У статті на фразеологічному матеріалі досліджуються принципи вербалізації концептів з метою виявлення культурно значимої інформації. Демонструється взаємозв’язок концептів і тематичних груп символів, зокрема, на прикладі концепту Покарання.
Ключові слова: фразеологічна одиниця, концепт, метафора, метафоричний принцип, символ.

In this article the principles of verbalization are analyzed with the on an idiomatic material for the cultural information definition. Concepts and thematic groups of symbol interconnection have demonstrated. It has demonstrated on the example of concept punishment.
Key words: idiomatic units, concept, metaphor, metaphorical principle, symbol.

 Механізми творення фразеологічних одиниць постійно привертають пильну увагу дослідників [Ужченко, Авксентьєв 1990; Телия 1996; Metaphor and Thought 1993, Бабушкин 2001 та ін.]. Процес фразеотворення, безперечно, надзвичайно складний і частково відмінний від процесів творення лексичного значення, що дало підстави В. Телія говорити про “ідіомотворення” як особливий тип номінації, який найчастіше відбувається як метафоризація [Телия 1996, 133-154]. Серед основних чинників фразеологізації метафорі одноголосно надається статус найголовнішого. Однак залишаються недостатньо дослідженими когнітивні механізми метафори. Один із шляхів моделювання процесів когнітивного рівня пропонує теорія концептуальної метафори, яка має відчутний вплив на сучасну лінгвокультурологію. З погляду лінгвокультурологічного дослідження фразеологічних рівнів перспективним є підхід Дж. Лакоффа, який аналізує стандартні способи осмислення зв’язків між концептуалізованими ділянками та висуває ідею про те, що метафора не фігура мовлення, а режим думки, який полягає в систематичному відображенні від ділянки-джерела на ділянку-мету [Lakoff 1992]. М. Тернер та Ж. Фоконьє вбачають основи метафоризації в концептуальному змішуванні та пропонують багатопросторову модель (many space model) [Turner, Fauconnier 1995] замість попередньої ідеї про дводілянкову модель (two-domain model) [Turner 1987], яка є фактично спеціальним (частковим) випадком багатопросторової моделі. Зіставні думки на цю проблему висловлює С. Жаботинська, яка виділяє п’ять базових фреймів (предметний, акціональний, посесивний, таксономічний, компаративний), та зазначає, що в результаті інтеграції базових фреймів виникає схемна міжфреймова мережа [Жаботинская 1999, 3-20]. Ідея міжфреймової мережі дозволяє пояснити “нелогічні” явища у фразеології. Сучасна фразеологія відійшла від традиційного погляду на фразеологізми-ідіоми як результат переосмислення вільних словосполучень [Телия 1996, 33]. Наведене положення стало принциповим, визначило спосіб лінгвістичного аналізу й інтерпретації мовних даних, тобто започаткувало дослідження ментальних репрезентацій, що лежать в основі, зокрема, фразеологізмів.

З когнітивного погляду “операція, що відбувається під час породження та розуміння метафори, полягає у взаємодії двох різних понятійних сфер (ментальних просторів, фреймів), завдяки чому ідея, що метафоризується, наділяється новими уявленнями та асоціативними зв’язками, збагачується” [Кобозева 2001, 138]. У процесі фразеотворення може відбуватися повне й часткове перенесення термінів на вербальному рівні зі змішуваних концептуалізованих просторів. Наприклад, баламутити голови кому та ловитися / впійматися на гачок (на вудочку), закидати / закинути вудку (гачок, гака). До фразеологізму входить компонент голова, який належить концептуалізованому просторові Людина, а баламутити – концептуалізованому просторові вода. У прикладах ловитися / впійматися на гачок (на вудочку), закидати / закинути вудку (гачок, гака) всі компоненти запозичуються з концептуалізованого простору, у термінах якого відбувається вербалізація.

