Spis treści

In this article the principles of idiomatic verbalization are analyzed with the on an idiomatic material for the cultural information definition; the conceptualized spaces involved in idiomatic verbalization of certain sense are specified. Concepts and thematic groups of symbol interconnection have demonstrated. It has demonstrated on the example of concept Tree and it's subconcepts.

Особливістю фразеологічної картини світу є те, що її одиниці містять інформацію, дещо відмінну від інформації, позначуваної одиницями лексичного рівня. Властивістю певної частини фразеологічних одиниць є здатність репрезентувати діяльнісний образ світу, відсилаючи до сцен та сценаріїв, до діяльності як сукупності дій чи процедур, створюючи світ прототипних (стереотипних) ситуацій. Фразеологія – це символічний світ, у якому різноманітні об'єкти, явища та процеси дістають символьні позначення. Фразеологічна картина світу відрізняється від лексичної більшою архаїчністю, міфологізованістю. Фрагментарність фразеологічної системи та репрезентованої нею картини світу компенсує високий рівень дискретизації певних ділянок, відмінних від тих, які категоризує лексика. Р. Зорівчак зазначає: "слова-символи відображають особливості культури, історії, традицій, звичаїв певної етнічної спільноти. Їхнє функціонування в мовленні можливе лише при наявності певних фонових знань, своєрідного глобального контексту, який супроводжує мовну комунікацію, що необхідно враховувати при перекладі" [8:80]. Отже, важливу проблему лінгвокультурології становить національно-культурна специфіка символів. На думку В. Кононенка, "перехід від архетипового символу до власне національного локалізованого відбувається шляхом складних семантичних трансформацій, зумовлених метафоричним переносом на ґрунті даної етнокультури, з опорою на відповідні фонові знання / певний набір пресупозицій" [11:33]. Мета цієї праці – розглянути в зіставному аспекті важливу та відмітну складову українського симболарію – рослинні символи, зокрема символіку дерев та кущів.

У міфології багатьох народів світу важливе місце посідає легенда про світове дерево. "Вищий природний символ динамічного росту, сезонного вмирання і регенерації... З розвитком міфології ідея про могутнє дерево, що створює центральну вісь потоку божественної енергії, який пов'язує надприродний і природний світи, перетворилась у символічний образ Дерева Життя чи Космічного Дерева. Корені його занурені у води потойбічного світу, і, проходячи через землю, воно досягає небес" [27:75]. Такою є міфологічна картина світу й у слов'ян, рудименти якої збереглися у різноманітних жанрах фольклору. "У загальному культі природи у східних слов'ян-язичників особливо широко було розповсюджене вшанування священних тварин і поклоніння деревам. Ліси, гаї вважалися житлами богів і біля окремих дерев (дуби, липи, берези), як у місцях священних, поклонялися божеству" [2:62]. Язичницька календарна обрядовість, християнізувавшись, продовжує існувати й нині в тому чи іншому вигляді. Особливо шанованим є свято Івана Купали, пов'язане, зокрема, із культом дерев [див.: 3:411]. "Магічною процедурою, яка мала пробудити життєві сили природи, був народний звичай танців навколо... дерева весни (найчастіше берези), обвішаного стрічками, ковбасками і тістечками, звичайно у перший день травня. У Польщі gaik, maj, maik, nowe łatko, turzyce..." [38:73]. Уявлення про світове дерево міцно закріпилися у весільному ритуалі: весільний коровай прикрашають деревцем (укр. гільце, вільце) – використовують соснові та ялинові гілки, ягоди калини та колоски [див.: 7:338]; блрс. віць (звіць) елку 'упрыгожваць да вяселля кучаравае дрэўца (яно ставілася на покуці)' [36]. Проте Д. Зеленін вважає такий ритуал запозиченим у греків і не пов'язує його з давніми міфологічними уявленнями, а лише з давньослов'янськими культами рослин [7:339]. Язичницьке схиляння перед деревами збереглося у ритуальній дії "постукати по дереву, щоб не зурочити": укр. постукати по дереву, блг. да чукна на дърво – англ. knock on wood [42:195].

