Сьогодні вітчизняна та зарубіжна лінгвістика з особливою увагою досліджує кольороназви в різних аспектах (їх референцію, символіку, слово- та фразеотворчий потенціал тощо [1–7]. Е. Ліч зазначає: «Оскільки всі об’єкти видимого зовнішнього світу мають атрибут кольору, колірні відмінності завжди становлять зручний засіб для класифікації. Проте в який-небудь один колірний клас звичайно потрапляє безмежна різноманітність речей, тому соціальні метафори кольору завжди потенційно багатозначні» [8, 72].

Фразеологічна система містить численні вербалізації, які ґрунтуються на «зорових» опозиціях. М. Алексєєнко зазначає, що «утворення концептуальної системи передбачає існування вихідних, базових чи первинних концептів. Згодом ці концепти конкретизуються, трансформуються, збагачуються новими характеристиками» [9, 47]. Сьогодні легко помітити зазначені зміни у символіці (найнаочнішою є трансформація символіки кольороназв, зокрема, в українській культурі). У фразеологічних системах кольороназви виконують символічну роль, практично ніколи не позначаючи реальний колір, виняток становлять стійкі порівняння, вжиті щодо неістот [10].

О. Афанасьєв писав, що «у первісних племен склалося переконання, що морок і холод, ворожі божествам світла й тепла, творяться іншою могутньою силою – нечистою, злою і руйнівною... У західних слов’ян цей двоякий погляд на світ божий втілився в поклонінні Білобогу і Чорнобогу, представників світла й темряви, добра і зла» [11, т. 1, 48]. На думку О. Афанасьєва, такі вірування були притаманні всім слов’янським племенам: «Слова, що означають світло, блиск і тепло, разом із тим послугували й для вираження понять блага, щастя, краси, здоров’я, багатства і родючості; натомість, слова, що означають морок і холод, втілюють поняття зла, нещастя, неподобства, хвороби, убозтва й неврожаю» [11, т. 1, 49]. Релевантним є протиставлення світлого й темного, що втілилося в опозиції білого і чорного. Дж. Трессидер вказує, що «білий – позитивний бік антитези «чорне – біле» в усіх символічних системах» (Тр, 23). Можливо, ця «антитеза» й існує в усіх системах, проте така однозначна маркованість її компонентів сумнівна. Власне, й сам Дж. Трессидер зазначає нижче, що «білий символізує чистоту навіть у Китаї, де він також часто асоціювався з підступністю, смертю, осінню та віком» (Тр, 23); у давніх культурах чорний колір мав більш позитивний символізм (Тр, 411). Позитивна чи негативна оцінка, створювана кольороназвами-компонентами фразеологізмів, базується не на сенсорних відчуттях, об’єктивних чи позитивних, а на символіці кольору. Така символіка формується тривалий час у межах певної культури. Оскільки об’єктивно чорний чи білий як абстрактні кольори не містять жодної емотивності. Культурна компетенція мовця дає змогу декодувати фразеологічні одиниці, зокрема, з кольороназвами.

Білий етимологічно сягає «іє *bhel-/*bhol-, спорідненого з *bhā- “сяяти, блищати» (ЕСУМ, т. 1, 196). Дослідники символіки подають спостереження про розрізнення сліпучо-білого та мертвотно-блідого (Тр, 23). Справді, для символіки важливим є те, про який білий ідеться – реальний колір/блідий/сивий/чистий/праведний тощо. Багато стійких порівнянь із компонентом білий вербалізують ознаку блідий. Прототипні еталони білого як реального кольору наявні в контекстах, де колірна характеристика належить тварині чи неістоті, тобто у цьому разі неможливою є ознака блідості.

Однак кожне з цих порівнянь застосовується у певній ситуації з огляду на значення білого чи блідого кольору та власну оцінність, яку транслює іменний компонент. Коли йдеться про білий як блідий, то відбувається не лише взаємодія концептосфер Людина та Артефакт, але й Людина та представник потойбічного світу чи міфологічна істота – Смерть, Привид, чого звичайно нема під час пошуку референта білого як реального кольору щодо предметів, речовин, явищ природи. За народними уявленнями, білий асоціативно пов’язується зі Смертю, Чумою, Холерою як міфічними персонажами («Смерть показується у постаті жінки в білій плахті, завиненої цілком із головою»; «Чуму представляють собі у вигляді багатої пані, що їздить каретою в шість білих коней; за нею біжать хорти»; «Холеру представляють собі у виді женщини, що ходить в одній лише сорочці...» [12, 195, 197, 201]) – пор. пол. «A jej uśmiech jest biały jak cholera...» (<blueberry.jogger.pl/?startid=200407>), хоча звичайно слово cholera вживають з атрибутом jasna: пол. jasny piorun, jasny gwint, cholera jasna ‘wyrażenia używane jako przekleństwa’ (SJP), а такі назви міфологічних істот, як чорт, диявол, холера часто використовують у підсилювальному значенні (пол. zły jak cholera; zimno jak cholera; mróz jak cholera itp. (SJP)). Через етимологію й стійке прототипне уявлення, яке містить атрибут чорний, неможливо вжити *білий як чорт, однак бол. хващат ме/хванат ме белите братя (ФСРБЕ, 943). Окрім того, білий пов’язано з ритуалом поховання: бол. под бяло да минеш (легнеш); под бяло да се засмееш! (БРФС, 67) тощо. У болгарській фразеологічній системі існує ФО бяла смърт ‘біла смерть, смерть від холоду’ (БРФС, 66), де білий метонімічно, ймовірно, символізує сніг, а тому й холод. Атрибутом білий наділено концепти Світ, День: укр. білий (Божий) світ (СУ); серед білого дня (білої днини). (ФСУМ, 252) – робелый свет (ССРЛЯ, т. 1, 475) – біл. белы (божы) свет (ГЛЯ, 26); белы свет1. Дзень (як супрацьлегласць ночы); да белага свету – да раніцы. (Янк); белы свет2. Невядомы, нязнаны край, далёкая зямля, краіна (Янк) (пор. укр. біла пляма (ФСУМ, 649) – рос. белое пятно, белые места (ССРЛЯ, т. 1, 475) – пол. biała plama (PSFJP, 33)); біл. свету (белага, божага) не бачыць/свету (белага, божага) не ўбачыць (1) (Янк); бол. бял свят (БРФС, 66); настава/настане бял ден за някого (БРФС, 67). Однак польські фразеологічні словники подають фразеологічні одиниці zapomnieć, zapominać o bożym świecie, świata (bożego) nie widzieć poza kimś, czymś (SFWP, 826, 827), у яких świat має атрибут bożyj, а також пол. jasny dzień, jasne rano (SJP).