Спостерігаються спроби створити типологію інформації, що залучається до процесу фразеотворення. Наприклад, В. Телія розрізняє “принаймні три типи образних гештальт-структур, характерних для ідіом: “зображувальну”, що перцептивно сприймається, умоглядну (засновану на знанні із знайомства) та композицію того й іншого, тобто свого роду колаж, у якому частина образу конкретна (“зображувальна”), а інша – абстрактна, однак разом вони поєднують те, що можна вообразить, і те, що можна лише представить себе на основі знання, джерелом якого можуть бути тексти, символи, еталони тощо” [Телия 1996, 202]. Ці твердження потребують певної верифікації за допомогою інших методик, зокрема психолінгвістичних. Загалом фразеології притаманна образність. Незрозумілою є різниця між “зображувальною” та “умоглядною” гештальт-структурами в чистому вигляді. На наш погляд, у фразеологічній картині світу багато “зображувального”, яке водночас є для нас “умоглядним”. Власне, В. Телія робить застереження про те, що “образна гештальт-структура – не обов’язково картинка” [Телия 1996, 92]. А. Бабушкін пише, що “...фразеологічні (за способом їх вербалізації) концепти можна також диференціювати як розумові картинки, схеми, фрейми та сценарії”, та наводить приклади: “сиамские близнецы” – розумова картинка; “мамаево побоище” – фрейм; “коломенская верста” – схема; “вертеться как белка в колесе” – сценарій [Бабушкин 2001, 55-56]. Непереконливою для нас є типологія фразеологічних концептів, зокрема виділення підтипів – розумова картинка та, наприклад, схема. Можливо, негативну роль у сприйнятті терміна “розумова картинка” відіграє метафора “картинка”, що відразу звужує його до зорового сприйняття. Такі підходи, на нашу думку, суперечать сучасним теоріям пізнавальних процесів та пам’яті [див.: Зинченко 2002, 88-98]. Т. Зінченко зазначає, що “образна репрезентація стимулу може активувати його вербальну репрезентацію, і навпаки, вербальна репрезентація може викликати образне уявлення” [див.: Зинченко 2002, 90]. О. Залевська переконана, що в основі образу світу лежить перцептивний, когнітивний і афективний досвід [Залевская 2001, 43], аналогічні погляди поділяють й інші когнітивісти [Глотова 1990, 13; Keesing 1994, 10-11 тощо]. Категорично стверджувати, що образність фразеологічної одиниці ґрунтується лише на одному з типів інформації, не можна. Переважна частина фразеологізмів наділена доволі яскравою образністю, яка дає змогу отримати, реконструювати – уявити носієві мови “картинку”. Р. М. Кісінг зазначає, що “суб’єктивно досвідчений об’єкт забезпечує фундамент людської концептуалізації не тільки через візуальну перцепцію і силову динаміку й інші сенсорні відчуття, але й через мануальні маніпуляції, внутрішній досвід стресу й інші емоції” [Kissing 1994, 10-11].

Мета цієї праці – дослідити способи фразеологічної вербалізації концепту Покарання в українській та російській мовах; з’ясувати інтерлінгвальні та національні особливості вербалізації цього концепту. “Метафоричні відображення не відбуваються ізольовано одне від одного. Вони інколи організуються в ієрархічних структурах, у яких “нижчі” відображення в ієрархії наслідують структури “вищих” відображень” [Lakoff 1992]. Приклади вербалізацій концепту Покарання свідчать, що існують субметафори, підпорядковані “вищим”, більш абстрактним метафоричним принципам, які конкретизують, унаочнють загальну метафоричну ідею через прототипні уявлення лінгвоспільноти.

Існують певні тенденції у способах вербалізації концепту Покарання. Концепт суперординатного рівня Покарання містить субконцепти Тілесне покарання (перетинається з концептом Бити, бо Карати – це бити), Духовне (словесне) покарання (Карати – це сварити) та може інтерпретуватися як обмеження свободи дій (карати – це не дозволяти). Переважно фразеологічні одиниці, належні до цього концепту, можуть використовуватися для вербалізації декількох субконцептів, як-от Тілесне покарання та Словесне покарання, тобто їх значення дістали розвиток.

