються у термінах “нижчих”. Цікаво, що і фізіологічно-емоційні вияви людини на зразок сміятися, плакати вербалізуються у фразеології через фізіологію тварин (ржати, вити). Інтенсивність емоцій оцінюється за шкалою від холоду до спеки, а у фразеології передається метафорою інтенсивної дії. Необхідно зауважити, що не тільки виявлення емоцій описується за такими еталонними уявленнями, але й інтенсивність інших процесів (напр., мислення).

На думку Т.В.Булигіної, А.Д.Шмельова твердження Дж.Лакоффа, М.Джонсона про базові метафори чи базові метафоричні принципи [Лакофф, Джонсон, 1990] не має пояснювальної сили: “якщо тоска и страх не “приміщення”, то як пояснити можливість конструкцій в тоске, в страхе? Якщо ж це “приміщення”, то чому не можна *прийти в тоску чи *прийти в страх” [Булыгина, Шмелев, 2000, 278]. Т.В Булигіна, А.Д.Шмельов пишуть, що “…для емоційних станів, у які впадають, суттєво, що вони стосуються класу “несхвалюваних” емоційних станів, а для станів, у які приходять, – те, що це короткочасні стани, спрямовані на зовнішній світ”, а також авторами розрізняються “короткочасні”, “глибокі”, “гріховні” стани [Булыгина, Шмелев, 2000, 281]. Спостерігаємо міжмовну асиметрію: в українській мові короткочасні емоційні стани рос. прийти в раздражение, ужас, восторг, замешательство передаються однослівно, хоча і роздратування, і жах теж в українській картині світу позначають короткочасні психічні стани. Компонент рос. входить сполучується із словами різних тематичних груп, серед яких присутні емоції (ярость, азарт, раж, пыл, тоска). Серед концептів психічних станів знайдено лише – укр. входити в азарт, входити в смак, у той час, коли концепти інших сфер людської діяльності таки представлені: входити в колію, входити в курс, входити  в плоть і кров, входити в літа, входити в норму, входити в роль, входити в становище чиє, входити в форму тощо. ФО типу входити в колію виникли в результаті повного перенесення термінів з однієї концептулізованої області в іншу, у сполуках типу ввійти в азарт спостерігаємо часткове перенесення термінів, бо назва психічного стану є компонентом ФО. Факт міжмовної асиметрії також може бути пояснений відмінністю української та російської мов за ознакою синтетичність \ аналітичність. Проте в українській, як і в російській, вживаються вирази – у настрої, у гуморі, не в гуморі, які мають значення буттєвості, як і у наведених вище прикладах рос. в тоске, в страхе, але не процесуальності (фазисності), яка передається дієсловами прийти\приходити (про це ж свідчить і ряд інших прикладів українського слововживання): Не день, не годину в журбі та печалі Прожив той співець, як в пустині (Леся Українка); Візьму ж бо я лютню і в тихій нуді Ударю по струнах в нічній самоті (А. Кримський) [СУ]. На думку Т.В.Булигіної й А.Д.Шмельова, у глибокі стани людина погружается (погрузился в печаль, в уныние, в отчаяние, в скорбь) [Булыгина, Шмелев, 2000, 284]. Хоча у ВТССУМі занурюватися семантизується як ‘переходити до якого-небудь стану’ [ВТССУМ, 315], інтуїтивно відчувається неприродність *занурився у смуток, *занурився у відчай, *занурився в скорботу. Характерним для українського слововживання є поєднання зануритися з іменами концептів ментальних станів, як і заглиблюватися, поринати в думки, у думи. В.Г.Гак вказує, що подібні структури, які вербалізують стан, у російській мові створюють своєрідну парадигму фразеологічного типу, специфікою якої є можлива неповнота [Гак, 2000, 133], проте в українській мові не зайнятих фразеологічними відповідниками місць значно більше, якщо йдеться про вербалізацію станів (рос. приходить (прийти) в бешенство – укр. скаженіти, оскаженіти, шаленіти, шаліти, ошаліти, ошаленіти. Пор. також польські відповідники: szewska pasja ogarnia, ogarneła kogoś ‘ktoś wpada, wpadł we wściekłość, traci, stracił panowanie nad sobą’. В українській мові переважно використовуються метафоричні конструкції, де почуття є агенсом, а людина відіграє пасивну роль (дієслова охоплювати, оволодівати, заволодівати, опановувати, обхоплювати, обіймати, обнімати, переймати, захоплювати, брати, забирати, опадати, осідати, заполонювати тощо сполучуються не лише з назвами психічних станів, але й – ментальних процесів). У російській мові можливі два шляхи вербалізації. Спільність спостерігається у концептуалізації психічних станів як рідини та стихій (свідчення цього знаходимо як у лексичній системі, так і у фразеологічній).

