Проблему концептуалізації емоцій активно досліджують у межах когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології. Низка праць, присвячених зазначеній темі, належить А. Вежбицькій [Wierzbicka 1996; Вежбицкая 1997; Wierzbicka 1998], яка пропонує методику дослідження концептів, базовану на моделюванні прототипних сценаріїв. Наприклад, автор доходить висновку про культурну зумовленість концепту нім. Angst і те, що границі між різними емоціями реальні, “їх нав’язують нам різні когнітивні сценарії”, створені культурою [Вежбицкая 2001: 118].

 Мета цієї праці – дослідити концептосферу Страх, а саме з’ясувати репертуар термінів, у яких в українській та російській фразеологічних системах відбувається вербалізація зазначеної концептосфери, що у свою чергу дозволить визначити типові метафори (за широким розумінням терміна) та ступінь її дискретизації.

Способи концептуалізації страху вкладаються у загальну схему концептуалізації “сильних” емоцій [Mikołajchuk 1996; Арутюнова 1999; Pajdzińska, 1999], хоча, звичайно, мають і певні особливості. У межах російської картини світу здійснено спробу описати та розмежувати страх, боязнь, испуг, ужас [НОССРЯ]. Не ставлячи на меті визначити відмітні ознаки цих концептів, зауважимо, що одні й ті самі одиниці застосовують для вербалізації страху, переляку та жаху. Описуючи наївну анатомію людини, дослідники намагаються визначити локалізацію того чи іншого емоційного стану – орган, що його відчуває чи “продукує”. Почуття, зокрема любов / кохання, мають достатньо чітку локалізацію – серце / душа, аналогічно й ментальні стани й процеси – голова, розум. Щодо сильних емоцій, то вони захоплюють людину цілком (наприклад, гнів як негативний сильний психічний стан). Страх не має чіткої локалізації, бо він може народжуватися всередині або приходити ззовні. Одночасно страх “відчувають” шкіра, серце / душа, груди, живіт, п’яти, кров. Реакції на страх надзвичайно різноманітні. Так, фразеологічна картина світу засвідчує, що окрім холоду шкіра відчуває мурашки (комашки) (укр. як комашки полізли (поповзли) по спині у кого [ФСУМ: 388]; [аж] мурашки бігають (пробігають, лізуть) по спині (по тілу, за плечима) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому [ФСУМ: 512] – рс. мурашки бегают по спине [по телу, по коже] [ФСРЯ: 255-256]. Концептуалізація відбувається через прототипне уявлення про те, що Страх (Жах) – це холод (мороз): укр. [аж] холоне серце (в серці); [аж] захолола душа [ФСУМ: 792] – рс. По всем суставам, подсуставам, жилкам и поджилкам мороз пробежал [Даль 1987: 238]; укр. кров холоне (крижаніє, застигає) у жилах [ФСУМ: 400] – рс. кровь стынет или леденеет (в жилах) [Уш.: т. 1, 1523]; укр. аж у животі (душі) похолонуло [Номис: 219]; наганяти (нагонити) холоду кому, на кого [ФСУМ: 521] – рс. нагнать кому жару ‘постращать’ [Даль 1987: 235]; нагнать страху [Вирган, Пилинська: 809]; укр. серце стигне чиє, у кого [ФСУМ: 797]; холод пробирає (проймає) [до кісток (від голови аж до ніг, все тіло)] кого [ФСУМ: 933]; [аж] мороз дере (подирає, пробирає) по шкірі (по спині, за плечі...) кого, у кого [ФСУМ: 506] тощо – рс. мороз [по спине] дерет [ФСРЯ: 421]; Морозъ по кожѣ, по шкуре, позакожей пробежалъ, морозъ ходит или подирает [Даль: т. 2, 348]; укр. Аж ёму в литках застигло (або: Постигло му в пъятах) [Номис: 217]; У п’ятах похололо [Пазяк: 226] – плск. ochłonąć ze strachu [SJP]. Однак сильний мороз обпікає, тому так вербалізовано й сильний страх: укр. Так як на мене жаром сипнуло [Номис: 219]; як кип'ятком (окропом, варом, жаром, приском) обдало кого [ФСУМ: 564]; кидає в жар (в пал) кого [ФСУМ: 368] – пор. рс. бросает в жар кого ‘кто-либо приходит в сильное волнение, в крайне возбужденное состояние’ [ФСРЯ: 48]; укр. як скупали в окропі кого [ФСУМ: 822] – пор. рс. как жаром обдало ‘ошеломило, поразило неожиданным событием, известием или мыслью’; как варом обдало, как <холодной> водой окатило, как громом поразило, как дубиной по голове хватило, как кипятком ошпарило, как ножом по сердцу полоснуло, как <огнем> обожгло, как обухом по голове ударило [Огольцев: 174]. Страх – це вогонь, який впливає на серце та душу: укр. душа перетліла (перемліла) у кого [ФСУМ: 279]; перетліти на вугіль (на попіл) [ФСУМ: 622]; серце (душа) переболіло (перегоріло, перекипіло) у кого, чиє (чия) [ФСУМ: 796].

