Spis treści

Статтю присвячено проблемі переінтерпретації тілесного коду у вербальний. У праці досліджено в лінгвокультурологічному аспекті жестові фразеологічні одиниці, виокремлено типи таких ФО на основі зв’язку з позначуваним, запропоновано принципи фіксації у словниках жестових фразеологічних одиниць різних типів. Аналіз здійснено матеріалу, вибраного із фразеологічних словників української, російської, білоруської, болгарської та польської мов, художніх та публіцистичних текстів.
Ключові слова: фразеологічна одиниця, концепт, метонімія, жест, тілесний та вербальний код.

This article is devoted to the reinterpretation problem of bodily code in verbal one. In this research phraseology units are explored in linguacultural aspect, types of gesture phraseology units are selected on the basis of denotatum, principles of fixing in the dictionaries different gesture phraseology units are offered. The analysis was realized on the basis of phraseology material, which was extracted from Ukrainian, Russian, Byelorussian, Bulgarian and Polish language dictionaries, artistic and publicistic texts.
Keywords: phraseology unit, concept, metonymy, gesture, bodily and verbal code.

   Жестові, мімічні та пантомімічні фразеологізми досліджували О. Потебня [Потебня 1990], В. Вельш [Вельш 1998], Н. Добрушина [Добрушина 1999], Г. Крейдлін [Крейдлин 1999, 2000], Л. Самойлович [Самойлович 2002], В. Ужченко, Д. Ужченко [Ужченко, Ужченко 2005], О. Федосов [Федосов 2005] та ін. Залишаються дискусійними проблеми належності до фразеології і принципи фіксації у словниках словосполук, які описують жести [див.: Акишина 1991;Григорьева, Григорьев, Крейдлин 2001].

Мета цієї праці – дослідити у лінгвокультурологічному аспекті жестові фразеологічні одиниці, виокремивши типи таких фразеологічних одиниць на основі зв’язку з позначуваним, уточнити принципи фіксації жестових фразеологічних одиниць різних типів у словниках.

Жестові фразеологізми, на думку А. Пайдзінської, збудовано за схемою «людина X поводиться у спосіб У», що для певної спільноти (до якої належить мовець) є ідентифікатором почуття Z [Pajdzińska 1999, 98]. Як наведена схема, так і приклади, на нашу думку, виходять за межі концептів почуттів, тобто в такий спосіб вербалізовано концепти, належні іншим сферам, зокрема ментальній: X skrobie się po głowie [див.: Pajdzińska 1999, 98]. М. Горди зараховує мімічну й жестову соматику до символів, оскільки вона є суспільним культурним кодом [Горды 2002, 122].

Л. Самойлович, поділяючи ФО на такі, в основі яких лежить жестовий чи мімічний рух, положення тіла, класифікує «фразеологізми, які є семантичними дериватами жестів», «мімічних рухів», «положення тіла людини», зважаючи на те, які частини тіла залучено до виконання жесту та наводить низку прикладів [Самойлович 2002]. Звідси виникає проблема відмежування жестів від інших рухів. Жест – це рух тіла чи рук, який супроводжує людську мову або замінює її. // Взагалі рух руки або тіла [ВТССУМ, с. 274]. Очевидно, не кожен рух людського тіла, зміну його положення чи переміщення у просторі можна вважати жестом. Жест – засіб (знак) невербального коду, передбачає здатність втілити комунікативний намір мовця. Л. Самойлович, зауважуючи, що «в дослідженні беруться до уваги лише жестові конвенційні знаки» [Самойлович 2002, 175], зараховує низку фразеологізмів до таких, які є «семантичними дериватами жестів»: голова крутиться, голова іде обертом, кидатися сторч головою, летіти сторч головою, встромити голову в петлю, класти голову на плаху, сунути свою голову в ярмо, вхопити в обидві жмені, встати на ліву ногу, кульгати на всі чотири ноги, вчепитися руками і ногами, ударити в голову, водити за ніс тощо [Самойлович 2002, 173, 174]. На наш погляд, така типологізація є сумнівною.

