Spis treści

Статтю присвячено лінгвокультурологічному аналізові вербальних символів на фразеологічному матеріалі близькоспоріднених мов. Увага приділяється методам дослідження інтерлінгвального та національного у фразеологічних системах, зокрема специфіці фразеологічних символів.
Ключові слова: фразеологічна одиниця, концепт, прототип, символ, метафоричний принцип.

This article is dealing with the linguacultural analysis of verbal symbols based on the phraseological material of related languages. The attention was paid to the methods of interlingual and nation in phraseological systems, especially to in the phraseological symbolic specification.
Key words: phraseological unit, concept, prototype, symbol, metaphorical principle.

Когнітивістика як самостійний напрямок сформувалася вже до середини 90-х років у західній лінгвістиці [1, 275]. З. Попова слушно нагадує, що предмет когнітивної лінгвістики – "особливості засвоєння та обробки інформації за допомогою мовних знаків – був намічений уже в перших теоретичних працях з мовознавства у ХІХ ст." [2, 7]. Однак ще О. Потебня аналізував символічні дії, а не лише "предметні" символи, виявляючи, за сучасною термінологією, типові метафори та їх символи, такі, як пиття води чи вина, розливання, розсипання тощо [3, 5-91]. Низка фундаментальних праць, присвячених вивченню природи символу, написана О. Лосєвим [4; 5]. Аналізуючи особливості символу, філософ вказував, що в символі є смисл, який водночас узагальнює та створює безмежну смислову перспективу [4, 36-40]. Учений звертав увагу на багатомірність символу, «яка є... злиттям різноманітних структурно-семантичних категорій в одне неподільне ціле» [4, 205]. Це твердження О. Лосєва виявляється особливо актуальним у світлі новітніх когнітивних теорій, які акцентують увагу на складності символу, а саме концепту, що стоїть за ним на когнітивному рівні. Символ у різних мовах має за собою різні концепти, з притаманним їм своєрідним асоціативним полем і "міжконцептними" зв'язками, у чому переконують праці конітивістів Дж. Лакоффа, Р. Ленекера [6; 7; 8], Ч. Філлмора, Л. Талмі тощо [Див. праці присвячені історії когнітивістики та теоретичним проблемам: 9; 10; 1; 11]. Використання когнітивної парадигми у лінгвістичних студіях пояснюється тим, що під час семантичного аналізу інколи ігнорується когнітивний фон, асоціативні зв'язки слова. Наївну картину світу формують "усі" знання про об'єкт, тому робити висновок про тотожність / асиметричність фразеологічних одиниць різних мов можна лише після вивчення відповідних концептів та фреймів, змоделювавши їх та врахувавши символічне значення компонентів фразеологізму. В. Ужченко зауважує: "Залишаються недостатньо розробленими глибинні процеси і первинної, і вторинної фразеологізації, взаємовідношення семантичних і структурних чинників, систематичний опис різних провідних значеннєвих факторів (роль символу, місце евфемізації тощо), ієрархія і послідовність становлення фразеосемем, питання збагачування фразеологічного складу, шляхи метафоризації" [12, 102]. Когнітивні методи дослідження фразеології дають змогу зрозуміти механізми багатьох ментальних процесів, а також виявляють когнітивні структури, які передують фактам вживання мови [Див.: 13, 21-22]. Розвивається вказана наукова парадигма в сучасній українській лінгвістиці (Т. Радзієвська, О. Селіванова, С. Жаботинська, М. Жуйкова тощо). Активно аналогічні дослідження проводяться зарубіжними лінгвістами (J. Bartmiński, S. Niebrzegowska, R. Grzegorczykowa, A. Mikołajchuk, Z. Muszyński, Ю. Караулов, А. Баранов, Д. Добровольский, Н. Рябцева, О. Кубрякова, С. Воркачов, Л. Чернейко, В. Долинський тощо).