У термінах концепту Білий відбувається вербалізація морально-етичних концептів. Білий → чистий → праведний: укр. біла, як кристаль. Підкреслення чистоти кольору, людської душі (Плав, т. 2, 46); Такі слова ёго чисті, як день білі (Ном, 566); Якби сам був білий, то б не чорнив другого (Плав, т. 2, 46) – рос. Говоритъ бѣло, а дѣлаетъ черно (Даль, т. 1, 152) – бол. на бялото казвам черно (БРФС, 616). Під час вербалізації саме цієї концептосфери спостерігається протилежна оцінність пари білий – чорний. У термінах кольороназв вербалізовано концепти фізіологічних та емоційних станів, зокрема в термінах білого – Страх, Біль, Хвилювання, Гнів, Божевілля: укр. з переляку став такий, як крейда (Ном, 218); він побілів (збілів) з страху (Кр, т. 3, 246); білий (побілів), як смерть; побілів, як Пилат (Ном, 218); аж сорочка пополотніла. Так злякалась, що аж сорочка полотном стала (Ном, 219); взятися крейдою (Кр, т. 3, 247) – рос. белый от злобы, от волнения, от боли, от страха и т. п. (ССРЛЯ, т. 1, 475); доводить/довести, доходить/дойти до белого каления (ССРЛЯ, т. 1, 476) – біл. давадзіць да белага каленія (Юр-72, 160) – пор. пол. blady strach (SJP). Стан, спровокований надмірним вживанням алкоголю, має назву біла гарячка: укр. як з [білої] гарячки, зі сл. говорити і под. (ФСУМ, 170) – пор. пол. widzieć białe myszki ‘mieć halucynacje, urojenia, zwykle w stanie zamroczenia alkoholowego’ (SJP).

«Білий – колір, що в народному українському сприйманні набув символу чистоти: біла сорочка; (співають: «Я матері догоджу, білу постіль постелю»); краси: біле личко (личенько); моральної чистоти, святості: по білому співати – «співати церковні пісні»...» (Жайв, 38). На відміну від концептосфери психічних станів, де переважно йдеться про блідий, у народнопоетичних текстах білий як постійний епітет – це цілком позитивний атрибут: укр. «А в нелюба гірка губа, гірша полиночку, Буде бити, зневажати чужу дитиночку. Буде бити, зневажати, пласом пласувати, Буде моє біле личко ід свому рівняти» (Коломийка); рос. «Вдруг она, моя душа, Пошатнулась не дыша, Белы руки опустила, Плод румяный уронила» (О. Пушкін); «Я по ней крушусь: Лицо белое – Заря алая, Щеки полные, Глаза темные Свели молодца С ума-разума...» (О. Кольцов). Атрибут білий набуває символічного значення в контексті, сполучаючись із соматизмом руки, вербалізує концепт Неробство: укр. Білі ручки чужу роботу люблять (Плав, т. 2, 46) – рос. Бѣлыя ручки чужіе труды любятъ (Даль, т. 1, 152). Українській та російській ФО білий вальс відповідає в польській мові błękitny walc ‘walc, w którym kobiety wybierają sobie tancerzy’ (SFJP, т. 1, 104).