У фразеології психологічні стани позначаються і виражаються в різноманітний спосіб, але переважно без компонентів, що називають стан. У ФС досліджуваних мов представлена група одиниць, що описують емоційний стан через фізіологічні відчуття (укр. як п’явки за серце ссуть; хоч зуби рви; легко на душі (на серці) – рос. с легким \ тяжелым сердцем, сердце болит з інф. Окрема група ФО вербалізує емоційну діяльність (частково значення ФО цієї групи передають семантичні примітиви відчувати і виявляти): укр. кров кипи́ть (закипає, вирує) [у жилах (у скронях)] рос. кровь играет (кипит, бродит, горит); укр. кидає в жар (в пал)рос. бросает (кидает) в жар; укр. коти шкребуть на серці – рос. кошки скребут на душе (на сердце); укр. кров холоне (крижаніє, застигає) у жилах – рос. кровь стынет или леденеет (в жилах). Виявлено групу ФО, яка об’єднується семантичним примітивом "викликати" (стан) і перетинається з фразеологізмами, які можуть бути семантизовані словом “впливати”: укр. радувати око (зір), ласкати око (очі, зір) – рос. радовать взор (глаз); укр. лежати на душі (на серці)рос. лежать на душе (на сердце). Дотичні до описаної групи ФО одиниці, які умовно можна семантизувати словами завдавати \ зазнавати: укр. ранити душу (серце), рос. брать (хватать) за душу (за сердце). Велику групу у досліджуваних мовах складають афективи, які у більшості випадків є багатозначними, і вживаються мовцем для вираження психологічного стану мовця: укр. щоб (бодай) рачки лазив, рос. пропади пропадом, чтоб тебе повылазило.

Одним із базових психологічних станів вважають Гнів, якому присвячено ряд досліджень [Потебня, 2000; Lakoff, 1990; Вежбицкая, 1999]. О.Потебня, досліджуючи слов’янські мови, зауважив, що гнів – це вогонь, відповідно символами злості є змія, оса, кропива, бо вони жалять, тобто печуть [Потебня, 2000, 21]. Дж.Лакофф дотримується думки, що у мові відображено опис фізіологічних явищ за наївною картиною світу, де гнів пов’язується з його візуальним виявом англ. redness ‘червоністю’, найважливіша метафора гніву ANGER IS HEAT, поєднується із загальною метафорою THE BODY is a container for the emotions, що продукує центральну метафору системи Anger is the heat of fluid in a container тощо [Lakoff, 1990, 383-385]. Порівняння спостережень Дж.Лакоффа над вербалізацією концепта Anger, здійснених на матеріалі англійської мови із слов’янським матеріалом, свідчить про високий рівень зіставності досліджуваних концептів на концептуальному рівні, проте демонструють і відмінності на вербальному. “Червоність” не єдиний атрибут-колір приписуваний Гніву, наприклад, у слов’янських мовах: укр. він аж зелений з лютости [УП, 2001, 100], болг. зелен от яд ‘зелений від от злості’; ставам син-зелен ‘зеленіти від злості, гніву’, ‘бліднути від страху’, польськ. zolty z gniewu, ze zlosci. А.Вежбицька вважає, що існують відмінності у когнітивних сценаріях англ. Anger і рос. Гнев. Специфіку рос. Гнев дослідниця вбачає в існуванні імплікації “протиріччя дій об’єкту гніву основним етичним принципам”, вказуючи, що англ. аnger аналогічної імплікації не має [Вежбицкая, 1999, 518]. Існування такої імплікації є сумнівним як у когнітивному сценарії російської, так і української мови. Гнів виникає, коли дії об’єкта гніву протирічать бажанням чи ціннісним орієнтаціям суб’єкта (необов’язково це погано для всіх); далі – у наївній картині світу гнів оцінюється переважно як негативна емоція (Він като-жертва, жертво-кат, страждає і богує, іде вперед, немов назад, як душу гнів руйнує…(В.Стус)), тому для переведення його у позитивну площину вживаються відповідні означення: укр. благородний, життєтворчий, правдивий, правий, світлий, святий, священний [CЕУМ, 79]; Нехай священний помсти гнів Веде нас в боротьбі! (Т.Масенко) [СУ]; Єси ти сам – з собою врівень, один на сотні поколінь високим гнівом богорівен… (В.Стус); рос. Пусть ярость благородная вскипает, как волна…. Цікаво, що жодного “позитивного” означення до слова лють не фіксує СЕУМ [CЕУМ, 192], можливо, через те, що лють – інтенсивніший неконтрольований психічний стан.