Вихідними виявляються фрейми (і відповідно терміни), пов’язані з активною дією, спрямованою на об’єкт, яка спричиняє на нього сильний вплив, та метафора Спілкування – це взаємодія, давання (суб’єктом переміщується об’єкт до адресата, у фразеологізмах цей об’єкт позначається певними символами). Зокрема, метафора Спілкування – це Взаємодія, давання втілюється через модель дати + символ. Символи, використовувані в цій моделі, постають на основі прототипів чогось гарячого, пов’язаного з вогнем, високою температурою: укр. давати (задавати) / дати (задати) жару кому – укр. давать / задавать, дать / задать жару (однак рос. поддавать / поддать жару (пару) кому ‘подстегивать, раззадоривать, воодушевлять, побуждать к чему-либо’); укр. всипати (врізати, дати) гарячих кому – рос. всыпать (влепить) горячих комублрс. жарыць / зжарыць у скуру каму; даваць / даць фаеру каму; укр. завдати бані кому – рос. задавать / задать баню кому; задать пару кому – блрс. даць / дастаць лазню; укр. дати (задати, завдати) гарту кому – блрс. даць (задаць) гарту каму; укр. давати / дати копоті кому. Хоча ця модель може заповнюватися й іншими компонентами: укр. давати / дати духу кому – рос. давать / дать духу; давать / дать жизни; укр. давати / дати прикурити кому – рос. дать прикурить кому тощо. Також продуктивним способом фразеотворення є використання “кулінарних” фреймів (“теплова обробка” продукту): укр. дати шкварки ‘побити’; зробити вишкварки з кого; спряжити на схаб; перепічку сотворити з кого.

При взаємодії метафоричних принципів Спілкування – це давання і відчути – це скуштувати вербалізуються фразеологізми, модель яких виглядає як дати (годувати) + прототип (несмачне–неприємне) (прототипами неприємного виступають нюхові та смакові прототипи [Левченко 2003, 212-220]) (укр. підносити / піднести [тертого] хріну (хрону, перцю) кому, підносити пілюлю, тикати (під ніс) кислиці; дати цибульки кому; нагодувати цибулькою кого – рос. задавать / задать перцу кому; задавать / задать (показывать / показать) феферу (пфеферу) кому – блрс. даваць (задаваць) перцу.

Однак ця метафора має різноманітні втілення, як-от дати (нагодувати, почастувати) + символ Покарання, биття: укр. годувати лящами кого ‘завдавати ударів рукою або якимсь предметом; бити, карати кого-небудь’; годувати штурханцями кого; нагодувати потиличниками; частувати, почастувати потиличником кого – блрс. пачаставаць чапялой. Інший кут зору – дати на частування і отримати на частування: укр. дати на горіхи кому; всипати на галушки кому; рос. доставаться / достаться на калачи (на орехи) кому – блрс. на абаранкі зарабіць.

Фразеологічна одиниця укр. бебехами (буханцями) годувати ґрунтується, ймовірно, на звукосимволізмі. Фразеотворчу активність виявляє компонент всипати: укр. давати / дати (всипати) бобу кому; всипати по перше (по шосте) число кому – рос. всыпать (задать) по первое (пятое) число) – блрс. засыпаць арэхаў каму. Можливо, образність фразеологізмів давати / дати бобу і всипати бобу сягає різних уявлень. У збірці І. Франка подано: Влущив му як бобу. Набив міцно [Франко, т.16, вип. 2, 233], в основі цієї фразеологічної одиниці лежить метафора певної “господарської” дії; пор. укр. Влущив му лущьиків. Набив. Лущак – горіх, що сам вилущуєть ся з зеленої оболічки [Франко, т.16, вип. 2, 233]. Фразеологізм укр. задав бобу, дав ёму бобу залізного ззісти [Номис, 210], ймовірно, пов’язаний із подібністю за формою бобу і кулі (пор. Оловjиний горох на зелїзнім тоці молотити. Говорять образово про війну; фраза часто уживана в казках... [Франко, т. 16, вип. 2, 426]). Спільним для досліджуваних мов є символ березова каша: укр. дати (всипати) березової каші кому; частувати / почастувати березовою кашею кого – рос. дать березовой каши; укр. дати [березової] припарки кому – рос. задать кому припарку.

