Національно-культурна інформація, яку зберігає фразеологія, є різнотипною, вона стосується різних рівнів (концептуального, вербального тощо). Фразеологія - це вербалізована частина системи стереотипних уявлень та оцінок певного соціуму, які закріпилися у мові знаковим способом і якими керується свідомо чи підсвідомо людина у своїй діяльності; фразеологічний матеріал - це ключ до експлікації прототипових репрезентацій певних об'єктів, явищ, процесів тощо, а також система, що містить специфічну розгалужену систему символів. Національно-культурна інформація пов'язана з фоном, тобто з архаїчними міфологічними уявленнями, звичаями, ритуалами, традиціями господарювання, християнством, переважаючими у певній лінгвоспільноті філософськими концепціями, геополітичними прагненнями тощо. Звичайно культурний фон формується і під впливом культур, які взаємодіють з досліджуваною безпосередньо чи опосередковано.

Сучасні публіцистичні тексти рясніють різноманітними фразеологічними та лексичними інноваціями. Вражає, що частка "усталених" фразеологічних засобів є незначною. Створюється враження, що нинішня українська публіцистика пишеться мовою, яка лише нагадує українську. На сторінках періодики - запозичення із злочинного, молодіжного жаргонів, професійних сленгів. Проте таке тяжіння публіцистики до конотованих мовних одиниць ще можна вважати нормою з огляду на її призначення. Частина засобів, використовуваних українською публіцистикою для створення іронічного чи гротескного ефекту, пов'язана з тим, що науковці називають етнічними стереотипами чи етнічними упередженнями. Традиційно вчені схиляються до думки, що “стереотип - стандартна думка про соціальні групи чи про окремих осіб як представників цих груп. Стереотипи мають логічну форму судження, в загострено спрощеній формі, з емоційним забарвленням приписуваного певному класу осіб певної властивості…" [Див.: 1, 177]. Фразеологічні одиниці у багатьох випадках можуть виступати ілюстративним матеріалом для опису етнічного образу. Як зауважує Я.В.Чеснов, інтра- і екстраобрази розрізняються емоційною забарвленістю, "звичайно, хоч не завжди, емоціями із знаком плюс наділено інтраобраз, а емоціями із знаком мінус - екстраобраз" [2, 59]. Подібний висновок повністю справедливий щодо модальності ФО, які стосуються оцінки інших народів, їхніх традицій, культури, релігії тощо. Але, як уже зазначали дослідники, ФО фіксують певний зріз суспільної свідомості. Наведене положення ілюструє така традиційна фразеологія: рос. Волк кормленый, конь леченый, жид крещеный, недруг замиреный, равно ненадежны - Хохол глупее вороны, а хитрее черта; укр. Гарцює [радується] як москаль на вірьовці. Домагається як москаль медалі. Мутить як у (на) селі москаль. Як з москаля козак. Вивертає пику неначе німець. Проте сучасний публіцистичний текст не оперує подібними ФО, у яких оцінність лежить на поверхні, він використовує одиниці, оцінність яких - на концептуальному рівні. У цій ситуації можна говорити, що такі одиниці виявляють "приховані" стратегії мовця. Йдеться про вживання російських слів, словосполучень, ФО в українському публіцистичному тексті, про "новий" спосіб експлікації етнічних стереотипів.

У переважній більшості випадків опозиція "свій (позитивний) - чужий (негативний)", на якій грунтуються етнічні стереотипи, набуває втілення "український - російський", а також "західноукраїнський - східноукраїнський" чи "східноукраїнський - західноукраїнський" (в залежності від точки зору мовця). За матеріалами періодики також можна реконструювати "міфологічні" концепти "Український Схід" та "Український Захід", причому таких концептів буде як мінімум чотири (із символами Київ / Львів, останній претендує на роль духовної столиці, "українського П'ємонту"). Отже, географічний простір марковано і міфілогізовано у свідомості мовця-громадянина України. Опозиція Захід / Схід - одна з міфологем нинішнього українського культурного континіуму. Така міфологема підтримується пресою і нею ж розвінчується. К.Леві-Строс писав: "ніщо так не схоже на міфічну думку, як політична ідеологія. Можливо, остання просто замінила першу в сучасних суспільствах" [3, 198]. Напр.: “Цьому допомагає міф, що десь там на заході, у Львові, існує нормальна Україна, хоча і з незрозумілою для східняка галицькою занудністю, але без усього цього “кієвсько-інтєлгєнтського куревства” [ПІК, № 43 (78), 11][1]. Київ очима львів'ян (колишніх): "…Львів - це рай, а Київ - пекло. Але у цьому пеклі варяться гроші..." [Спецвипуск ПІК, 2000, червень, 24]. "У столиці кожний третій зневажає українське, тут квітне цинізм і прагматизм" [Спецвипуск ПІК, 2000, червень, 25]. “… серед галичан досить поширений стереотип, що українською розмовляють тільки вони, а за Збручем живуть "москалі"… " [ПІК, № 43 (78), 12]. "Львівські політики мислять абсолютно іншими категоріями, ніж політики східноукраїнські" [Спецвипуск ПІК, 2000, червень, 4]. “Якщо почитати російські видання, то Україна саме так і виглядає: і бідний, бізнесово не розвинений україномовний Захід, і просунутий, і діловий та активний російськомовний Схід... ” [ПІК, № 43 (78), 12].