Базовими метафоричними принципами, через які відбувається вербалізація концепту Гнів, є уподібнення вогню, стихії: укр. гнів чоловіка сушить; як набіжить (на кого) ‘кого-небудь охопить злість, лють, роздратування’ – рос. набегать ‘о быстро возникающих душевных переживаниях, физических ощущениях’. Гнів також, як було зауважено, описується через фізіологічні прояви під час цього стану: укр. наливатися кров'ю – рос. наливаться кровью; кровь ударила или бросилась в голову кому – польськ. krew kogoś zalała, zalewa; krew się w kimś gotuje; укр. з піною в роті (біля рота, на губах), (пор. укр. пінитися ‘доходити до крайньої межі в гніві’) – рос. с пеной у рта; укр. скреготати (скреготіти) зубами – рос. скрежетать зубами, скрежет зубовный ‘негодование, ненависть, бешенная злоба’.

Важливе значення має використання символічних слів у структурних моделях. Компоненти-символи позначають орган, який сприймає, відчуває: доходити до серця (до душі) ‘хвилювати, зворушувати, боляче вражати кого-небудь’ – рос. до сердца дошло; укр. доходити до живого (до [самих (живих)] печінок)дуже діймати кого-небудь чимсь’ і несе основне смислове навантаження. Символом гніву у досліджуваних мовах є серце, яке набуває такого символічного значення лише у віповідних контекстах: укр. серце набіга на кого – рос. “Гнев сильное чувство негодования; страстная порывистая досада, попросту: сердце... [Даль, 1, 362], в сердцах, иметь сердце на кого; сорвать сердце на ком-чем; с сердцем (сказать, сделать шаг). Печінка в наївній картині світу також є символом гніву, вона осмислюється як орган, що продукує гнів (рос. говорить печенкой, не гневайся печенку испортишь [Даль, 3, 109], всеми печенками) і реагує на подразники укр. брати за печінкирос. за печенку берет, укр. в'їстися в печінки, пекти в самі печінки, тягне за печінки тощо.