Ймовірно, через об’єктивну подібність фізіологічних реакцій організму на холод і страх, ці концепти мають низку тотожних вербалізацій, зокрема Страх – це тремтіння (тіло – укр. дрижаки пробирають (беруть, хапають) кого [ФСУМ: 22] – рс. Дрожь ж. иногда дрожка, общее дрожанье, трясенье всего тѣла; ознобъ лихорадочный, сотрясенье отъ стужи, отъ боязни, страха, либо болѣзненное [Даль: т. 1, 494] – плск. drżeć, dygotać, trząść się ze strachu [SJP]; зуби – укр. [аж] вухналі кувати зубами [ФСУМ: 404]; вибивати зубами чечітку (третяка) [ФСУМ: 79]; зуб на зуб не попадає (не потрапляє) [ФСУМ: 347] – рс. зубъ на зубъ не попадаетъ [Даль: т. 1, 695] – блрс. званіць зубамі [Янк.] – плск. zęby szczękają ze strachu [SJP]; жижки – укр. [аж] жижки трясуться у кого [ФСУМ: 293] – рс. поджилки трясутся [Уш.: т. 3, 385]; Со страху, со страстей поджилки дрожатъ, ноги подкосились [Даль: т. 3, 336]; У нашего Трошки задрожали ножки [Даль 1987: 238] – блрс. лытка (лыткі) закалацілася [Янк.] – плск. nogi się komuś uginają ze strachu [SJP]. Страх концептуалізовано як хворобливий стан: укр. труситися як у пропасниці [ФСУМ: 901] – рс. дрожать как в лихорадке, как в ознобе, как в припадке, как в огневице [Горбачевич: 70].

Використано метафору Спілкування – це взаємодія, давання (суб’єкт переміщає певний об’єкт до адресата, у фразеологізмах цей об’єкт позначено певними символами). При взаємодії метафор Спілкування – це давання і відчути – це скуштувати вербалізовано низку  фразеологізмів:  укр.  їсти (ловити,  хапати)  дрижаки  [ФСУМ: 357];  нагодувати дрижаками кого [ФСУМ: 521] – плск. najeść się strachu [SJP]; набратися страху [Гр. т. 2: 464] – рс. набраться страху [Вирган, Пилинська: 809] – блрс. Так панапужаліся, столькі страху набрался, адале [раптам] адкуль ні ўзяліся леснікі ўдваіх. Гл. р., Стражы. [Янк.]. Н. Арутюнова зазначає, що «уявлення про елементи емоційного життя людини як про рідку (а не сипку чи тверду) речовину заперечує такі сполуки, як кусочек жалости (проте, здається, допустимо крошка, крупица жалости), накормить восторгом, съесть страдание, высыпать печаль» [Арутюнова 1999: 392]. Однак, погоджуючись із тезою про сполучуваність, яка перебуває в межах певного образу, необхідно мати на увазі й вербалізації в термінах інших концептів (не лише рідкої речовини): власне, предикати їсти та годувати свідчать про те, що Страх вербалізовано як тверду речовину.