Схід символізує позитивні сутності в багатьох культурах (основне символічне значення Сходу - світло). Цікавою є "історія" архетипу Схід в українській культурі, де він традиційно мав позитивне маркування в народній культурі, в літературі. Наприклад, у вірші М.Бажана "Вітер зі Сходу": Там люди нездолані, горді й суворі, Сини волелюбного й славного роду, Вдивляються в вас, переможниці-зорі, І чують тебе, дужий вітре зі Сходу!" [4, 46]. Не так давно, перед черговими виборами, виконувалася пісня із словами "вітер зі Сходу", де Схід несе негативну маркованість. У той же час львівська газета "Високий замок" використовує для своєї реклами такий текст: "Свіжий вітер із Заходу!". Типовим є таке висловлювання: "А поки що Західна Україна довела, що відомий вислів раннього середньовіччя "Світло зі Сходу" підходить не до всіх часів, і не до всіх народів" [Спецвипуск ПІК, 2000, червень, 18].

         Один із засобів створення іронічного ефекту в українському публіцистичному тексті - це використання російських слів, виразів, інколи ФО (найчастіше транслітерованих), що набули символічного значення (політичні і соціальні реалії радянського, пострадянського тощо періодів). Наприклад, в українському тексті "єдіномисліє", "общєпанятний", "продвинутая молодежь", “частно-собствєнніческоє", “стіхі”,амажка”…. Поряд з таким свідомим вживанням російських слів трапляються в газетах і журналах росіянізми.

         Цікавою є також мовна особистість сучасного українського журналіста. Прецедентні тексти, якими він оперує, належать різним культурам. Спостерігається переплетення мовних картин світу (тому використовуються ремінісценції з російської літератури у перекладі українською): “Інтелектом - по олігархах”, “Зима тривоги нашої”, "промінь світла" у "царстві" Кабміну", “Панове, вантажте “капусту” діжками”. Журналісти також вдаються до калькування російських фразеологізмів: аби "життя медом не здавалося"; "не мудрствуя лукаво"; "на ліцо"; "поспіх потрібен не лише при полюванні на бліх";в піку”.

         Така тенденція, на наш погляд, є симптоматичною. Зіставлення таких збірників як "Крылатые слова" М.С.Ашукіна і М.Г.Ашукіної (1988) і "Крилаті вислови в українській літературній мові" А.П.Коваль і В.В.Коптілова (1975) свідчить про величезну кількість "культурних" запозичень з російської в українську мову, чого не можна сказати про зворотній вплив ("Крылатые слова" містять лише цитату з І.Франка: "украдене щастя").

         Спостерігається заміна символічних слів концепту. Аналізуючи національно-культурну специфіку концепту Обман у фразеологічному аспекті В.І.Шаховський та Н.Н.Панченко, вказують, що досліджуваний концепт фразеологізується у: "1) ідіомах поведінкового типу, що вказують на агентивну дію\взаємодію і\або інтерпретують виконувану дію - пудрить мозги, pull smb's leg "обдурити, ошукати", soft soap "лестощі, комплименти"; 2) ідіомах, що характеризують якісні властивості особи - all sugar and honey (букв."весь цукор і мед") про улесливу, нещиру людину; 3) ідіомах, що відображають акціональні виявлення якісних властивостей особи - не моргнув глазом (соврать), (to lie) out of the whole cloth "брехати нагло, від початку до кінця" [5, 1999, 285]. Викликають здивування, по-перше, запропоновані авторами приклади, що свідчать про включення до концепту Обман концепту Лестощі, який має "самостійне" значення; по-друге, зарахування ідіоми англ. soft soap до групи ідіом поведінкового типу. А також віднесення фразеологізму рос. держать язык за зубами до концепту Обман [Див.: 5, 1999, 287]. На нашу думку, можна було би виділити такі групи ФО в межах концепту Обман: 1) дія (ті ФО, які семантизуються словом обманювати): крутити \закрутити) харамана кому; у решеті повозити кого. 2) поведінкового типу: упустити рака з рота, даватися, датися як горобець на полову, возити/ повозити попа в решеті. 3) ступінь:  укр. Бреше, як [рябий, рудий] собака (пес) (Пор. рос. врет [брешет] как сивый мерин) - зауважимо, що зоосемічні символи обману також відрізняються. А також: укр. Бреше, як (мов, немов, наче, неначе) шовком шиє (гаптує); гладко бреше; Бреше і не оглянеться (і оком не моргне, і оком не змигне); бреше, а за ним аж куриться).