Стійкі порівняння з компонентом чорний можуть мати значення: реальний колір, коли йдеться, наприклад, про волосся, смаглявість чи засмагу, бруд тощо. Однак порівняльні стратегії, як свідчать тексти, бувають різними, прототипом чорного може слугувати будь-що, де наявний слот [колір] переважно містить атрибут чорний, тобто такий атрибут, який у межах наївної мовної картини світу, є сталою ознакою для істоти чи об’єкта. Однак не чорний, як, наприклад, сукня, бо цей артефакт не має сталого атрибута-кольороназви. Еталонами чорного кольору в різних його профілях виступає низка прототипів. За результатами асоціативного експерименту найчастотнішими реакціями українців на стимул чорний є реакції білий – 10,8 %, кіт – 8,4 %, темний – 5,7 % (Бутенко, 1979, 36); колір – 9,6 %, кіт – 6,5 %, ніч – 5,4 % (САС, 255); росіян белый – 20,4 %, цвет – 11,8 %, кот – 6,7 % (САС, 254); білорусівбелы – 12,6 %, колер – 7,3 %, ворон – 6,8 % (САС, 254); болгарбял – 12,6 %, цвят – 9 %, негър – 5,5 % (САС, 257). Найчисленніша реакція поляків на стимул чорнийkot 8,5 % [13, 286]. І. Пєтшик реакцію кіт на стимул чорний пов’язує з символікою, опосередкованою і дотичною до міфу про чорного кота як вісника нещасть і супутника чорної магії [13, 286]; символічне підґрунтя такої реакції підтверджує і той факт, що не знайдено жодного вживання *об’єкт чорний як кіт.

Означення чорний, яке транслює чи посилює негативну оцінку, часто використовують як атрибут несхвалюваних сутностей (укр. «Чорний, як наш чорнозем, у вас гумор» (<fo rum.domivka.net/archive/index.php/t-2667.html>); «...для своїх галстуків революціонери вибрали протилежний колір – "чорний, як прокляття (<www.doba.cv.ua/?file=news.php>); біл. «І сустрэў пагляд чорных, як сама нянавісьць, вачэй» (Л. Рублевська)), зокрема психічних станів: укр. Такий злий, аж у роті чорно (Гр, т. 4, 470) – біл. <аж> у роце чорна ў каго (ЭСФ, 36); укр. у носі чорно в кого (Уж, 168); Чорне слово. Брань ругательство, преимущественно съ упоминаніемъ чорта. Говорити по чорному. Упоминать чорта въ рѣчи (Гр, т. 4, 470) – пол. сzarna rozpacz (SJP); «Czarny jak rozpacz (<free4web.pl/3/2,20586,39274,1186542,1,Th read.html>); «Czerwony jak krew, czarny jak śmierć» (М. Доманська); czarne podniebienie (SFJP, т. 1, 150). НОССРЯ називає чорний колір одним з атрибутів концепту рос. Тоска, аналогічно в українській мовній картині світу: укр. «Тугою чорніють, Гнівом червоніють, Ой ті хмари-кари... Смерть вам, яничари!» (О. Олесь).

Цей колір символізує скруту, тяжке життя: укр. чорні дні (ФСУМ, 251) – рос. черный день (ФРР, 197) – біл. «Прынялі жыць са свету ў чорную часіну – жыві!» (Янк); на чорный дзень (Юр-74, 149) – бол. черен ден (БРФС, 616); зачерням/зачерня (почерням/почерня) дома на някого (БРФС, 168); почерням/почерня душата на някого (БРФС, 453) – рос. держать кого-нибудь в черноте (БАС, т. 17, 916) – пол. сzarna dola (SFJP, т. 1, 179). Образ чорних днів сягає міфологічних уявлень: «Не раз чоловіка стріне нещастє, про яке він не думав. Се буває, звичайно, в чорні дні. Їх буває в місяці не однакове число, але вони не проходять так, щоб у них не пропало багато людей; коли не повіситься хто, то утопиться, або отруїться, або неждано уб’ється» [12, 186]. неправедний, гріховний, лихий – це чорний: укр. чорне діло; чорна справа (ФСУМ, 247); Душа чорна мов у ченця ряса (Ном, 589); Чорну душу милом не відмиєш (Плав, т. 2, 287); темна (чорна) пляма (ФСУМ, 649) – рос. Рубашка бѣленька, да душа черненька (Даль, т. 1, 153); черная неблагодарность (ФСРЯ, 272) – біл. чорная смага – пол. сzarny character (SFJP, т. 1, 150). Загалом опозиція білий – чорний символізує протилежні сутності: укр. Уже він (уміє) з чорного біле зробити (Ном, 320); видавати/видати біле за чорне (ФСУМ, 85); З чорноі кішки білої не зробиш (Ном, 174) – рос. отличать/отличить черное от белого; называть черное белым (ССРЛЯ, т. 1, 476). Символізм чорного підтверджують і результати асоціативного експерименту, під час якого українці, поряд з іншими, подали реакції: смерть – 4,2 %, зло, сум – 1 %, смуток – 0,8 %, горе, страх, сумний – 0,4 % (САС, 255); росіяни – зло, смерть – 1,2 % (САС, 255); білоруси  – смерць – 2,3 %, дрэнна, зло, страх – 0,6 % (САС, 254); болгарисмърт – 3,1 %, живот – 1 %, тъга – 0,9 %, мъка – 0,7 % (САС, 255). Поляки (7,9 %) пов’язують чорний колір зі злом і нечистими силами [13, 286].