Холод і страх спричиняють непорушність та зміни у роботі певних органів, тому спостерігаємо різні втілення цього прототипного уявлення: тілесна непорушність – укр. врости в землю [ФСУМ: 151]; як громом прибитий (приглушений) [ФСУМ: 689] – пор. рс. как из-за угла мешком прибитый ‘со странностями, придурковатый’ [ФСРЯ: 353]; укр. Аж подеревняніла!; Як деревъяна була [Номис: 219]; смерть, втрата свідомості чи пам'яті, шал – укр. ні живий ні мертвий [ФСУМ: 291] – рс. ни жив, ни мертв [Уш.: т. 1, 865] – блрс. ні жывы ні мёртвы [Янк.]; укр. Мало не вмер зо страху [Плав’юк т. 1: 324]; ...Як Вовчиця теє вчула, Зо страху себе забула — Як завиє!.. Боже мій! (І. Франко); як неживий [ФСУМ: 540] – пор. рс. как неживой 1. Лежать – совершенно неподвижно. 2. Падать, сваливаться – о человеке; висеть, свисать в бессильно-инертном состоянии – о частях тела человека. 3. Вести себя – пассивно; ходить, делать что-л. – медленно, вяло [Огольцев: 398] – плск. umierać ze strachu; ktoś ledwie żywy, nieprzytomny, oszalały ze strachu; zamierać, zdrętwieć, zemdleć, zgłupieć ze strachu [SJP]; порушення роботи серця (завмирання – укр. серце мре (завмирає, замирає) у кого, чиє [ФСУМ: 795] – рс. с замиранием сердца [ФСРЯ: 167]; посилення – укр. У ёго тенькає (серце) [Номис: 217]; серце як не вискочить [з грудей] у кого, чиє [ФСУМ: 797]; дзиґарі б’ють ‘сердце стучитъ отъ испуга’ [Гр.: т. 1, 379] (пор. укр. ковалики в паністарій кують ‘страшно’ [Гр.: т. 2, 260]) – рс. сердце ёкает ‘бьется неровно, с перебоями (от испуга или сильного волнения)’ [Уш.: т. 1, 833]; сердце сжалось, ёкнуло ‘соболѣзнованье, страхъ, испугъ’ [Даль: т. 4, 174]; Так у меня сердце (вещее) и запело петухом [Даль 1987: 238] – плск. serce bije ze strachu [SJP]); порушення роботи органів мовлення – рс. Язык прильпе к гортани [Даль 1987: 238] – плск. strach odbiera mowę, tamuje oddech [SJP]; порушення дихання – укр. затаїти (притаїти) дух (дихання) ‘принишкнути, завмерти’ [ФСУМ: 318]; Почув короля в жилі (притих з переляку) [Номис: 217] – рс. затаить дух, дыхание [Вирган, Пилинська: 342] – блрс. дух утаіць. Сяджу я, утаіўшы дух, — ні жывы ні ўмерлы. Скід. р., Гал. [Янк.]; рс. дух занимается [ФСРЯ: 148]; дух захватывает у кого [ФСРЯ: 171] – блрс. дух займае [Янк.] – плск. strach dławi za gardło, tamuje oddech [SJP]. Фразеологія фіксує низку уявлень про фізіологічні реакції організму: укр. обливатися холодним потом [ФСУМ: 570]; циганський (холодний) піт проймає (охоплює, пробирає) кого [ФСУМ: 642]; Аж заячий піт на нього вдарив [Пазяк: 226] – рс. цыганскій потъ пронялъ (озябъ) [Даль: т. 3, 356] – плск. pocić się ze strachu [SJP]. Досліджено, що люди з різним темпераментом по-різному реагують на страх: рс. Один со страху помер, другой ожил [Даль 1987: 239]. Ще одна типова реакція організму на холод – блідість (специфічний біло-жовто-зелений колір): укр. З переляку став такий, як крейда; побілів, як Пилат; білий як стіна; побіліла, як полотно, як хустка; білий (побілів), як смерть [Номис, 218]; Аж сорочка пополотніла. Так злякалась, що аж сорочка полотном стала [Номис: 219] – рс. белый как ...полотно, как мел, как глина, как бумага, как мука, как стена, как снег, как смерть, как мертвец [Горбачевич, 17] – плск. blady strach ‘bardzo silny strach (wywołujący bladość)’ [SJP]; «Біс... Весь задрижить, позеленіє, Зі страху зігнеться в дугу» (О. Шевченко).

