Проблема перекладу фразеологічних одиниць, яким властива національно конотована образність, є яскравою ілюстрацією до питання: Що має перекладати переклад?

Л.К.Латишев, узагальнюючи різні підходи до вирішення цієї проблеми, вказує, що в процесі перекладу ототожнюються: 1) внутрішні про-грами мовного висловлювання автора оригіналу і перекладача; 2) реакції носіїв ВМ і ПМ відповідно на вихідний і перекладний тексти; 3) тексти, мовні твори[1]. Останню точку зору поділяє і Е.Косеріу, який пише про те, що “під час пере-кладу мають справу лише із змістом текстів, бо перекладають тільки тексти - тільки їх можна перекласти). З цього випливає, що значення в принципі не перекладаються, бо, за винятком особливих випадків, коли мова йде про самі значення, вони не входять у зміст тексту. Зміст тексту охоплює тільки позначення  і смисл... А переклад полягає в тому, щоб для ідентифікації позначень у мові перекладу знайти значення, які здатні передати власне ці позначення"[2]. Такий підхід безумовно ефективний для транслятування текстів загалом, але не зрозуміло, яке місце тоді відводиться передаванню образних засобів мови, які асоціативно пов'язують певний текст і фон, створюють стилістичні особливості тексту. Трансляція тексту передбачає уважність, як до значення його компонентів, так і до образів, які виражають ці значення. На думку Л.К.Латишева, новий погляд на феномен текст дозволяє побудувати концепцію перекладацької еквівалентності на комунікативній основі, не відмовляючись від положення про те, що в перекладі об'єктами ототожнення є тексти[3]. Найбільше смислових втрат під час перекладу мають національно-культурні ФО, тому необхідна типологія фразеологічних відповідників-аналогів. Помилки під час перекладу, як твердить Е.Косеріу, можуть виникати, як при інтерпретації позначень - у семіологічній фазі, так і при виборі відповідних значень у мові перекладу - в ономасіологічній фазі)[4]. Наведене положення підтверджується проведеним нами аналізом двомовного фразеологічного словника [5].

         Зосередимося на аналізі методів перекладу ФО у художньому тексті. Парадоксально, проте за перекладом М.Рильського “Пана Тадеуша” А.Міцкевича можна скласти уявлення про ідіолект власне перекладача - академіка М.Рильського. Численні випадки, коли перекладач використовує фразеологічні звороти для переклaду нефразеологізованого тексту:

Ale pływać po liściach, w ich barwie się kąpać.

Słomianym kapeluszem osłoniła głowę,

Od skroni powiewały dwie wstążki różowe...

[Mickiewicz, 183][6].

Як лебідь по воді, між листям пелехатим

У білім убранні ішла - не йшла - плила там

Прегарна дівчина, втопаючи в траві.

З соломи простий бриль на русій голові

Від сонця боронив дівочі ніжні скроні;

Дві стрічки віялись, неначе мак, червоні...

[Міцкевич, 64][7].

Te wszystkie Tadeusza cnoty i zalety

Ściągnęły wzrok sąsiadki, uwaźnej kobiety.

Zmierzyła jego postać kształtną i wysoką,

Jego ramiona silne, jego pierś szeroką,

I w twarz spojrzała,  z której wytryskał rumieniec ...

[Mickiewicz, 175].

Хлопчину гожого помітивши, сусідка

Уважний погляд свій на нім спиняла зрідка,

А далі все частіш. Стрункий, мов осокір...

[Міцкевич, 38].

..Bo tam; wymogłszy się nagle, stronicy Sokoła

Na partyę  Kusego bez litości wsiedli:

Spór był wielki, juz potraw ostatnich nie jedli.

[Mickiewicz, 175].

Боронці Сокола уже й не раді й страві,

І тих, хто Куцого небачно боронив,

Б’ють, не жаліючи, списами гострих слів,

Словами дотепу, неначе оси, жалять

І навіть поглядом немилосердно палять

[Міцкевич, 39].

...Tak krzycząc, pan Rejent, na stół pochylony,

Z palcami swemi zabiegl aź do drugiej strony

I “cap!” Tadeuszowi wrzasnąl tuź nad uchem...

[Mickiewicz, 175].

Тут запальний оратор та мисливий

Руками перебіг, од захвату щасливий,

У бік Тадеуша плигаючи, мов цап,

І в ухо хлопцеві зненацька крикнув: “Хап!”