Фразеологічні дані заперечують тотальний негативізм символіки чорного: укр. Чорний мак, та смачний, а біла редька, та гірка (Ном, 381) – рос. Бѣлъ снѣгъ, да не вкусенъ: черенъ макъ, да бояре ѣдятъ (Даль, т. 1, 153); укр. Чорна – моторна. – Хоч чорна, та моторна, а біла дуже ніжна. На чорній землі хліб родить (як кепкує, що чорне тіло, аби-що). – ...а на білій собаки та вовки лапами гребуть. – На чорнім ся хліб родить, а білім що? (Ном, 381). Як і народнопоетичний постійний епітет білий до лице, чорний виступає позитивним атрибутом до брови: укр. З чорними бровами іди за дровами, а з рудою бородою хоч іди за водою (Плав, т. 2, 287), бо рудий → негарний: укр. рудий, як собака (Ном, 381); чорноброва, як риже теля (Ном, 381). За народними уявленнями, «недобрими очима вважаються... чорні (бойся черного да карего глаза)», а також «“у него черный глаз” = він заздрісний» [11, т. 1, 89, 90].

Кольороназва червоний у фразеологічних системах теж виявляє високу фразеотворчу активність. О. Афанасьєв зазначає, що «красный спочатку означало: світлий, яскравий, блискучий, вогняний; прикметник цей споріднений зі словами: крес – вогонь, кресины – час літнього повороту сонця, кресник – червень, місяць, коли цей поворот здійснювався» [11, т. 1, 51]. ЕСУМ подає інформацію про те, що краса «пов’язується з псл. *kresati “кресати”.., зіставляється з лит. ka`rštas “гарячий”, karštis “спека, жара”, лтс. karsa, kaȓsêt “розпалювати, розігрівати”, звідки первісне значення “блиск вогню; світло” → “щось гарне”» (ЕСУМ, т. 3, 76). На думку О. Афанасьєва, «малорос. гарний – добрий, хороший споріднене зі словами греть = гореть» [11, т. 1, 51], що заперечує ЕСУМ (гарний «від дісл. (варязького) harr (haerr) “князь” (букв. “сивий, старий”)» (ЕСУМ, т. 1, 476).

У фразеологічних системах інтенсивність ознаки – «червоності» – найчастіше пов’язується з різними рослинами (мак, перець, калина, рожа, буряк, ягода, півонія тощо), а також вогнем і кров’ю). Поляки у чотири рази рідше, ніж, зокрема, росіяни визнають червоний символом комунізму, 7,1 % польських асоціацій пов’язує цей колір з коханням і сексом [13, 287]. Якщо йдеться про людину, почервоніння (1) або червоність (2) сигналізують про перебування в певному психічному стані (здебільшого гнів, сором (1)) чи у разі наявності сталої ознаки червоності – про здоров’я, красу (2). Результати асоціативних експериментів свідчать, що в досліджуваних мовних картинах світу з червоним мовці пов’язують низку референтів (САС, 132, 133): укр. сором1,3%, рос. стыд, стыдно – 0,2%, біл. сорам – 0,3%, срам 0,1%, стыд 0,1, бол. срам – 0,5%; укр. любов 0,8%, рос. любовь – 0,5%, біл., бол. – ⊘; укр. життя – 0,4%, рос. жизнь – 0,2%, біл. ⊘, бол. живот – 0,2% тощо.

Об’єкт порівняння обирається залежно від того, який (1) концепт вербалізує порівняння – Гнів, Сором тощо – і (2) як оцінюється об’єкт, до якого застосовано порівняння, – позитивно чи негативно. У досліджуваних ФС червоний (червоніти) пов’язується, наприклад, з концептами психічних станів – Гнів (див. вище) та Сором, є їхнім атрибутом: укр. почервоніти як рак (СУМ, т. 8, 443); пекти/спекти раків (раки, рака) (ФСУМ, 611); буряк зварити (Уж, 39) – рос. до корней волос (краснеть, покраснеть) (БАС, т. 5, 1420); укр. кинутися в краску (Уж, 135) – біл. краска кідаецца ў ліцо (Юр-74, 52); кроў кідаецца к ліцу (Юр-74, 53); палаць вачыма (-амі) (1) (Леп, 57) – бол. обирам/обера божура (ФСРБЕ, 746).