 О. Федосов, досліджуючи «антропоморфну фразеологію жестів», зазначає, що «фраземи, які означають жести, відрізняються за такими семантичними і прагматичними ознаками: номінація у таких ФО подвійна, з подвійним денотатом. Попри вираження власного значення (що звичайно буває вираженням почуття чи позиції, напр.: ломать пальцы, пальцем не двинуть, смотреть сквозь пальцы) ці фраземи виражають і власне конкретний рух» [Федосов 2005, 103, 104]. Загалом, погоджуючись із запропонованим підходом, необхідно уточнити, що так званий подвійний денотат мають й інші фразеологізми за умови, якщо функціонує вільне словосполучення. Як правило, назви жестів містять декілька слів, окрім дуля розм. (знак зневажливого ставлення до когось) [СУ1.4], які можна порівняти з терміносполуками. Переважна ж частина жестів не має усталених назв, у спеціальній літературі їх не називають, а описують, як-от: «указательны палец правай рукі аскрабае “редзьку”» [Леп, 63]; «говорящий слегка оттягивает нижнее веко глаза» [БРФС, 418]; «проводят рукой по лбу» [БРФС, 542].

«Комбінаторика паравербальних засобів із вербальними має такі вияви: повторення як дублювання вербальних засобів паравербальними, контрадикцію як їхнє семантичне протиставлення, субституцію як заміну вербальних засобів кінемами, доповнення, акцентування як підвищення уваги за рахунок кінем, регулювання як сприяння інтерактивності мовця й адресата тощо» [Селіванова 2006, 446]. Отже, зважаючи на функціонування, жестові фразеологізми за відношенням до позначуваного можна розподілити на (1) такі, що описують реально виконувану дію, яка в межах невербального коду є знаком вІДповідної інформації: укр. [аж] ударити об поли руками ‘виявити надзвичайно сильне здивування, збентеження, обурення і т. ін. у зв’язку з чим-небудь’ – От горечко! – вдарив Шовкун об поли руками і кинувся бігти далі (О. Гончар) [СУ1.4]; битися (бити [себе]) об поли [руками] ‘перебувати в стані розпачу, збентеження, обурення, здивування і т. ін.’ [Христя (до Олени):] Батько об поли руками б’ються та бідкаються, мати плачуть (М. Кропивницький); Переляканий батько метушився, безтямно бив себе об поли й бурмотів: – От лихо, от лихо! (М. Лазорський) [СУ1.4]; відмахнути (відмахнутися) рукою ‘відмовитися від чого-небудь, ухилитися’ Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (В. Еллан-Блакитний); // ‘виразити небажання щось робити чи говорити, махнувши рукою’ – Куди біжиш? Постигнеш... Андрій одмахнувся рукою. Ет, що там тепер Хома... (М. Коцюбинський) [СУ1.4]; «Коли чета виїздила з воріт села, вона заломила руки і влетіла в хату: “Мамо, моя мамо, нема вже його, що мені робити?”» (А. Чайковський); «Чухав потилицю сухий високий Шангирей, збентежено крутив сиві довгі вуса, м’яв шапку в руках та думав: – Вражий Кривоносе, маю через тебе таку халепу!» (П. Феденко); «...А січовики, вірні самі собі, вдаривши з горя об землю шапками, направилися на Запороги, а вже звідти оце сюди» (А. Химко) тощо. Приклади, що ілюструють вживання ФО [аж] ударити об поли руками, свідчать про те, що йдеться про реальний жест, який, зокрема, в українському «тілесному» коді тлумачиться як ‘сильне здивування, збентеження, обурення’. Іншими словами, контексти не містять інформації, яка б вказувала на те, що це вербальне позначення стану, а не опис рухів, що, як правило, супроводжують той чи інший стан людини, сигналізують реципієнту про перебування об’єкта у певному стані. Таким жестам може бути властива специфіка переважно в межах культурного ареалу.