Уявлення про способи виявлення психічного стану також відображає ФС: укр. світити очима (оком, очицями і т.ін) на кого, до кого ‘дивлячись, виявляти почуття укр. пеклом дихати на кого; кресати очима; сипати іскрами (іскри) [з очей] на кого – рос. сверкать глазами на кого; метать искры [молнии]; укр. кидати вогнем (блискавицею і т.ін.) – рос. метать громы и молнии; метать перуны. Атрибут ‘гнів’ приписується міфологічним істотам, агресивним тваринам: укр. сатаніти, бісом дивитися, дивитись вовком (вовкувато); басом дивитися рос. бирюком смотреть, букой смотреть; пор. польськ. dostać małpiego rozumu ‘zgłupieć, wpaść w furię, szał, zachowywać się w sposób bardzo agresywny, nieobliczalny, groźny dla otoczenia’. ФО, які описують поведінку людини у цьому стані, також спираються на процесуально-організовані фрейми і мають специфічну образність: укр. підстрибує як сало на сковороді; шкварчить як вишкварок на сковороді – рос. икру метать, полезть на стену (стенку).

У ФС вербалізовано різноманітні ситуації, пов’язані з уявленням про поведінку людини у психологічну стані Гнів (’гніватися’: укр. [аж] сипати вогнем ‘дуже сердито, гнівно розмовляти’, під гарячу руку – рос. под горячую руку в состоянии возбуждения, раздражения, злости'; в сердцах 'в порыве гнева, раздражения (делать что-либо)'; с сердцем 'в гневе, сердито (сказать или сделать что-либо)'; укр. зганяти (згонити) (зло і т. ін.) на комурос. срывать сердце на ком, на чем тощо). «Смислову» фразеологічну парадигму заповнють також значення: ‘гнівити’: укр. гусей підпускати, – рос. гусей дразнить (пор. англ. сook someone's goose); рос. доводить до белого каления – пор. польськ. doprowadzać kogoś do białej gorączki; doprowadzać kogoś do szewskiej pasji; англ. to get someone's goat; ‘переставати гніватися’: укр. перемінити (змінити, повернути і т.ін.) гнів на милість (на ласку); серце прохололо (охололо) у кого ‘у кого-небудь зменшилася сила вияву певних почуттів (кохання, ненависті і т.ін.)’ – рос. менять гнев на милость; сердце отходит. Ступінь вираження психічного стану вербалізується різними шляхами (і як процесуально-організований фрейм, і як порівняння з прототипом): укр. [аж] молоко кисне, як (мов, немов і т.ін) муха (мухи) в спасівку. Спостерігаються випадки міжмовної асиметрії значень (пор. укр. [аж] іскри з очей сиплються (летять, крешуть і т.ін.) / посипались (полетіли, поскакали, скакнули і т.ін.) 1. Дуже сильно, надзвичайно енергійно. 2. Уживається для підкреслення чийогось надмірного, надзвичайного гніву. 3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю внаслідок удару і т.ін. [ФСУМ, 351] – рос. искры из глаз посыпались у кого. Кто-либо ощутил такую острую боль от удара по голове или лицу, что в глазах зарябило [ФСРЯ, 186]. Ряд фразеологізмів у фразеологічних словниках семантизується як 'гніватися, сердитися', тобто такі фразеологізми можуть вживатися на позначення станів різної інтенсивності.

Концепти психологічних станів вербалізуються як одиницями лексичної системи, так і фразеологічної. У ФС уточнюються базові поняття, вже вербалізовані у лексичній. Як відомо, специфіка ФС полягає у превалюванні образно-експресивної категоризації саме негативних явищ (це ж стосується і вербалізації емоційних станів). Спостереження над результатами вербалізації концептів у ФС на матеріалі споріднених мов приводять до висновку, що міжмовна асиметрія притаманна різним рівням. У кожній із мов певна кількість ФО вербалізує концепт, що вже саме по собі є доказом значимості концепта для носіїв мови. Вербалізація концепта у конкретній мові відбувається за рядом метафоричних принципів, зв’язок яких з тим чи іншим концептом відрізняється у різних мовах, хоча метафоричні принципи організовані в ієрархію, як зауважує Р.Кісінг, еквівалентність спостерігається на рівні високого та середнього узагальнення, на нижчих же рівнях метафори мають специфіку [Keesing, 1994, 10-11]. У свою чергу, кожній з базових метафор відповідають певні структурні моделі, які заповнюються компонентами і які інколи мають символічне значення. На цьому етапі вербалізації також спостерігаються відмінності через асиметрію символів і прототипів. Міжмовну асиметрію вносять, як правило, приписувані атрибути. Фрейм об’єкта складається із структурних частин – слотів, таких як розмір, матеріал, функція, які важливі, напр., для артефактів. У різних мовах ці слоти "заповнені" специфічною інформацією. Навіть у тому випадку, коли прототипові уявлення про об’єкт у мовах зіставні, назва цього об’єкта як компонента входить до складу ФО, які асиметричні за образністю. Реконструйований за матеріалами фразеології прототип компонента ФО (виділені його атрибути) є зіставним з реакціями на стимул у психолінгвістичному експерименті. Прототипові уявлення частково відрізняються. Протиріччя між асоціативною, символічною і фразеологічною складовими виникає у тому випадку, коли дослідник під час інтерпретації асоціацій обмежується лише т.зв. переносним значенням слова, ігноруючи концептуальне. Спільність у взаємозв’язках між синонімічними концептами і тематичними групами компонентів виявляється навіть під час міжмовного зіставлення.