Концепт Покарання вербалізується поєднанням метафоричного принципу із символізацією, де, у свою чергу, символ, ймовірно, теж метафоричного походження. Наприклад: укр. давати / дати нагінку (наганяй) кому; дати... типцю, тіпачки, халазії, прохвостиці, накарпасу комурос. задать встрепку, встряску, потасовку кому – рос. задать тряску кому; укр. давати нагінку (прочухана, прочуханку) кому – рос. давать нагоняй кому – блрс. даць прачуханкі каму; укр. дати перегону кому; давати / дати (надавати) духопелів (духопеликів) кому – пор. блрс. даць (задаць) дыхту каму. В ЕСУМ зазначається, що «духан “стусан”; – очевидно, пов’язане з дух “дихання, подих”; могло виникнути на основі фразеологізму давати духу “бити; лупцювати”» [ЕСУМ, т. 2, 150]. Очевидним є зв’язок фразеологізмів на зразок укр. нам’яти боки кому та дати наминачки кому. В. Мокієнко зазначає, що “вислів дать дрозда утворено таким самим “розщепленням” дієслова, як і дать порки, дать ходу тощо. Він пов’язаний з дієсловом дрызнуть – “ударити” (*дрозднуть), відомим у російських (наприклад, московських) говірках” [Мокиенко 1989, 20-21]. Цікаво у цьому зв’язку зіставити образність фразеологізму з етимологією слова дрізд: «давнє звуконаслідувальне утворення – від крику дрозда drrti (як, напр., і новіше схв. [dršć, drskač] “дрізд” під впливом звуконаслідувального drskati “тріщати”» [ЕСУМ, т. 2, 130]. Пор.: укр. давати / дати дрозда кому ‘дуже лаяти, сварити кого-небудь’; кому ‘бити, громити кого-небудь’; ‘чинити що-небудь незвичайне, відчайдушне’ – пор. білор. паскакаць (заскакаць) дразда ‘мець непрыемнасці; быць пакараным’; паскакаць дроздзіка ‘паскакаць, звычайна пры звароце да дзяцей’; ‘пакалаціцца, падрыжэць (на холадзе)’ (з такім значэннем ужываецца на паўночнай Вілейшчыне); ‘памучыцца пры бяссіллі ці бездапаможнасці ў цяжкай сітуацыі’ [Янк.] (однак у російській мові: дать дрозда ‘oчень хорошо, плодотворно работать’ [РГС, 51], а також хватил дроздов ‘назябся’; зашиб дрозда ‘выпилъ лишнее’ [Даль, 1, 494]).

В основі концепту Покарання (субконцепт Тілесне покарання) лежать фрейми концепту Бити: бити по чому, у що – укр. дати / давати ляпаса (ляща) кому ‘ударити кого-небудь долонею по обличчю’ – пор. рос. давать / дать, поддавать / поддать леща кому ‘ударять, сильно толкая кого-либо’; поймать леща [про етимологію ФО, див.: Мокиенко 1989, 132-133]); дати (заліпити, затопити) помордаса кому; давати / дати чубровки (почубеньків, матланки) кому; парші наминати; дати під [сьоме] ребро кому; дати по зубах кому; дати в три шиї кому; дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити по потилиці) – рос. дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее – блрс. налажыць у каўнер (у каршэнь) каму; накласцы па шыі каму; рос. наложить по горбу; укр. давати / дати по шапці кому – рос. давать (дать) по шапке; Подъ никитки его! [Даль, т. 2, 546]; толкать кого-нибудь под микитки [Мокиенко 1989, 174-175]; бити чим – укр. у три березини потягати (потягти); всипати патиків кому; нахапатися нагаїв (стусанів, товчеників) – блрс. памацаць кіем рэбры каму, чые; бити у який спосіб – укр. давати / дати стусанів (буханів, штовханів) кому – рос. дать тумака; укр. спотикача дати; давати (задавати) / дати (всипати, задати) хльосту (хльору) кому; блрс. косці (костачкі) разнесці (растрэсці) чые; рос. голову снять с кого ‘убить кого-л.’; ‘строго наказать кого-л.’; бити з якою метою – укр. дати пам’ятного (пам’яткового, в пам’ять, пам’ятку) кому ‘добре побити, покарати кого-небудь, щоб запам’яталося’ – рос. дать (задать, закатить) памятку; дать урок кому ‘наказать, проучить в назидание’.