Біблійна традиція зберігає сліди язичницького культу рослин [див.: 38:72]. Опосередкований вплив язичницької й біблійної картин світу ми спостерігаємо в мові й сьогодні. Дж. Лакофф згадує про базовий метафоричний принцип ЛЮДИ – ЦЕ РОСЛИНИ [39]. Ця метафора має витоки у язичництві, її запозичує й біблійна метафорика. Переосмислення цієї метафори втілилося в образах, створених М. Гоголем у повісті "Старосветские помещики": "простодушные, наивные обыватели, нежные супруги, ведущие безмятежное, "растительное" существование" [1:20].

Дерево – важливий елемент міфологічної моделі світу, і в центрі біблійного раю також росло дерево: "І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його" (Книга пророка Ісаї 11, 1). Така метафорика часто присутня у фразеології: рс. Отъ добраго дерева добрый и плодъ [4, т. 1:430] (пор.: "Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду!" (Єв. від св. Матвія, 12, 33)); укр. дерево пізнання, генеалогічне дерево – рс. древо познания, генеалогическое древо – блг. дървото на познанието, родословно дърво – англ. family tree. У складі фразеологічних одиниць в українській і російській ФС компонент дерево вживають як у символічному (найчастіше у складі ФО біблійного походження), так і в несимволічному значенні, активізуються реальні атрибути та фрейми. Актуалізовано реальний атрибут криве, але він підпорядковується архетипній опозиції прямий – кривий: укр. Кривого дерева в лісі найбільше [29:142]; Криве дерево не дужо випрямитись [29:174] – блг. имам криви дърва; оправям / оправя (изправям / изправя) кривите дърва; стоварвам / стоваря кривите дърва върху някого [13:188]. Криве дерево виступає символом недоліків людини. Наведені фразеологізми дають змогу виділити основні атрибути прототипного уявлення про дерево в мовних картинах світу. Компонент дерево 'матеріал' має символічне значення, яке виявляється у таких фразеологізмах: рс. онъ дерево деревомъ, тупъ и глупъ или безчувствененъ [4, т. 1:430] – блг. глупав като дърво; дървени пръсти; дървен философ [13:188]. Через прототипні уявлення про пень, зокрема його нерухомість, некорисність, вербалізовано низку концептів: укр. пнем стати, на пню стати [23, т. 3:106]; рс. пень березовый [31:312]; блрс. глухі што (як) пень [17:53]; карчом сядзяць 1. 'многа, настойліва сядзець (робячы што-небудзь)', 2. 'жыць ціха, спакойна, не прымаючы актыўнага ўдзелу ў грамадска-карыснай працы' [17:125]; пень пнём [17:211] – англ. stump [20]. Спостерігається високий рівень зіставності реалізацій цієї метафори в досліджуваних мовах. У англійській мові слово tree 'дерево' має переносне значення 'міцна людина, людина з твердим характером' [20], однак рс. как дерево 1.2. Твердый, жесткий, с трудом поддающийся разжевыванию. О неудачных продуктах питания, кулинарных изделиях [19:153], тобто для мовців також є релевантним атрибут твердий, який набуває протилежної оцінності, а твердість характеру в українській та російській мовах символізує кремінь. В англійській мові концепт Скрутне становище вербалізовано в термінах концепту дерево: англ. up a tree [42:343].