 Окрему групу (2) складають фразеологізми, що виникли на основі описової назви самостійно вживаного жесту, який під час комунікації може й не супроводжувати дія, жест, тобто відбулося заміщення жесту його номінацією. Справді, сутність таких вербалізацій якнайкраще відображає термін генетично суміщені омоніми: укр. опустити/опускати руки ‘стати бездіяльним, байдужим до всього; збайдужіти’ // ‘розгубитися’; покласти руку на серце ‘щиро, відверто’ [СУ1.4]; руки опускаються/опустилися у кого [ФСУМ, 770] – рос. руки опускаются [отнимаются] у кого [ФСРЯ, 400] – пол. оpuścić ręce [SJP]; укр. розводити / розвести руками 1) ‘виражати здивування, захоплення, розгубленість і т. ін.’, 2) ‘виявляти свою неспроможність щось зробити, у чомусь розібратися і т. ін.’ [СУ1.4] (усі ілюстрації, окрім «Побачивши Марусю, один з бородатих розвів руками й голосно сказав: – Ай да дівчина!» (Грицько Григоренко)), свідчать про переінтерпретацію тілесного коду у вербальний).

 Вказівку на те, що йдеться про реально виконуваний жест, може містити дефініція ФО, хоча наведена нижче складається з двох частин: укр. ламати (заламувати, ломити)/заламати (заломити) руки(1) жестами, виглядом виражати переживання, страждання, хвилювання і т. ін.; (2) побиватися, плакати’. У запропонованих ілюстраціях наявний опис реально виконуваних жестівЯ ніби бачив, як старий батько ходить по садку й ламає з горя руки (І. Нечуй-Левицький); Жужмом лежить на позаливаній землі всяке добро, ламає руки дружина, як смерть ходить мати… (М. Коцюбинський); Глухі його слова приводять дружину до розпуки. Вона ломить руки, вибухає шаленим плачем (А. Крушельницький); – Любить… любить, – вимовляє Віра в безсильній злобі своїй, заламуючи руки (А. Шиян); Матері в печалі-горі скорбно руки заломили (О. Гуреїв); Десь за піччю мовчки заломила руки мати, а Мусій затиснув муку зімкнутими до скреготу зубами і крізь якийсь туман дивився на каганець (В. Речмедін); білі руки (ручки) ламати (ломити) по кому і без додатка. Катря аж білі руки ламле [ламає] (Марко Вовчок) [СУ1.4]; ситуацій, коли номінація заступає жест – укр. Білих ручок не ламай, Карих очей не стирай (І. Кропивницький); рученьки ламати (ломити). Ти, дівчино засмучена, Скажи, що думаєш: Щодня нудиш білим світом, Рученьки ламаєш? (М. Кропивницький) [СУ1.4].

 Оскільки наведені типи фразеологічних одиниць значно відрізняються за своєю суттю, зовсім не логічно у словникових статтях подавати поряд такі приклади. Із контекстів зрозуміло, що йдеться про ситуацію, у якій номінація заступає жест. У цьому разі можна стверджувати, що відбулася метонімічна вербалізація концептів психічних станів, тобто жест став знаком психічного стану (укр. потирати руки, несхв. ‘радіти, зробивши комусь нишком якусь неприємність’ [СУ1.4] –пор.рос. «Успех громадный, деньги льются рекой, я потираюруки, и, главное, эта ненавистная "передвижная" будет посрамлена» (В. Гаршин, НКРЯ);«А известный московский коллекционер маразмов Алекс Головин уже потираетруки: бриться – не бриться, отпускать или нет волосы на голове – новая тема для его издевательств» (А. Єлін, НКРЯ); «Слегка зная ангельские нравы олигархической среды, можно предположить, что Абрамович и Ко сейчас потираютруки не только от перезаработанных миллиардов, но и по случаю очередного триумфа собственной непроходимой хитрости...» (С. Бєлковський, НКРЯ);«Надо признать, большинство нашего населения радостно потираетруки, искренне полагая, что все это – лишь первые результаты многолетней и многотрудной работы по наведению порядка в стране» (П. Вощанов, НКРЯ)біл. паціраць рукі ‘адчуваць, перажываць вялікае задавальненне ад поспеху ў якой-н. справе’ [ЭФС, 298]. Запропонована дефініція у СУ1.4 звужує значення фразеологічної одиниці: укр. «Зате якщо згадати, що це Київ, Оболонь і взагалі 117 гектарів, то можна тільки потирати руки, одержавши такі висілки навіть за дуже пристойні гроші» (<www.kievpress.info/read.php>); «Чернівецьким податківцям є від чого потирати руки – податкові надходження до бюджету від учасників експерименту зросли на 20 %» (<www.kontrakty.com.ua/ukr/gc/nomer/2000/2000-51/51 zakon2.html>). Навіть у контекстах, у яких ідеться про радість із приводу чужого нещастя – зловтіху, нема вказівок про те, що суб'єкт радості є причиною нещастя: укр. «“Антипатики” Михайла Поплавського можуть потирати руки: разом із пісенною кар'єрою він завершує й депутатську» (<www.muv. org.ua/articles/item_35.html>).