Отже, завдання цього дослідження – з'ясувати специфіку вербалізації концепту Глупота (Дурість) та його символів. Концепт Глупота (Дурість) належить до низки найбільш фразеологічно "опрацьованих" у багатьох мовах. У мовленні активізується репрезентація моделі (ознака [як] прототип (на концептуальному рівні); ознака [як] символ (на вербальному рівні)) із присутніми в мовній картині світу прототипними інваріантами (субконцептами), які підпорядковуються символічній ідеї суперконцепта. Фразеологічні компоненти, яким приписується атрибут 'дурний', це насамперед тварини: укр. віслюк – рс. осел – англ. an ass; укр. кінь, кобила – рс. мерин – плск. koń; укр. баран, вівця – рс. баран; плск. baran; укр. бик – блг. бик – англ. а bull; укр. віл; укр. кіт; укр. цап, козел – рс. козел – блрс. асёл – англ. goat; укр. ворона; гусак – рс. гусь – блг. гъска – плск. gęś – англ. goose; укр. синиця; рос. индейский петух тощо. А також – дерев'яні предмети: укр. цурпалок, чіп, (сосновий) пень, довбня, колода, кіл, бовт, веретено, двері, липовий дривітень, колесо, колун, обух, поліно, праник, стовп, товкач у ступі – рс. бревно, пробка, дерево, пень, дубина, дуб, надолба – блрс. абух – англ. blockhead, brush; – взуття: укр. лапоть, личак, чобіт, валянок, рабинові капці, Соломонів папуць (патинок), підошва, ходак – рс. лапоть, сапог, валенок – плск. but. На нашу думку, у наївних мовних картинах світу предмети, що "мають" хоча б один із "необхідних" атрибутів (твердий, тупий (негострий), темний, некорисний...), можуть вербалізувати атрибут дурний: укр. ступа, сак, путо, лантух (мішок), дурний як десять бочок дьогтю, розумний як сто бочок арестантів, сто пудів диму; тупий як вугол сараю, як серп іржавий – рс. мешок; как кочка в поле 'дурний, нетямущий'; как печка – плск. ciemny jak tabaka w rogu 'нічого не розуміє, немає ні про що поняття'; głupi jak stołowe nogi. У сленгу: укр. галімий як тисяча бубнів 'страшенно дурний і несолідний'. В українській картині світу нерозумність приписується і "опоетизованому" салу: укр. дурний як сало без хліба; дурне сало [без хліба] 'недоумкувата, не здатна ні до чого людина; телепень', а також дурний як масла грудка.

За результатами анкетного опитування В. Маслової прототипними є порівняння з тваринами, рослинами, людьми, з рукотворними об'єктами [14, 176]. В. Маслова зазначає, що в носіїв російської мови в експерименті не натрапляємо на порівняння дурної людини з іншими людьми, найбільше порівнянь у росіян з рукотворними об'єктами, у білорусів – з іншими людьми й тваринами [14, 176]. Однак у російській мові прототипами цього атрибуту також виступають люди: «Я на тебя: ты не подлец. А просто часто глупый, как ребенок..». (www.veneportaal.ee/le/olesja_kaneva/); «Новый, не знающий ничего, глупый как юнец, трусливый как заяц...» (www.aghababyan.nm.ru/); «Павлуша, ты хоть и гений наук, а глупый, как милиционер» (oru.ru/library/book/6780/1.html); «Целуемый тобой, Я слушаю прибой, Задорный, как плейбой, И глупый, как плейбой» (bards.knet.ru/pers/korich.htm).