[Міцкевич, 39].

 

Pierwsza z nim po francysky zaczęła rozmowę.

Wracał z miasta, ze szkoły - więc o książki nowę,

O autorów pytała Tadeusza zdania

I ze  zdań wyciągała na nowo pytania...

[Mickiewicz, 175].

От по-французькому звертається вона:

“Прибув із Вільна пан, отож новини зна,

Літературний смак і всі його відміни?”

Так мова постає і, ніби річка, плине ...

[Міцкевич, 38].

Перелік подібних прикладів можна продовжити (Була приваблива, як літній день сусідка [Міцкевич, 44], Ухатий вирветься, бувало, як од грому [Міцкевич, 44] тощо. Мабуть, це явище може бути пояснено стилем власне перекладача, бо не завжди фразеологізацію диктує римування тексту перекладу. Перекладач використовує фразеологізми, які практично не зустрічаються в авторському тексті, наприклад, усталене порівняння як стовп, хоч автор “Пана Тадеуша” його не вживає [Міцкевич, 53, 55, 61]. Перекладач вдається до розгортання образу, наприклад:

...jak światlość miesiąca

[Mickiewicz, 170].

...як сяйво місячне буває навесні [Міцкевич, 23].

Na to zadrżał Asesor, puścił z rąk kieliszek.

Utopił w Tadeusza wrok, jak bazyliszek...

[Mickiewicz, 176].

Асесор затремтів, немовби став на приск,

І на Тадеуша зиркнув, як василіск...

[Міцкевич, 42].

[orzeł]

Aż, ujrzawszy wśród łąki ptaka lub zająca,

Runie nań z góry, jako gwiazda spadająca [Mickiewicz, 179].

А там орел дзвенить, усеї птиці жах,

Страшний, як для царів комета в небесах... [Міцкевич, 51].

Tu kapusta, sędziwe schylając łysiny...

[Mickiewicz, 183].

Капусти голови блищать посеред них,

Як лисі голови філософів старих...

[Міцкевич, 62].

В двох останніх з наведених прикладів створюються в тексті перекладу додаткові конотації, не властиві тексту оригіналу. Решта прикладів “розбудови” образів суттєво не порушують образність тексту. Аналогічно: jak prorok [Mickiewicz, 179] - як давніх літ пророк [Міцкевич, 51].

Перекладач інколи скорочує фразеологічні звороти, використані автором, наприклад:

...Dziwnie ozdabiał głowę, bo od słońca blaska

świecił się, jak korona na świętych obrazku

[Mickiewicz, 170].

Волосся золоте, зачесане над чолом,

В промінні сонячнім сіяє ореолом

[Міцкевич, 23].

         Зустрічаються переклади авторських порівнянь усталеними порівняннями, наприклад:

Nóźek, choć suknia krótka, oko nie zobaczy, Bo biegła bardzo szybko, suwała się raczej,

Jako osóbki, które na trzykrólskie święta

Przesuwają w jasełkach ukryte chłopięta...

[Mickiewicz, 174].

Її маленьких ніг

З-під сукні аж ніхто добачити не міг,

Бо бистро пурхнула, неначе перепілка,

Де жде давно її незаймана тарілка

[Міцкевич, 23].

         Проте найбільш складна проблема перекладу - це підбір до фразеологічних одиниць аналогів:

A potem, mędzy rzędem siedzących i stołem,

Jak bilardowa kyla, toczyła się połem -

W biegu dotknęła blizko naszego młodziana...

[Mickiewicz, 174].

Вона між лавами просовується жваво,

Як м’ячик котиться, вклоняючись усім...

[Міцкевич, 23].

I patrzyl wzrokiem śmiałym, w którym ogień płonął...

[Mickiewicz, 175].

Рамена мав міцні і соколиний зір...

[Міцкевич, 38].

Wziąłem go na cel - zbójca stał, jak skamieniały

[Mickiewicz, 182].

Я виміряв його. - і міряю, й не бачу;

А він - неначе стовп

[Міцкевич, 61].

Upiekł się tam, jak piskorz

[Mickiewicz, 182].

В огні він спряжився, неначе той карась

[Міцкевич, 61].

Chyłąc łysinę wielką, świecącą z daleka

I naciętą od licznych kordów, jak nasieka...