Уявлення про міміку, жести та позу в цьому стані лежать в основі фразеологічних одиниць: очі – укр. У страха очі по яблуку [Номис: 217]; У страха великі очі. Боязливий все бачить більше, як в дійсності буває [Плав’юк: т. 1, 324] – рс. У страха глаза велики (да ничего не видятъ) [Даль: т. 3, 336]; У страха глаза, что плошки, а не видят ни крошки [Даль 1987: 235] – плск. strach ma wielkie oczy [SJP]; укр. аж (і)] очі на лоб (на лоба, догори) лізуть у кого, кому, чиї [ФСУМ: 81] – рс. глаза на лоб лезут у кого [ФСРЯ: 104]; зіщулення – укр. вбирати (втягувати) голову в плечі [ФСУМ: 70]; піджимати (підгортати, підгинати) хвіст (хвоста) [ФСУМ: 633] – рс. поджимать хвост [ФСРЯ: 329]; Поджал хвост, что волк на псарне [Даль 1987: 238] – блрс. падтуліць (прыхіліць, схіліць, падагнуць, апусціць) хвост [Янк.]; рс. Так вот руки и отвалились (опустились, опали) [Даль 1987: 238].

Т. Булигіна та О. Шмельов пишуть про те, що “ледве чи не найрозповсюдженіша метафора для емоцій – просторова метафора, і, відповідно, виникнення емоції часто метафорично уподібнюється рухові, переміщенню у просторі (не випадково саме таким є походження слова емоція)...” [Булыгина, Шмелев 2000: 277]. Однак у цьому разі йдеться про переміщення суб’єкта – особи, стан якої описує метафора. Концептуалізація страху використовує внутрішню топологію. Страх викликає переміщення, переважно органа, який реагує на страх, всередині організму. Можливо, у цій ситуації важливо, що особи спостерігача і автора збігаються: укр. все (щось) обривається всередині (в грудях) у кого, кому [ФСУМ: 152]; дух у п'яти ховається (лізе, заходить) у кого [ФСУМ: 275]; душа в п'яти тікає (опускається, ховається) чия, у кого [ФСУМ: 278]; душа так і покотилася в кого, чия [ФСУМ: 280]; З переляку душа аж у паністарі опинилась; У хвості була душа з страху и тогди [Номис: 218] – рс. Душа въ пятки ушла [Даль: т. 3, 552]; душа уходит в пятки у кого, от чего; душа в пятках [ФСРЯ: 150] – блрс. душа ў пяткі (схавалася) у каго, чыя [Янк.]; укр. душі не стало у кого ‘хтось дуже злякався’ [ФСУМ: 858] – пор. рс. лица нет на ком [Уш.: т. 2, 76]; собраться с духом 2. ‘набраться решимости, побороть страх, волнение’ [Уш.: т. 4, 334-335] – пор. блрс. без духу 1. ‘вельмі спалохацца’; ни жив, ни мертв; без душы 2. ‘у стане спалоху, спалохацца’ [Янк.]; укр. серце падає (обривається) у кого, чиє [ФСУМ: 796] – рс. сердце падает у кого [ФСРЯ: 421]; с упавшим сердцем [ФСРЯ: 422]; укр. заганяти душу в п’яти [ФСУМ: 302]. На страх реагує ще один “орган”: укр. [аж] волосся (чуб) піднімається вгору у кого [ФСУМ, 144]; волос (волосся) дибом (дубом, дуба, дротом) стає у кого, кому [ФСУМ: 143]; Аж чуб дибом став і шапка спала [Пазяк: 227] – рс. Волосы становятся дыбомъ, отъ ужаса, негодованія [Даль: т. 1, 235]; укр. волос в’яне (зав’яв) у кого [ФСУМ: 144] – плск. strach jeży włosy [SJP].