 Інформація про низку жестів стала підґрунтям для вербалізації концептів Скрутне становище та Відчай: укр. розводити, розвести руками [РУССВ, 746] – рос. развести руками [Уш, т. 3, 1129] – біл. разводзіць (развесці) рукамі [ЭФС, 327]; укр. кусати лікті [СУ]; «Прямо душа розривається на шмаття, брате!.. Хоч лікті собі гризи» (А. Химко)– рос. кусать (себе) локти [Тих, 128] – біл. кусаць <сабе> локці [ЭСФ, 207] – бол. хапя си пръстите [БРФС, 475]; укр. нема чого (нічого) над цим ламати (ломити, заламувати) руки – рос. нечего над этим руки ломать [РУССВ, 452] – біл. ламаць рукі [Юр-74, 71] – бол. чупя ръци [БРФС, 511]; укр. хапатися, ухопитися (братися, узятися) за голову – рос. хвататься, схватиться за голову [РУССВ, 840] – біл. хапацца (хапіцца) за галаву [ЭФС, 394] – пор. бол. хващам се/хвана се (улавям се/уловя се) за косата [БРФС, 281]; хапя си задника [БРФС, 213]; укр. чухати/почухати потилицю (голову, чуба, чуприну) 1) ‘шкодувати, відчувати незадоволення, гіркоту від того, що зроблене щось не так, як треба’ [СУ] – рос. в затылке или затылок чесать [Уш, т. 1, 1265] – біл. часаць (скрэсць) затылак (у затылку, патыліцу, у патыліцы, галаву) [Юр-77, 186]; укр. [аж] рвати (дерти, скубти) на собі (на голові) волосся (чуба)[СУ] – рос. рвать на себе волосы [ФСРЯ, 387] – біл. ірваць[на сабе] валоссе [Юр-74, 15] – бол. скубя (късам) си косите (косата) [БРФС, 280] – пол. wyrywać sobie włosy garściami (z rozpaczy) [SFJP, т. 1, 231]; біл. апускаць (вешаць) галаву (нос); апускаць (вешаць) вушы [Юр-72, 44]; укр. на стіну (на стінку) лізти/полізти (2) [СУ]; рос. «Не нравится – бейсебяпо лбу, потому как больше никто не виноват» (Є. Бичкова, НКРЯ) – бол. бия се в главата[ФСРБЕ, 35].