[Mickiewicz, 181].

З-під шапки блиснула у шрамах та в цятках

Стареча лисина, як небо у зірках...

[Міцкевич, 56].

         Виникає потреба класифікувати фразеологічні аналоги, щоб з’ясувати наскільки перекладач досягає мети - еквівалентності перекладу. Спробу класифікації міжмовних відповідників зроблено Є.М.Солодухо, який вважає, що "основною ознакою визначення міжмовної фразеологічної еквівалентності слід вважати збіг змістовної сторони співвідносних ФО (семантична еквівалентність)[8]. Крім того, форми, які збігаються за значенням (або усіма значеннями - у випадку полісемії) і за стилістичною спрямованістю, Є.М.Солодухо називає повними еквівалентами, а форми, які мають часткові розходження у семантичній структурі і/або не збігаються за стилістикою в одному із значень, вважає обмеженими еквівалентами. Базуючись на перелічених вище головних положеннях, у названій роботі дається класифікація еквівалентних і нееквівалентних міжмовних фразеологічних відносин: тотожна, пряма, синонімічна еквівалентність[9], нееквівалентна відповідність (міжмовні фразеологічні омоніми)[10]. За такого підходу нівелюється саме поняття еквівалентності, що призводить до термінологічної плутанини. За відмінності у вжитій термінології, дослідник виділяє, як і інші автори у своїх працях, три основних типи відповідності.

         М.А.Алексеєнко на основі параметричного комплексу ознак виділяє три типи фразеологічних відповідників у близькоспорідненому перекладі: 1) фразеологічна тотожність; 2) фразеологічний еквівалент; 3) фразеологічний аналог[11].

         Вважаємо, що аналоги мають три структурні типи. Основою подібної класифікації є декілька параметрів: порівняння мотиваційного макрокомпоненту значення ФО, абстрагованість образів. До I типу аналогів належать такі "пари" ФО, які мають однакові моделі, співвідносні образи (компоненти, що заповнюють модель). Співвідносними вважаємо такі компоненти ФО, які за нашою класифікацією збігаються умовно (є функціональними замінниками, належать до однієї тематичної групи, співвідносяться як гіпонім/ гіперонім, перебувають у відношеннях міжмовної партонімії, ієрархії тощо). Дотикається до I типу фразеологічний прошарок II типу, до якого належать такі пари ФО, які мають співвідносні моделі (побудовані на основі спільної ідеї - однакового напрямку в експлікації значення). Компоненти таких пар співвідносяться як конкретне/абстрактне. До III типу належать найбільш відмінні між собою пари фразеологічних одиниць: значення вербалізується за допомогою неспіввідносних логіко-семіотичних трансформацій, за допомогою різних образів. Вказані параметри розглядаються як взаємопов'язані (образи детермінують оцінність, емотивність, національно-культурну специфіку, стилістичні характеристики), у той же час у контрастивному дослідженні кожен із вказаних параметрів повинен порівнюватися самостійно.

[1] Латышев Л.К. Разноязычные тексты как объект  отождествления  в переводе //Текст и перевод. - М., 1988. - С.24-33.

[2] Косериу Э. Контрастивная лингвистика и перевод, их соотношение //Новое в зарубежной лингвистике. Вып.XXV. Контрастивная лингвистика. - М., 1989, с.63-81.

[3] Латышев..., с.26.

[4] Косериу..., с.68.

[5] Олійник І.С.: Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. - Київ, 1978. - 400 с.

[6] Mickiewicz A. Pisma poetyczne. -Lwow, 1910.

[7] Міцкевич А. Пан Тадеуш. - Київ,1989.

[8] Солодухо Э.М. Теория фразеологического сближения (на материале славянской, германской и романской групп). - Казань, 1989. - с20.

[9] Там само, с.17-18.

[10] Там само, с.22-23.

[11] Алексеенко М.А. Фразеология сочинений В.И.Ленина и ее украинское воспроизведение. Автореф. диссер. ...докт. филол. наук. -К., 1990. - с.22-24.

Особливості відтворення фразеологізмів у перекладі "Пана Тадеуша" Адама Міцкевича Максимом Рильським // Słowo. Tekst. Czas. : Materiały Konferencji Naukowej. — Szczecin, 1999. — С. 208–212.