Високу фразеотворчу активність виявляє кольороназва зелений. А. Новаковська бідний репертуар стійких порівнянь з компонентом зелений пов’язує з етимологією прикметника зелений [14, 75; пор. 15]. Асоціативні реакції засвідчують, що зелений як стимул стабільно активізує атрибут молодий чи недосвідчений (САС, 123). Саме у фразеологічних системах яскраво виявляється символіка зеленого – молодість та недосвідченість (пор. укр. зелений ‘дурний’ (Кр, т. 1, 61)): укр. «У виборчій кампанії 99-го року зелені віком журналісти принципово зверталися до претендентів на президентську посаду по-російському...» (Ю. Бадзьо); Зеленость – буйность, а молодость – дурность. Зелено – буйно, молодо – дурно (Ном, 388); в голові зелені овочі в кого (Уж, 66); «Справді, старші козаки, по приміру Максима, порозлітаються, останеться сама молодь, а тій все зелено в голові» (А. Чайковський) – рос. молодо, зелено; зелено говорить, глупо, безразсудно; Молода, зелена, подъ Очаковымъ не была; онъ дуракъ прирожденный, самородковый, круглый, зеленый (Даль, т. 1, 677) – біл. зялёна ў галаве (СБНФ, 116); молада-зелена (зялёна) (ГЛЯ, 178) – бол. зелена глава, млад и зелен (БРФС, 224); зелена ливада е някой (БРФС, 309); зелена работа (БРФС, 224) – пол. zielona głowa; zielony lata ‘młodość’ (SJP); укр. немає зеленого поняття в кого (Уж, 190) – рос. не иметь зеленого понятия («Партийные издания упрямо игнорируют, в том числе и обозреватели ПАРЕ, при мониторинге отечественной прессы. Об огромном массиве средств массовой информации не имеют даже зеленого понятия на факультетах журналистики» (П. Шевченко); пол. nie mieć o czymś zielonego pojęcia (SJP). Така символіка, ймовірно, виникла через метафору Люди – це рослини та взаємодію відповідних фреймів: нестиглий плідмолода людина (укр. рано зірваний; сама [тільки] цвіть, а ягідок ждіть (РУССВ, 349)). Однак фразеологічна символіка не містить експліцитного вираження опозиції зелене як нестигле – червоне як стигле. У фразеологічних системах (окрім образу зеленого світла) зелений вербалізує й негативно оцінювані сутності, на відміну від загальної культурної символіки. Таку двоїстість у символіці зеленого кольору пояснюють тим, що маються на увазі різні відтінки зеленого кольору. «Багато традицій відрізняють темно-зелений (у буддизмі – колір життя) і блідо-зелений – відтінок смерті... В англійській ідіоматиці зелений означає незрілість, а також це колір заздрості та ревнощів» (Тр, 109). Можливо, окрім тілесного досвіду, який вербалізовано дієсловом давить, символом заздрощів та інших негативно оцінених почуттів, зокрема скупості, є жаба як прототипний репрезентант зеленого кольору: укр. жаба давить (придавила) кого (Уж, 96); жаба заїла (їсть) кого (Уж, 96); укр. жаба зелена (Уж, 96); пор. «Панії з заздрістю оглядали вбрання і або зеленіли з люті, або удавано всміхалися, бачачи на суперницях кращі оздоби...» (З. Тулуб). В українській та російській мовах зелений змій (ФСУМ, 339) символізує пияцтво. Окрім того, сумнівним видається вміщений у РУССВ відповідник: рос. злачное место – укр. зелений затишок (РУССВ, 351). Гіпотетично, звичайно, таке вживання можливе з огляду на символіку зеленого, однак не знайдено жодного контексту, який би підтверджував таке вживання, натомість: укр. «Киньмо все i справдi на хутiр десь удвох, у зелений затишок...» (М. Кулiш); «...Троє вікон виходили в подвір'я, і якби не гуркіт мотора і грати на вікнах, то могло б здатися, що наглядачі вивели мене поза тюрму в зелений затишок» (Р. Федорів).

Відтінки жовтого мають різні прототипні еталони. С. Мартінек зазначає, що «на відміну від носіїв польської та російської мов, для носіїв української мови значну роль у референції жовтого відіграє саме сонце» [3, 79]. Відмінність між текстовими даними й даними асоціативних експериментів можна пояснити декількома причинами. По-перше, саме місце слоту [колір] – центральне чи периферійне – у структурі концепту, на нашу думку, визначатиме частоту появи серед асоціативних реакцій. По-друге, текстові дані містять значну частку вживань кольороназв у їхньому символічному профілі, що активізуватиме інші міжфреймові зв’язки. Ймовірно, у цьому разі йдеться про різні відтінки кольору, один з яких може набувати метафоричного осмислення. Порівняння укр. жовтий, як віск, як диня, як мертвяк (Гурин, 185, 186) ґрунтовано на гіперболізації жовтого складника у «блідому» кольорі. У фразеологічних системах на жовтий не переноситься позитивна символіка сонця чи золота. Як зауважує Р. Токарський, «фразеологія прикметника żółty зовсім не вказує на очікування ‘радості’ чи ‘тепла’, а навпаки – експонує стани гніву, злості, заздрості чи навіть хворобливі стани» [7, 111].

Синій, блакитний, голубий не належать до архетипних кольорів. В. Даль подає інформацію про те, що «народъ голубымъ называетъ то синее, то сѣрое или темнодикаго цвѣта; ...въ нижег. и др. голубымъ иногда народъ зоветъ желтый цвѣтъ» (Даль, т. 1, 370). «Синій (одного кореня зі словом сиять) – давній епітет блискавки, блиск якої ототожнюється з синіми вогниками, що бігають по червоному вугіллю вогнища, яке згасає... У церковнослужебних книгах слово синéц використовується у значенні біс» [11, т. 1, 144]. У термінах синього кольору спостерігаємо вербалізацію концептів фізіологічних та емоційних станів – відчуття холоду та нездужання, почуття гніву чи злості. ФО з компонентом синій можуть мати значення ‘брудний’: укр. як сопуха, синій; як сажа, синій (Ном, 575). Натомість у разі, коли йдеться про реальний колір позитивно оцінюваних сутностей, маємо зовсім інший репертуар компонентів у таких порівняннях. Впадає в око той факт, що значною мірою відрізняються репертуари прототипів для, наприклад, синій і посинів. Ці відмінності зумовлено різними міжфреймовими зв’язками. В українській ФС, ймовірно, відбулося перенесення зі сфери уявлень про нездужання фізичне на сферу соціальну: аж синій, зі сл. бідний ‘дуже, надзвичайно’ (СУ); «...Батько – Лев Олександрович, – напише вiн у своїй автобiографiї, – тiльки-но ставав на ноги з господаркою i тому був бiдний, аж синiй, як приказують у нас» (В. Поліщук). Зокрема, в українській та польській мовах порівняння з компонентами укр. блакитний – пол. błękitny мають позитивну оцінність, на відміну від порівнянь з компонентами укр. синій – пол. siny, які можуть мати і негативну. Найчастотнішим є порівняння з компонентом небо. Голубий теж здебільшого зіставлено з небом: укр. «Я Туркиня, – відповідає і впиває свої очі в його чудові, голубі як небо...» (О. Кобилянська) – рос. голубой как небо, как эмаль, как сапфир, как васильки, как незабудки (Горб, 59).