 Ще один різновид жестів, які сягають ритуальних дій, як-от: укр. бити себе в груди [кулаком] [ФСУМ, 25] – рос. «Чиновники и депутаты бьютсебякулаком в грудь и призывают поддержать отечественный автопром, вводя запретительные пошлины на недорогие иномарки» (О. Богомолов, НКРЯ); «Однако письмо композитора к музыкальной общественности, где Прокофьев как бы билсебякулаком в грудь и истово каялся, обвиняя себя в страшном грехе – формализме, отнюдь не было бессознательным актом, а единственно возможной формой самозащиты от полнейшего произвола» (В. Зак, НКРЯ); «Сквозь монолит профессионалов "шоу" почти невозможно пробиться тем, для кого любовь к Родине не поза, не профессия, не источник доходов, а душевная потребность, плоть и кровь, тем, кто не дерет горло и не бьетсебякулаком в грудь, а тихо и последовательно делает пусть небольшое, но конкретное и нужное дело на ее благо» (О. Дубова, НКРЯ) – пор. бол. бия се в гърдите ‘хваля се, самоизтъквам се’ [ФСРБЕ, 35] (пор. вживання у прямому значенні – рос. «И он стоял, и билсебяв грудь, и молился...» (Антоний (Блум), митрополит Сурожский, НКРЯ); «Но тут он стал гулко битьсебяв грудь и божиться» (Є. Попов, НКРЯ)) – біл. біць сябе ў грудзі [ЭСФ, 51].

 Натрапляємо на поодинокі приклади, коли вимовляння фразеологізму супроводжується специфічним жестом: біл. рэдзькі з перцам 1) ‘зусім нічога не (даць, узяць). Часам суправаджаецца жэстам: указательны палец правай рукі аскрабае «редзьку»’; 2) ‘не, зусім не. Выказванне катэгарычнага адмаўлення, пярэчання’ [Леп, 63]; бол. параход плува (минава) ли? (с жестом: говорящий слегка оттягивает нижнее веко глаза) ‘ври побольше!, меня не обманешь!’) [БРФС, 418]; укр. ситий до[не]схочу (по [саму] зав’язку); у пельку не лізе; по саме горло ситий – рос. по горло сыт [РУССВ, 227] – бол. дотук ми е стигнало а) ‘вот где у меня сидит кто-л., что-л. (сопровождается жестом: проводят рукой по лбу)’; б) ‘я сыт по горло’ [БРФС, 542]; укр. він трошки теє (той) – рос. он немного того...[РУССВ, 818] (вимовляння фразеологізму може супроводжувати відповідний жест – переважно покручування пальцем біля скроні) – бол. малко е тралала някой [БРФС, 570].

 Жестові образи у фразеологізмах, що вербалізують інтелектуальні процеси, трапляються не часто, на відміну від тематичної групи ФО, пов’язаної з психічними станами людини; характерною для них є багатозначність: укр. чухати/почухати потилицю (голову, чуба, чуприну) 2) ‘замислюватися над чим-небудь, не знаючи, як вийти із скрутного становища’) [СУ] – рос. чесать в затылке (1, 2) [ФСРЯ, 525] – біл. скрабаць (скрэбці) патыліцу; паскрэбці патыліцу ‘быць азадачаным, заклапочаным, засмучаным’ [Леп, 65]; лоб чухаць [ФСМТК, 307]; брати / взяти голову в руки ‘уважно задуматись над чимсь, зосередитися на чомусь’ [СУ1.4].