Архетипні уявлення, що лягли в основу вербалізацій (у голові міститься розум, тобто голова повинна бути із властивого матеріалу, не пуста, але й не містити зайвого, і повинна працювати тощо). ГОЛОВА З НЕВЛАСТИВОГО МАТЕРІАЛУ: укр. дурна (слабка, капустяна, садова) голова, мідний лоб; голова з вухами – рс. еловая, дубовая голова, чугунная голова, мозги; медный лоб – блг. дъбова глава; ЧОГОСЬ БРАКУЄ У ГОЛОВІ: укр. не всі дома (вдома) у кого – рс. винтиков или винтика не хватает (в голове) у кого; укр. несповна розуму – рс. полуумный – плск. niespełna rozumu; mieć nie wszystkich w domu; укр. в голові як у пустій стодолі у кого 'про нерозумну людину'; ЩОСЬ НЕВЛАСТИВЕ У ГОЛОВІ: укр. зайці в голові у кого; жуки в голові у кого; голова половою (соломою, клоччям) набита у кого; в голові як у млині у кого – рс. голова соломой набита; солома в голове у кого – плск. mieć źle w głowie (антонімічне значення також вербалізується в межах цієї метафори: укр. держати розум в голові 'бути розсудливим, розважливим; обмірковувати, контролювати свої дії, вчинки'); ЩОСЬ ЗІПСУВАЛОСЬ (метафора ГОЛОВИ ЯК БОЧКИ чи МЕХАНІЗМУ загалом): укр. клепки розсохлись [в голові] у кого; немає [однієї (третьої, семої, десятої, тринадцятої)] клепки [в голові (у тім'ї)] у кого, кому; без сьомої (десятої, дванадцятої) клепки [в голові; тринадцята клепка вискочила [з голови]] у кого; – рс. в голове какой-то (одной) клёпки не хватает; мозги набекрень у кого – плск. brak komuś piątej klepki; плск. mieć nie po kolei w głowie; upaść na głowę 'поводитися цілком нераціонально'; УДАР ПО ГОЛОВІ СПРИЧИНЯЄ ВТРАТУ РОЗУМОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ ("Деякі дії з людиною конче ведуть до нещастя чи зла... Побити когось порожнім мішком, – ударений станеться сам мішком, запаморочиться й стане нерозумним" [15, 219]): укр. дурний, мов прибитий мішком; битий у тім'я 'позбавлений кмітливості; розумово обмежений'; НЕРОЗУМНА ГОЛОВА – ЦЕ ГОЛОВА ТВАРИНИ, якій приписується атрибут дурний: укр. кобиляча голова дурніша за курячу – рс. баранья голова; как осетровая башка; НЕРОЗУМНА ГОЛОВА – ЦЕ ПОРОЖНЄ ВМІСТИЛИЩЕ (ПОСУД): голова як макотра; голова як пустий макотерт у кого; голова як порожній горнець у кого; голова як фаска у кого; дурний як коробка; СУБ'ЄКТ ДИВИТЬСЯ У "ПЕВНИЙ" СПОСІБ: укр. як баран на нові ворота зі сл. дивитися – рс. смотрит, как баран на воду – блг. като бик на празни ясли (стоя, дремя). Ймовірно, що фразеологізм укр. дурний піп хрестив кого 'хто-небудь нерозумний, нерозторопний' побудований на основі уявлень про «контагіозну» магію. У зіставлюваних мовах значення 'здуріти' передається за допомогою аналогічних моделей ('з'їсти щось', проте з використанням етномаркованих компонентів): укр. наїстися маку; чемериці об'їстися; як блекоти об'ївся (наївся) 'дивно, безглуздо хтось поводить себе; нерозумний' (однак: рс. как белены объелся, объелась 'пришел (пришла) в состояние негодования, буйства'); дурний як мила наївся. Важливою в оцінці людини є також функціональна характеристика 'ні до чого не здатний', яка містить імліцитну інформацію 'дурний': укр. ні (ані) до сака, ні (ані) до бовта; (здатний) як віл до карити). Значення 'вдавати нерозумного', 'блазнювати' у фразеологічних системах вербалізується як: укр. валяти (клеїти) дурня – рс. разыгрывать (разыграть) шута горохового; валять дурака – плск. rżnąć głupa; udawać Greka 'вдавати нетямущого, наївного'.

Виникає питання, чим мотивовані такі порівняння, асоціації між концептами, яким є метафоричне підґрунтя приписуваних атрибутів? Можна припустити, що таке приписування атрибута дурний компонентам-артефактом відбулося за аналогією з твердий  поганий, або ж тупий  негодящий, поганий, бо ж розум вербалізується в термінах концепту Зброя. Г. Крейдлін, аналізуючи метафоричні значення лексико-семантичної групи, названої ним "деревяшки" (столб, бревно, чурбан, чурка, дерево, дубина, дуб, пень), приходить до висновку, що фізичну нерухомість (статуарність) з тупістю і нечуйністю об'єднує компонент 'відсутність активності', тупість осмислюється як "розумова нерухомість"), а нечуйність - як психічна нерухомість [16, 135]. Проте, як було показано, існують інші способи вербалізації цього концепту. K. Feyaerts та D. Geeraerts пишуть, що у німецькій фразеології концепт Глупота (Дурість) конструюється як 1) соціальна або 2) фізична недостатність. За їхніми спостереженнями, "соціальна недостатність" концептуалізується як "низький статус" – "низько оцінювана професія" чи "низько оцінюване походження" [17]. Наведені результати демонструють певну універсальність у способах вербалізації цього концепту, а також специфіку його осмислення в слов'янських мовах порівняно з німецькою (асиметричність полягає у відсутності чи нерозвиненості концептуалізацій у термінах "соціального статусу" в українській та російській мовах).

Фразеологічна концептуалізація (як і концептуалізація загалом) ґрунтується на базових метафоричних та метонімічних принципах, які, у свою чергу, пов'язані з архетипними опозиціями. У фразеологічній символіці також спостерігається підпорядкування символіки субконцепту суперконцептові. Певне абстрактне поняття може одночасно концептуалізуватися за різними принципами в межах однієї мови. Однак міфологізованість "найпростіших" чи первинних моральних понять глибоко вкорінилася в концептуальних та мовних картинах світу. Архетипні опозиції лежать в основі метафоричного та метонімічного символотворення у досліджуваних мовах. Так, наприклад, архетипні опозиції світло-темрява, верх-низ організовують вербалізацію різних тематичних груп концептів, особливо показовою тут є концептуалізація інтелектуальних процесів та станів.