Слова зеленіти, жовтіти (‘cтавати блідим від недуги, страху, злості і т. ін.’ (СУМ, т. 3, 554)), синіти також стосуються концептів емоційних та фізіологічних станів: укр. в очах жовтіє (жовкне, темніє, зеленіє)/(пожовкло, потемніло, позеленіло) кому, у кого (ФСУМ, 296); «Біс... Весь задрижить, позеленіє, Зі страху зігнеться в дугу» (О. Шевченко); «Гнат зелений, як весняне поле, але мiг уже повертатися, мiг спертися на лiкоть» (У. Самчук); «Ну почекай же, Циндику! Ти ще потанцюєш у мене ойру під гарапну музику, – просичав посинілий від злості Ментор і посунув у поле» (В. Ганулич) – рос. зелено въ глазахъ (Даль, т. 1, 667) – бол. зелен от яд (БРФС, 632); ставам/ стана син-зелен (БРФС, 525); позеленявам/позеленея от яд (БРФС, c. 633) – пол. żółknąć z zazdrości na widok czegoś (SJP); żółty z gniewu, ze złości, z zazdrości (SFJP, т. 2, 895); zielony z czego; od czego; az zielony ze złości (SFJP, т. 2, 895). Синій, жовтий, зелений – це гіперназви «блідого» кольору шкіри, спричиненого холодом: ‘дуже змерзнути’ чи ‘мерзнути’ – укр. схопити жовтиків (Уж, 99); синькою торгувати (Уж, 215); зеленку купувати (продавати) (Уж, 104); продавати сливи (Уж, 217).

Атрибут рожевий в українській та російській ФС символізує щось ідеалізоване (укр. дивитися крізь рожеві окуляри (СУ) – рос. смотреть сквозь розовые очки (ФСРЯ, 440); укр. у рожевих фарбах (рожевими фарбами); у рожевому світлі зі сл. зображувати (СУ); «...В потім повернутися назад, за тридев’ять морів. До тамтешнього спокійного ситого життя, щоб і надалі плекати в серці цукрово-рожеву мрію про те, чого не існує насправді» (Т. Литовченко) – біл. глядзець праз ружовыя акуляры на каго, на што (ЭСФ, c. 97); біл. ружовы туман ‘стан ілюзорнага, таталітарна-савецкага ўспрімання рэчаіснасці’ (походить із назви оповідання (1995) В. Бикова) (ЭФС, 330) – бол. виждам в розова светлина нещо или всичко; виждам в розови краски; виждам в розово; гледам през (с) розови очила (ФСРБЕ, 85)), а в польській – оптимістичне, приємне (coś komu przedstawia się, coś wygląda różowo (SFJP, т. 2, 68); różowy humor, nastrój (SFJP, т. 2, 69); różowe myśli, nadzieje, płany (SFJP, т. 2, 69) – укр. захотіти рожевого слоника ‘забажати неможливого’ (Уж, 217); «...була приголомшена тим, що, як з'ясувалося, є непорядність, підступність, лицемірство, зрада, що життя не таке рожево-блакитне, як вони малювали» (<www.2000. cv.ua/2005/26/63>)). Л. Дядечко зазначає, що рос. сиреневый туман – це «розповсюджена назва й цитата з самодіяльної пісні «Прощание» (1947)..: Сиреневый туман над нами проплывает, Над тамбуром горит полночная звезда, Кондуктор не спешит, кондуктор понимает, Что с девушкою я прощаюсь навсегда. Про щось романтичне, примарне (символ)» (Дяд, т. 4, 21). Кольороназви рожевий та голубий можуть бути як синонімічними символами (що випливає із символічної функції, яку вони виконують у фразеологізмах дивитися крізь рожеві окуляри та блакитна мрія), так і антонімічними (у разі символізування сексуальної орієнтації). Окрім того, рожевий може транслювати значення антонімічне до чорного: укр. «Але і газпромівські пропагандисти сьогодні хочуть бачити ситуацію через рожеві (для України – чорні) окуляри» (Я. Галата) (пор. укр. дивитися крізь темні окуляри (скельця) (ФСУМ, c. 237)) – біл. глядзець праз (цераз) чорныя акуляры на каго, на што (ЭСФ, c. 97).