Обман в українській, як і в російській[2], фразеологічній системі пов’язується з такми соматичними символами, як: очі (розуміння - бачення): укр. замилювати, замилити очі кому, лудити очі кому, перти тумана в очі; - голова: укр. замакітрити світ (голову) кому, навертіти в голові кому, задурювати \ задурити голову кому; зуби: замовляти зуби; ніс: водити \ поводити за ніс (за носа); обвести \ обводити за ніс кого; палець: обвести (обкрутити, обернути, обмотати і т.ін) круг (кругом, навколо, довкола пальця (пучки) кого; душа: кривити \покривити (скривити) душею; а також - губа: робити з губи халяву. Не фіксує ФСУМ фразеологізмів з компонентом вуха, мозок, що мають значення "обманювати".

Сьогодні найвживаніший символ обману - "локшина" (з рос. вешать лапшу на уши): “Вельми навіть приємні люди, бо приїхали до Країни Дурнів не з порожніми руками, а зі своєрідною “гуманітаркою” у вигляді необмеженого ресурсу локшини, званої по-їхньому спаґеті. І навісили вони свої макаронні вироби на вуха нашим рідним Буратінам, і пошили їх в останні Дуремари” [ПІК, № 26 (61), 4]. “Імен вітчизняних Буратінів, пошитих за допомогою спаґеті в Дуремари, наразі не називаємо…” [ПІК, № 26 (61), 5]. “Але, люди добрі, народні депутати, громадськість, скільки ми будемо слухати оцю “лапшу” про діаманти” [ПІК, № 47 (82), 18]. Нові синоніми "обманути": “Як “кинули” видавництво “Дніпро”” [ПІК, № 47 (82), 34]. “Ще однією, досить банальною проблемою можуть стати артисти-аферисти, які, постукавши, наприклад, у двері немічної бабусі та вдавши з себе працівників банку, “розведуть” стареньку, всукавши “євро-ляльку” в обмін на марки…” [ПІК, № 42 (77), 8]. Відбулася заміна слова жарт (яке тепер не використовується ні у періодиці, ні у радіомовленні) на прикол ([прікол]), функціонують і похідні - прикольний, прикольність.

         Етнічні стереотипи і міфологеми мають не лише форму суджень, публіцистичний політизований дискурс свідчить про те, що виявом таких стереотипів є російське слово (не жаргонного походження!) в українському тексті, де воно символізує усе радянське, комуністичне, бюрократичне і т.д. "Російськість" (чи на рівні лексики, чи на рівні фонетики) в українському тексті несе негативну конотованість. В українському публіцистичному тексті простежується зміна маркованості архетипу Схід-Захід (хоча в загальному на рівні традиційного побуту, релігії маркованість архетипів є незмінною). У той же час вплив російської культури на українську продовжує бути достатньо сильним, що звичайно має і позитив (коли йдеться про культурні надбання), і негатив (різноманітні жаргони, які знеосіблюють мову, позбавляють її національного колориту).

ЛІТЕРАТУРА

  1. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. Краткий словарь когнитивных терминов. - М., 1996. - 242 с.
  2. Чеснов Я.В. Этнический образ // Этнознаковые функции культуры. - М., 1991. - С.58 -85.
  3. Леві-Строс К. Структурна антропологія. - К., 2000. - 387 с.
  4. Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. - К., 1975. - 335 с.
  5. Шаховский В.И., Панченко Н.Н. Национально-культурная специфика концепта "обман" во фразеологическом аспекте \\ Фразеология в контексте культуры. - М., 1999. - С.285-288.

 [1] ПІК - часопис "Політика і культура".

[2] Пор.: 5, 1999, 287.

Етнічні стереотипи у публіцистичному тексті / О.Левченко // Słowo. Tekst. Czas. : Materiały Konferencji Naukowej. — Szczecin, 2001. — С. 41–43.  

Передрук: Етнічні стереотипи у публіцистичному тексті / О.Левченко // Komparacja systemów i funkcjonowania współczesnych języków słowiańskich. Tom 3 – Frazeologia. — Opole: Uniwersytet Greifswald, Uniwersytet Opolski, 2008. — С. 314–319.