"У європейському фольклорі і чарівних казках ліс – місце таємниць, небезпеки, випробувань чи посвят. Заблукати у лісі чи знайти дорогу через нього – відповідно, метафори відсутності досвіду чи досягнення знання про світ дорослих чи самого себе" [27:193]. В. Маслова пише про те, що у слов'ян існує сильне прокляття "Иди ты в лес!" Це побажання смерті, бо, за міфологічними уявленнями слов'янських народів, ліс – це чужий світ, царство мертвих [15:122], а також: блрс. на сухі лес 'не людзям, не каму добраму (пажаданне); няхай прападзе' [36], на лясы, на балоты, у балота, у аржавень [14]. Цю думку підтверджують численні тексти замовлянь та такі фразеологізми, як: укр. Нехай иде на ліса, на болота, на ницькіі лози. Нехай воно йде собі на сухий ліс [29:375]; Як не впинить ліса, буде в самого біса [29:456]; темний ліс [9] – как [темный] лес [19:318]; дивитися в ліс 'бути невдячним, виявляти незадоволення своїм становищем, намагаючись змінити його' [9]; у білоруській фразеологічній системі фразеологізм з такою образністю має інше значення: на лес (на лужок) гледзячы (гледзя) 1. 'спакойна, мірна жыць', 2. 'без догляду, без бацькоўскай апекі (жыць)' [17:158]. У фразеології збереглися давні уявлення про ліс як межу, чужий і небезпечний світ: плск. Na bоry i lasy (na bоry, na lasy); za bоry i lasy; za borami a lasami 'bardzo daleko' [40, т. 1:110]; сoś jest w lesie, za lasem 'o czymś co nieprędko będzie zrobione, gotowe' [40, т. 1:375]; англ. to get out of the wood, to be out of the wood 'виплутатися з халепи; бути у безпеці' [20]; babe-in-the-woods [42:22].

У російській та українській ФС більшою мірою символізм притаманний субконцептам концепту Дерево (як рослина). Група рослинних символів має істотні відмінності в порівнюваних мовах. Найшанованішим деревом у слов'ян був дуб [див.: 2:52]. Міфологічні уявлення і словникові дефініції компонента дуб дають змогу зробити деякі припущення про механізм актуалізації певних атрибутів та фреймів концепту Дуб. Навіть "мінімальна" дефініція подає інформацію про об'єктивну властивість деревини – міцна. Такі порівняння вже використано в Біблії: "І Я вигубив був з-перед них Аморея, що його височінь, як високий той кедр, і він міцний, як дуб" (Кн. пророка Амоса, 2, 9). Аналогічно в досліджуваних мовах: укр. міцний як дуб; великий як дуб; високий як дуб; здоров як дуб [35:50] – рс. крепкий, как дуб [21, т. 3:1143] – блрс. здаровы як дуб скарбовы, здаровы як дуб ды моцны як зуб [14] – плск. сzłowiek, chłop jak dąb; rosły, siłny, wielki, zdrowy jak dąb [40, т. 1:166]. Психічні та інтелектуальні стани людини в мовних картинах світу осмислено в термінах концептів тактильних відчуттів. Твердий, міцний матеріал мало реагує на зовнішні впливи і важко піддається обробці, символ дуб найближчий за значенням до символіки дерева. Мовці зіставляють властивості дуба і з людськими якостями, останні осмислено як матеріали чи речовини. Наприклад: укр. дубова голова [32:183] – рос. дубовая голова (башка) [31:112]; дуб 'нечуткий, тупой человек'; дубовый 'о чем-то грубом, неотесанном; нечутком' [21, т. 3:1143]; дуб дубом [26, т. 1:807] – блг. мълча като дъб, дъбова глава [13:185] – англ. oak [20]; пор. англ. wooden head, wooden spoon, wooden manners [20]. Атрибути, зокрема дурний, мовчазний (німий), що виникли через відповідні метафори, простежуються як значення під час етимологічного аналізу; так, один із поглядів на етимологію слова дуб пропонує зіставлення: "гр. τυφλός "сліпий, темний; дурний", τΰφος "дим, чад", дангл. dumb "німий", дісл. dumbr "тс.", ірл. dub "чорний", двн tumb "німий; дурний" (як "чорне дерево")" [5, т. 2:138]. Простежується символічне значення слова дуб у ритуалах: рс. Береза, какъ отвѣтъ свахѣ, согласіе; сосна, ель, дубъ, отказъ [4, т. 1:83]. Дуб був пов'язаний з поховальним ритуалом, що знайшло відображення у фразеології: укр. дати дуба; врізати дуба [32:221] – рс. дать дуба [31:127] – блрс. даць дуба [34:183] – пор. плск. dać dęba 'ucieć, dać drapaka' [40, т. 1:166].