Високий ступінь інтерлінгвальності вербалізації концепту Страх, ймовірно, можна пояснити тим, що страх, поряд із психічними станами радості та гніву, є базальною емоцією. Хоча за наївною мовною картиною світу емоції розподіляють на “враження”, емоційні стани та стихійні почуття, власне серед останніх названо – рс. страх, тревога [Булыгина, Шмелев 2000: 280, 284]. З іншими сильними емоціями вербалізація Страху зіставна в тому, що це слабко контрольований стан (хоча можна укр. побороти страх, рс. побороть страх, победа над страхом, война со страхом, плск. pokonać, przełamać, przezwyciężyć strach [SJP]; як правило, страх приходить ззовні (укр. охоплює; рс. закрадывается, заползает, поселился страх), проте може народжуватися в душі. Симптоматика страху нагадує мовцям тілесний досвід холоду. Фразеологічний матеріал свідчить, що одну й та саму фразеологічну одиницю вживають, щоб позначити різноманітні сильні почуття. Страх – руйнівна емоція (вогонь), крім того, страх, як й інші сильні емоції, спричиняє порушення в роботі різних органів. Контекстуальні вживання свідчать, що страх описують як вияв одночасно декількох «симптомів». Практично всі означення, які дають страхові, свідчать про те, що це не схвалювана емоція, наприклад, плск. dojmujący, gwałtowny, instynktowny, nerwowy, niepokonany, obezwładniający, paniczny, potworny, śmiertelny, zabobonny, zwierzęcy strach [SJP]. Специфіка вербалізації страху, коли зіставити з іншими емоціями, полягає у тому, що під його впливом, за наївною мовною картиною світу, переміщуються внутрішні органи. Фразеологічні одиниці номінують ділянки боятися – лякати, називають об'єкти, які за наївними уявленнями викликають страх, до фразеотворення залучено також низку символів, що позначають боягузів. Концептосфера Страх у слов'янських мовах вербалізована через низку релігійних та історичних уявлень, в чому й полягає її національно-культурна специфіка.

Література

Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека. – М.: ЯРК, 1999.

Булыгина Т. В., Шмелев А. Д. Перемещение в пространстве как метафора эмоций // Логический анализ языка: Языки пространств. – М.: ЯРК, 2000. – С. 277-288.

Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики. – М.: ЯСК, 2001.

Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. – М.: Русские словари, 1997.

Вирган І. О., Пилинська М. М. Російсько-український словник сталих виразів. – Х.: Прапор, 2002.

Горбачевич К. С. Словарь сравнений и сравнительных оборотов в русском языке. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель»: ЗАО НПП «Ермак», 2004.

Гр. – Словарь української мови / За ред. В. Д. Грінченка. – В 4-х тт. – К.: Видавництво АН УРСР, 1958.

Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. – в 4-х тт. – М.: Русский язык, 1989-1991.

Даль 1987 – Пословицы и поговорки русского народа. Из сборника В. И. Даля / Под. общ. ред. Б. П. Кирдана. – М.: Правда, 1987.

Новый объяснительный словарь синонимов русского языка. Первый выпуск / Под общ. рук. Ю. Д. Апресяна. – М.: ЯРК, 1997.

Номис – Українські приказки, прислів’я і таке інше / Уклав М. Номис. – К.: Либідь, 1993.

Огольцев В. М. Словарь устойчивых сравнений русского языка (синонимо-антонимический). – М.: ООО «Русские словари»: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2001.

Пазяк – Українські прислів’я, приказки та порівняння з літературних пам’яток / Упоряд. М. М. Пазяк. – К.: Наукова думка, 2002.

Плав’юк В.С. Українські приповідки. – Едмонтон: АУПА, 1998. – Т. 1.

ФСРЯ – Фразеологический словарь русского языка / Под ред. А. И. Молоткова. – М.: Русский язык, 1986.

ФСУМ – Фразеологічний словник української мови. – К.: Наукова думка, 1993.

Уш. – Толковый словарь русского языка / Под ред. Д. Н. Ушакова. – В 4-х т. – М.: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1935-1940.

Янк. – Янкоўскі Ф. Беларуская фразеалогія. Ел. ресурс: <http://jankouski. by.ru/stpradm.htm>

Mikołajchuk A. Cognitywny obraz gniewu we współczesnej polszczyźnie // Etnolingwistyka. Problemy języka i kultury. – Lublin: UMCS, 1996. – s. 131-146.

Pajdzińska A. Jak mόwimy o uczuciach? Poprzez analizę frazeologizmόw do językowego obrazu świata // Językowy obraz świata. – Lublin: UMCS, 1999. – S. 83-101.

SJP – Słownik języka polskiego. Wydawnictwo Naukowe PWN SA, 2003.

Wierzbicka A. Japanese cultural scripts: cultural psychology and “cultural grammar” // Ethos. – 1996. – Vol. 24 (3). – P. 527-555.

Wierzbicka A. Angst // Culture and Psychology. – London, 1998. – vol. 4 (2). – P. 161-188. (а)

 

Фразеологічна вербалізація концептів психічних станів (концептосфера Страх) // Проблеми зіставної семантики : Зб. наук. статей / Відп. ред. Кочерган М. П. — Київ, 2005. — Вип. 7. — С.273–279.