Концепт Покарання вербалізується за допомогою моделі Покарання – активна дія, спрямована на об’єкт, тому надзвичайно цікавим видається зауваження В. Даля щодо творення слів із значенням “бити”: «Въ знач. самоуправщины, едвали не изъ каждаго слова можно образовать гл., означающій бить; кромѣ извѣстныхъ: дуть, валять, таскать, катать, шелушить, утюжить ипр., отъ сщ. бутылка, стаканъ, книга: отбутылить кого, настаканить шею, накнижить гриву ипр.; отъ гл. ходить, гулять, писать: отходить кому спину, нагулять бока, исписать рожу ипр.» [Даль, т. 1, 88]. Власне, фрейм ‘спосіб покарання’ вербалізується різноманітно, насамперед – у термінах, пов’язаних з активним впливом на об’єкт (чесати, намилювати, м’яти, тіпати...): укр. почесати березовим віником; давати (задавати) / дати (задати) чосу (джосу) кому – рос. задавать / задать чесу (ческу); укр. намилити голову, шию кому; намилити (нагріти) чуба (чуприну) кому – рос. намылить голову, шею кому; дать (задать, устроить) головомойку; укр. нам’яти, обчухрати боки кому; дати наминачки кому; нам’яти (нам’якшурити) вуха, чуба (чуприну) кому; дати м’ялиці – рос. намять уши, хохол кому; укр. бебехи (печінки) надсадити (відбити) кому; відбити (відтовкти) боки кому – рос. бока отбить кому. Значення ‘сильно бити / набити’ мають фразеологізми, в основі яких: біблійна інформація – укр. Набили, як жиди Гамана; фізіологічні відчуття – укр. Так били, що аж пити просив; терміни професійних процесів – рос. бьетъ, какъ молотомъ куетъ [Даль, 1, 89]. Метафора Покарання – активна дія, спрямована на об’єкт також вербалізується в термінах подрібнення – укр. утерти (дати) маку кому; стерти на мак кого; утерти часнику; кабаки втерти (дати) кому; зім’яти (стерти) на табаку кого – рос. растереть (стереть, истереть) в порошок кого – блрс. на мак (раскрышыць); укр. на січку (капусту, локшину) з сл. бити, рубати, сікти; дати затірку комурос. в котлету (лепешку) истереть (измять) кого; активізується атрибут каші ‘щось невпорядковане’: укр. зробити (юшку) кашу з кого – блрс. калатушы нарабіць. Фразеотворчу активність виявляє і субметафора тиску (витискання) – укр. видавити (вибити) олію з кого; вибити олію кому; видавити олію з кого; збив на винне ябко; збив на капусту – блрс. выкручваць (выкруціць) сырыцу з каго; укр. давати (задавати) / дати (задати) прасу кому. Вербалізація значення відбувається через результат побиття, окрім наведених вище (укр. зробити вишкварки з кого; спряжити на схаб тощо): укр. спустити мазку кому; укр. роз’юшити (розквасити) ніс (носа); пустити (спустити) кров (мазку, юшку) з носа – рос. расквасить нос – блрс. жыўцу дастаць; кроўю ўмыцца. Використовуються терміни певних професійних дій: укр. підковувати / підкувати на всі чотири кого – рос. подковать на все четыре ноги; укр. переганяти, перегнати на гречку (через росу); облатати боки кому; підлатати носи кому; блрс. скроіць порткі; рос. загибать / загнуть салазки кому; делать (сделать) вливание. Низка фразеологічних одиниць, що стосуються цього концепту, своєю образністю сягає картярського чи школярського арго: укр. докладати / докласти воза кому; давати / дати субітки кому.

Отже, концепт Покарання особливо яскраво унаочнює активізацію фреймів концепту (знаряддя – чим, місце – по чому, у що, мета – для чого, оцінка – як сильно тощо), поєднання під час вербалізації різних типів інформації та перцептивного досвіду (зорового, слухового, тілесного тощо) суб’єкта та об’єкта дії. Концепт Покарання вербалізується у термінах, пов’язаних із концептосферою підвищеної температури (вогонь, жар, пар, лазня, гарт), які поєднуються з метафорою активна дія, спрямована на об’єкт чи Спілкування – це взаємодія, Давання (у цьому випадку – переміщення певного об’єкта до адресата: дав → взяв, дістав, отримав). З метафори підвищеної температури, ймовірно, випливає й використання “кулінарної” метафори, властивої вербалізаціям цього концепту в українській фразеології. Також Покарання оцінюється як щось неприємне, власне, на цьому ґрунті виникає зв’язок із концептуальними просторами нюхових та смакових прототипів, аналогічно оцінюваних мовцями. Однак найчастіше до фразеотворення за цією моделлю залучаються символи, що постали на основі прототипних уявлень про пекучі (гострі) смакові відчуття. Інтерлінгвальність спостерігається в метафорі Покарання – активна дія, спрямована на об’єкт, що втілюється в досліджуваних мовних картинах світу через субметафори (подрібнення, витискання, розмішування).