 Цікавими є рудименти ритуальних дій у фразеологічних системах: махнути, плюнути тощо. Наприклад: укр. махнути/махати рукою [СУ]; «Він махнув рукою на книжну науку» (А. Чайковський); махнути руков як <Б>ог на Татры (Ісус на Стропковы, чорт на Восенов); махати руков як Христос на Карпаты [ЛГСС, 116, 117] – рос. махнуть рукой на кого-что [Тих, 144] – біл. махаць рукою [Юр-74, 92] – бол. махам (махвам)/махна (с) ръка на някого, на нещо [БРФС, 507] – пол. machnąć na coś ręką [SJP]. О. Шмельов подає наплевательство як одну зі складових російської мовної картини світу [Шмелев 2002, 100–102]. Однак в українській фразеологічній системі: плював я на кого, що; плювати я хотів; плювати/плюнути (наплювати) в борщ (в кашу) кому; плювати/плюнути (наплювати) в вічі (в очі, межи очі) кому; плювати/плюнути (наплювати) в душу; плювати/плюнути (наплювати) в криницю чию; плювати/плюнути (наплювати) в обличчя (в лице, в пику) кому; плювати діло; дерева; плювати мені (йому, їм) на кого, що; плювати на все (на всіх) і вся [СУ]; Як прийде Май, у книжку дуже заглядай (бо екзамени надходять), а як прийде Юнь, то и в книжку плюнь [Ном, 287] – біл. як раз плюнуць [Юр-77, 240]; укр. плювати/наплювати з високого дерева [ФСУМ, 648]; біл. на руку не ўсплюнуць [Юр-74, 134]; раз плюнуць [Юр-77, 14]; як плюнуць (раз плюнуць) [ГЛЯ, 347]; укр. не давати (не дозволяти)/не дати (не дозволити) наплювати (плюнути) (собі) в кашу (в борщ) [ФСУМ, 217] – пол. (na)pluć, (na)dmuchać komu w kaszę [SFJP, т. 1, 320]; бол. плюй си в пазвата [БРФС, 436]. Плювання належить до ритуальних дій (у римлян «було у звичаї оговорюватися й відпльовуватися, коли хтось хвалив їх огрядність, красу, силу, чи інші тілесні якості» [Заб, 260]; Е. Тайлор наводить свідчення про секту мессаліан, що відпльовувалися та сякалися, щоб вигнати бісів, які могли потрапити в ніс під час дихання [Тайлор 1989, 85]). Тексти замовлянь свідчать про магічне значення плювка, яким захищаються від усякої нечисті та ін. Наприклад: «Знахарь крѣпко сжимаетъ указательнымъ и большимъ пальцем рану и произноситъ до трехъ разъ, отплевываясь послѣ каждаго раза въ правую сторону: “Дернъ дерись, земля крѣпись, а ты кровь, у раба (имя рекъ) уймись”» [Заб, 290]. Згодом ідея стала виражати зневагу, байдужість до когось чи чогось. Ритуальною дією є постукування по дереву (укр. постукати по дереву – бол. да чукна на дърво [БРФС, 188]), а також тримання кулаків (наприклад, бол. стискам палци [БРФС, 415]).

 У текстах можна натрапити на побічні експліцитні свідчення про реальність виконуваної дії. У наведених вище прикладах укр. «безтямно бив себе об поли» обставина безтямно – це вказівка про реальну дію, аналогічно: укр. «в печалі-горі скорбно руки заломили»; «мовчки заломила руки мати»; рос. «он стал гулко бить себя в грудь и божиться». Окрім того, ще одним додатковим свідченням про використання сталої сполуки саме у прямому значенні є її вживання поряд із дієсловом, що називає реальну дію: укр. «батько ходить по садку й ламає з горя руки»; «один з бородатих розвів руками й голосно сказав»; рос. «он стоял, и билсебяв грудь, и молился». СУ1.4 подає інформацію про те, що ФО ламати (заламувати, ломити)/ заламати (заломити) руки має значення‘жестами, виглядом виражати переживання, страждання, хвилювання і т. ін.; побиватися, плакати’. З огляду на це сполука ломить руки з контексту «Вона ломить руки, вибухає шаленим плачем» не вжита у значенні ‘плакати’, оскільки це б створювало не виправдане повторення.

 Отже, необхідно розмежовувати жестові фразеологічні одиниці й такі, що виникли на основі інших дій людини, не пов’язаних із тілесним кодом. Сполуки, які описують жести, під час комунікації можуть виступати у термінологічній або фразеологічній іпостасі. Інтерпретацію термінологічного аспекту покликані дати словники «мови жестів». Натомість у фразеологічних словниках варто послідовно подавати ті сполуки, які заміщають жест номінацією, оскільки низку таких одиниць фразеологічні словники взагалі не фіксують. Одними з перспективних напрямків вивчення «мови жестів» є дослідження її походження, розвитку в межах певних культур, виокремлення «етимологічно» чоловічих та жіночих жестів.