У центрі уваги лінгвокультуролога повинен знаходитися мегатекст (за терминологією М.Епштейна), з одного боку, а з іншого боку, висновки про національну специфічність концепту можна робити лише після зіставлення з матеріалом інших мов. В іншому випадку, як це не парадоксально, кожен із "лінгвокультурологів-одномовників" буде підтверджувати стереотипи та існуючі міфолегеми.

Література

Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания \\ ВЯ, 1995, №. 1. – С. 37–65.

Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. – М., 1999.

Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Перемещение в пространстве как метафора эмоций \\ Логический анализ языка. Языки пространств. – М., 2000. – С. 277–287.

Вежбицкая А. “Грусть” и “гнев” в русском языке: неуниверсальность так называемых «базовых человеческих емоций» \\ Семантические универсалии и описание языков. – М., 1999. – С. 503–525.

Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. – М., 1997.

ВТССУМ – Великий тлумачний словник сучасної української мови. – Київ, 2001.

Гак В.Г. Пространство вне пространства \\ Логический анализ языка. Языки пространств. – М., 2000. – С.127–134.

Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – В 4-х тт. – М., 1989–1991.

Кононенко В.І. Мова і народна культура \\ Мовознавство, 2001, №3. – С. 62–69.

Кульчицький О. Світовідчування українця \\ Українська душа. – К., 1992. – С.48-68.

Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем \\ Теория метафоры. – М., 1990. – С.387–415.

НОССРЯ – Новый объяснительный словарь синонимов русского языка. Первый выпуск \ Под общ. рук. Ю.Д.Апресяна. – М., 1997.

Потебня А.А. Символ и миф в народной культуре. – М., 2000.

СЕУМ – Бибик С.П., Єрмоленко С.Я., Пустовит Л.О. Словник епітетів української мови. – К., 1998.

СС – Словник символів. – К., 1997.

СУ - Інтегрована лексикографічна система “Словники України” // Версія 1.00, Український мовно-інформаційний фонд НАН України, 2001.

УП –  Українські прислів’я, приказки та порівняння з літературних пам’яток \ Упор. М.М.Пазяк. – К., 2001.

ФСРЯ – Фразеологический словарь русского языка / Под. ред. А.И.Молоткова. – М., 1968.

ФСУМ – Фразеологічний словник української мови. – К., 1993.

Keesing R.M. Radical cultural difference: Antropology`s myth? // Language contact and language conflict. – Amsterdam – Philadelphia, 1994. – Р. 3–23.

Lakoff G. Women, Fire, and Dangerous Things: What Categories Reveal about the Mind. – Chicago and London, 1990.

 [1]У Біблії серце пов’язується з розумом (3 Кн.Цар. 3.12).

Лінгвокультурологічний аналіз фразеологічної вербалізації концептів психічних станів // Міжнародна конференція “Мова та культура”. — Київ, 2002. — Вип. 5. — Т.5. — Част.2. — С. 28–35.