Еталонний сірий мовці пов’язують насамперед з тваринами, артефактами, природними явищами тощо. Символіка сірого зіставна у багатьох мовах, зокрема, про це свідчить інтерлінгвальна одиниця укр. сірий кардинал («Коли декілька тижнів тому «сірого кардинала Кремля» Ґлєба Павловського засікли в Києві у товаристві Михайла Погребинського, останній пояснив зустріч як випадкову...» (О. Медведєв)) – рос. серый кардинал – пол. szara eminencja ‘człowiek pozornie niczym się nie wyróżniający, lecz w istocie mający decydujący głos w jakiejś sprawie, kierujący czymś z ukrycia’ (SJP). Сірий також символізує непомітність, простоту, посередність: укр. «Вибір виглядає дивним, якщо врахувати, що Чумак був такою собі “сірою мишкою”…» (Ю. Лобан); сірий коник (Уж, 131); рос. сѣрый мужичекъ, сѣрякъ, сѣрячекъ, простой, грубый, рабочій, лапотникъ (Даль, т. 4, 381)); из серых серый (ЧРДФ, 128) – пол. szary człowiek (SJP); szary koniec (SFJP, т. 1, 340)). Цю кольороназву вживають як символ бідності (укр. сіра свита (ФСУМ, 781)), суму, похмурості, нудної, тяжкої буденності, одноманітності (укр. «Не дивно, що запорожці прикрашували своє сіре, одноманітне життя, повне тривог і небезпеки, жартами і сміхом» (П. Феденко); «Сіро в серці гетьмана Потоцького» (П. Феденко); «Поганий був у неї тоді настрій, безнадійно-сірий, як дощовий день за вікном. І дуже хотілося плакати» (Г. Тарасюк); біл. сівая жызня ў каго (СБНФ, 240) – пол. szare dni, lata; szare życie (SJP)). Сірий – це посередній, невиразний і нудний. Образність паремії рос. Говоритъ краснó, а выходитъ сѣрó, мутно, непонятно (Даль, т. 4, 381)) ґрунтується на багатозначності слова рос. красно, а сірий транслює ідею невиразності, і тому – незрозумілості. Сірість символізує неосвіченість: «Он бранит мою серость, ему стыдно, что я не в курсе вещей, необходимых каждому культурному человеку...» (Д. Гранін); «Речи эти сопровождались наглядной демонстрацией серости, а то и полной темноты деградантов...» (Д. Гранін); «Она была моего возраста, серая, как из деревни, книг не читала отродясь, кино смотрела только "Свинарка и пастух" и про Тарзана...» (А. Найман, НКРЯ). В. Копалінський вважає, що сірий символізує розум (пол. szare komórki, szara substancja mózgu), та зазначає, що «сірість» – це барва теорії (Kopal, c. 408), спираючись на цитату з трагедії Й.-В. Гете «Фауст»: «Теорія, друже мій, сіра, Та дерево життя зелене». Важко погодитися з такою інтерпретацією інформації й у першому, й у другому прикладі. Сірий у сполуці сіра речовина вжито у прямому колірному значенні. Другий приклад – це контекстуальне протиставлення, воно не має самостійного значення. Власне і стійкі порівняння з компонентом сірий відображають профілі сірого, зокрема його символіку непомітності, невиразності, суму. Посіріти – стати блідим від негативних фізіологічних чи моральних відчуттів: укр. «Він посірів, як мило з людських кісток, хотів блювати, але передумав і заліз на другу верхню полицю» (В. Кожелянко) – рос. серый как шинель (Горб, 202).

Кольороназви у фразеологічних системах зрідка транслюють значення реального кольору, переважно ж до вербалізації залучено символічний складник концепту певного кольору. Навіть якщо й використано реальні колірні атрибути того чи іншого об’єкта, то все одно значущою виявляється саме символічний складник. У колірних вербалізаціях спостерігається виразна системність, яка полягає насамперед у бінарності (світлий – темний, яскравий – тьмяний, білий – чорний, білий – червоний, червоний – чорний). Ще один важливий параметр у формуванні символічного значення кольору – це виразний – невиразний, тобто належний –неналежний до базових, «певних» кольорів. Окрім того, у близькоспоріднених мовах вербалізаціям, до яких залучено колірні уявлення, властивий високий ступінь зіставності як символічного складника, так і асоціативного поля. Спостережувані відмінності стосуються здебільшого національних символів та периферії фразеологічних концептів.

Скорочення:

БАС – Словарь современного русского литературного языка. Москва–Ленинград 1948–1960.

БРФС – Кошелев А., Леонидова М. Българско-руски фразеологичен речник. Москва–София 1974.

Бутенко Н. П. Словник асоціативних норм української мови. Львів 1979.

ГЛЯ – Гаўрош Н. В., Лепешаў І. Я., Янкоўскі Ф. М. Фразеалагічны слоўнік. Мінск 1973.

Горб – Горбачевич К. С. Словарь сравнений и сравнительных оборотов в русском языке.  Москва 2004.

Гр – Словарь української мови / За ред. В. Д. Грінченка. В 4 т. Київ 1958.

Гурин – Де живе жар-птиця? Київ 1991.

Даль – Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка.  в 4 т. Москва 1989–1991.

Дяд, ч. 3 – Дядечко Л. П. Новое в русской и украинской речи: Крылатые слова (материалы для словаря). Київ 2002.

ЕСУМ – Етимологічний словник української мови: у 7 т. Київ 1982–2004.

Жайв – Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. Київ 2006.

Кр – Російсько-український словник / Гол. ред. А. Е. Кримський. Київ 1924.

Леп – Лепешаў І. Я. З народнай фразеалогіі: Дыферэнцыяльны слоўнік. Мінск 1991.