Література

Бабушкин 2001 – Бабушкин А.П. Концепты разных типов в лексике и фразеологии и методика их выявления // Методологические проблемы когнитивной лингвистики / Под. ред. И.А. Стернина. – Воронеж: ВГУ, 2001. – С.52-57; Глотова 1990 – Глотова Г.А. Человек и знак: семиотико-психологические аспекты онтогенеза человека Свердловск: Изд-во Урал. Ун-та, 1990. – 256 с.; Даль – Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – в 4-х тт. – М.: Русский язык, 1989-1991; ЕСУМ – Етимологічний словник української мови / Гол. ред. О.С. Мельничук. – У 7-ми т. – К.: Наукова думка. – Т.1. – 1982; Т.2. – 1985; Т.3 – 1989; Жаботинская 1999 – Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: Типы фреймов // Вестник Черкасского университета, 1999. – Вып. 11. – С.3-20; Залевская 2001 – Залевская А.А. Психолингвистический подход к проблеме концепта // Методологические проблемы когнитивной лингвистики / Под. ред И.А. Стернина. – Воронеж: ВГУ, 2001. – С.36-44; Зинченко 2002 – Зинченко Т. Память в экспериментальной и когнитивной психологии. – СПб: Питер, 2002. – 320 с.; Кобозева 2001 – Кобозева И.М. Семантические проблемы анализа политической метафоры. – Вестник МГУ. Сер.9. Филология. – 2001. – № 6. – С. 132-149; Левченко 2003 – Левченко О. Метафоричні принципиу фразеології (Смак – концепт і метафоричний принцип) // Система і структура східнослов’янських мов. – К., 2003. – С.212-220; Мокиенко 1989 – Мокиенко В.М. В глубь поговорки. – К.: Рад. школа, 1989. – 221 с.; Номис – Українські приказки, прислів’я і таке інше / Уклав М. Номис. – К.: Либідь, 1993. – 768 с.; РГС – Словарь фразеологизмов и иных устойчивых словосочетаний русских говоров Сибири / Сост.: Н.Т. Бухарева, А.И. Федоров. – Новосибирск, 1972. – 170 с.; Телия 1996 – Телия В.Н. Русская фразеология: семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. – М.: Школа “Языки русской культуры”, 1996. – 288 с.; Ужченко, Авксентьєв 1990 – Ужченко В.Д., Авксентьєв Л.Г. Українська фразеологія. – Харків: Основа, 1990. – 166 с.; Франко – Франко І. Галицько руські народнї приповідки // Етнографічний збірник. – Львів: НТШ. – 1901-1905. – Т.16. – Вип. 2 (Відати – Діти). – 600 с.; ФСУМ – Фразеологічний словник української мови. – К.: Наукова думка, 1993. – 984 с.; Янк. – Янкоўскі Ф. Беларуская фразеалогія. http://jankouski.by.ru/stpradm.htm; Keesing 1994 – Keesing R.M. Radical cultural difference: Antropology`s myth? // Language contact and language conflict. Ed. by M. Pütz. – Amsterdam / Philadelphia, 1994. – Р.3-23; Lakoff 1992 – Lakoff G.The Contemporary Theory of Metaphor // Metaphor and Thought, ed. by A. Ortony (2nd edition). – Cambridge: Cambridge University Press, 1992. www.linguistics.berkeley.edu/lingdept/ Current/people/facpages/lakoffg.html; Metaphor and Thought 1993 – Metaphor and Thought, ed. by A. Ortony, (2nd edition). – Cambridge: Cambridge University Press, 1993. – p.XVI+678; Turner 1987 – Turner M. Death is the Mother of Beauty: Mind, Metaphor, Criticism. – Chicago: University of Chicago Press, 1987. – 208 p.; http://www.wam.umd.edu/~mturn/WWW/dmb.html; Turner, Fauconnier 1995 – Turner M., Fauconnier G. Conceptual Integration and Formal Expression // Journal of Metaphor and Symbolic Activity. – 1995. – vol.10 (3). – P.183-203.

  

Вербалізація концепту Покарання (лінгвокультурологічний аспект) // Лінгвістика. — Луганськ: Альма-матер, 2004. — № 2 (3). — С. 33‑41.