НКРЯ – Национальный корпус русского языка 2003–2006. Ел. ресурс: <Ten adres pocztowy jest chroniony przed spamowaniem. Aby go zobaczyć, konieczne jest włączenie w przeglądarce obsługi JavaScript.>.

Ном – Українські приказки, прислів’я і таке інше / Уклав М. Номис.  Київ 1993.

Плав – Плав’юк В. С. Українські приповідки. Едмонтон 1996–1998.

РУССВ – Вирган І. О., Пилинська М. М. Російсько-український словник сталих виразів. Харків 2002.

САС – Славянский ассоциативный словарь: русский, белорусский, болгарский, украинский  / Н. В. Уфимцева, Г. А. Черкасова, Ю. Н. Караулов, Е. Ф. Тарасов. Москва 2004.

СБНФ – Мяцельская Е. С., Камароўскі Я. М. Слоўнік беларускай народнай фразеалогіі. Мінск 1972.

ССРЛЯ – Словарь современного русского литературного языка: в 20 т. Москва 1991.

СУ – Інтегрована лексикографічна система «Словники України» / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд, 2001. – Версія 1.0.

СУМ – Словник української мови: В 11 т. Київ 1970–1980.

Тр – Тресиддер Дж. Словарь символов. Москва 1999.

Уж – Ужченко В., Ужченко Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу. Луганськ 2002.

УМСС – Український молодіжний сленг сьогодні / Уклад. С. Пиркало. Київ 1999.

ФРР – Мелерович А. М., Мокиенко В. М. Фразеологизмы в русской речи: Словарь. Москва 2001.

ФСРБЕ – Нанова А. Фразеологичен синонимен речник на българския език. София 2005.

ФСРЯ – Фразеологический словарь русского языка / Под ред. А. И. Молоткова. Москва 1986.

ФСУМ – Фразеологічний словник української мови: В 2 кн. Київ 1993.

ЧРДФ ‑ Алексеенко М. А., Белоусова Т. П., Литвинникова О. И. Человек в русской диалектной фразеологии: Словарь. Москва 2004.

ЭСФ – Лепешаў І. Я. Этымалагічны слоўнік фразеалагізмаў. Менск 2004.

Юр-72 ‑ Юрчанка Г. Ф. І коціцца, і валіцца: Устойлівыя словазлучэнні ў гаворцы Мсціслаўшчыны. Мінск 1972.

Юр-74 ‑ Юрчанка Г. Ф. І сячэ і паліць: Устойлівыя словазлучэнні ў гаворцы Мсціслаўшчыны. Мінск 1974.

Янк – Янкоўскі Ф. Беларуская фразеалогія. Ел. ресурс: <http://jankouski.by.ru/stpradm.htm>.

Kopal – Kopalińskі W. Słownik symboli. – Warszawa 1997.

PSFJP – Bąba S., Dziamska G., Liberek J. Podręczny słownik frazeologiczny języka polskiego. Warszawa 1996.

SFJP – Skorupka St. Słownik frazeologiсzny języka polskiego. Warszawa 1985.

SFWP – Bąba S., Liberek J. Słownik frazeologiсzny współczesnej polszczyzny. Warszawa 2001.

SJP – Słownik języka polskiego. Wydawnictwo Naukowe PWN SA, 2003.

Література:

  1. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. Москва 1997.
  2. Доброльожа Г. М. Лінгвістична та культурологічна специфіка використання «кольорових» фразеологізмів, Мова і культура. Київ 2003, вип. 6, т. ІІІ/1, с. 198–204.
  3. Мартінек С. В. Жовтий: Прототипна референція, Ученые записки ТНУ им. В. И. Вернадского 2005, т. 18 (57), № 2, с. 75‑81.
  4. Мартінек С. В. Концептуалізація зеленого кольору (за результатами асоціативного експерименту), Мовні і концептуальні картини світу 2004, вип. 10, с. 404‑412.
  5. Мельник Л. В. Концепт червоний у слов’янській фразеології та етнокультурі, Лінгвістика 2004, № 2 (3), с. . 42–46.
  6. Фрумкина Р. М. Цвет, смысл, сходство (аспекты психолингвистического анализа). Москва 1984.
  7. Tokarski R. Semantyka barw we współcźesnej polszczyznie. Lublin 1995.
  8. Лич Э. Культура и коммуникация: Логика взаимосвязи символов. К использованию структурного анализа в социальной антропологии. Москва 2001.
  9. Алексеенко М. Концепт культуры в языковом выражении, [в:] Słowo. Tekst. Czas. Szczecin 2000, s. 46–50.
  10. Левченко О. П. Фразеологічна символіка: лінгвокультурологічний аспект. Львів 2005.
  11. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: В 3 т. Москва 1995.
  12. Гнатюк В. Нарис української міфології. Львів 2000.
  13. Pietrzyk I. Barwy w podświadomości rosjan i polaków, [в:] Słowo. Tekst. Czas. Szczecin 2005, s. 283–289.
  14. Nowakowska A. świat roślin w polskiej frazeologii. Wrocław 2005.
  15. Waszakowa K. Konotacje semantyczne i kulturowe polskiej nazwy barwy zielonej i jej odpowiedników w języku ukraińskim, szwedzkim i wietnamskim, Etnolingwistyka, 2000, № 12, s. 221–231.

 

Символіка колірних атрибутів // Język. Człowiek. Dyskurs. — Szczecin, 2007. — S. 92–104.