У Росії береза символізує весну й дівоцтво, є емблемою молодих жінок, березі приписано здатність виганяти злих духів, мабуть, це стало причиною того, що відьм сікли березовими різками під час ритуалу вигнання біса [27:24]. Береза – символічна рослина, яку використовують у багатьох обрядодіях, функціонує як символ у різних жанрах фольклору [23, т. 1:51]. Слово береза 'дерево' етимологічно пов'язують з іє.*bherəĝ- / *bhŗĝ- від *bherễĝ΄ – "блищати; світлий", відображеним у блг. бряз "з білими плямами", укр. березуна (кличка вівці); береза 'ватажок колядників' – "...очевидно, залишок давнього прикметника "строкатий, чорний з білим"...; це слово первісно могло означати строкатий образ ряженого під час зимових свят..." [5, т. 1:171]. Береза як компонент ФО використовується у російській фразеологічній системі (знайдено лише такі російські ФО з цим компонентом, як береза ума даетъ, о розгах; Сотворилъ Богъ дурака, сотворилъ и березу, и чилигу [4, т. 1:83]). Цей компонент символізує покарання. У фразеологічних системах досліджуваних мов саме таке значення несе прикметник березовий: укр. березова каша, дати березової каші, припарки; почесати березовим віником; перепасти березової каші; частувати березовою кашею [9] – рс. березовая каша [31:196]; дать березовой каши [31:127] – блрс. бярозавая каша [34:79]. В. Маслова пише, що березова каша – це ритуальна їжа [15:121], проте таке значення словосполучення втрачене. У словнику Б. Грінченка зазначено, що березовий як епітет при деяких іменниках означає різки: Березовим пером виписувати. Березової дати припарки. Уже не їсть березової каші [23, т. 1:52].

Символіка верби у фразеологічних системах неоднозначна. З одного боку, як зауважують дослідники, верба – "символ зростання, вона першою оживає навесні; нею шмагають, щоб спричинити за аналогією зростання дітей або худоби" [18:237]. Наприклад, укр. Верба бъє, не я бъю, за тиждень Великдень, Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля. Не я бъю, верба бъє – якая? святая [29:54] – рс. Не верба бьетъ, старый грѣхъ. Верба хлестъ, бей до слезъ, не я бью, верба бьетъ. Верба красна бьетъ напрасно; верба бѣла бьетъ за дѣло [4, т. 1:178]. "...Лірична фольклорна поезія розвинула другу символічну лінію "плакучої" верби: печаль, жалоба – з виразною жіночою лінією" [18:237]. Наприклад: Тихо, журливо кива головою, Віттям плакуча верба (Леся Українка). Подібна символіка верби притаманна багатьом культурам, зокрема й російській. М. Епштейн зазначає, що верба ("ива") є символом журби в поезії середніх віків, Відродження [33:63]. Це пов'язано з біблійною традицією, яка, мабуть, і закріпила асоціацію верби з плачем, тугою, смутком: "Над річками Вавилонськими, – там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона! На вербах у ньому повісили ми свої арфи..." (Псалом 137); англ. wear the willow 'носити жалобу; сумувати за коханим' [20]. У замовляннях вербі притаманна негативна модальність, як центральному дереву антисвіту. Про причини амбівалентності цього символу пише Митрополит Іларіон: "...Цвяхи для Хреста зробили з верби, і вона стягла на себе незадоволення, чому завжди росте невибагливо, а в її вітах може ховатися нечиста сила. Але з другого боку, через свою невибагливість, верба набула собі пошану. Шанування розвиненої верби дуже давнє, ще дохристиянське..." [16:54-55]. Пор. рс. венчаться вокруг (ракитового, ракитова) куста, ели [22, т. 2:105]. Простежуються паралелі між негативною модальністю символу в замовляннях і модальністю компонента верба загалом. Зауважимо, що одиниць з аналогічною образністю в російській мові не знайдено. За М. Костомаровим, верба – це центр сільського життя, місце зустрічей [12:75], тому в народній пісні їй притаманна дещо інша символіка. Верба у фразеологічних системах, як правило, продукує негативну модальність: укр. золоті верби ростуть 'виходить що-небудь пусте, недоладне' [32:72]; як чорт до сухої верби зі сл. причепитися, прилипнути [32:954]; повиснути на вербі [32:654] – пор. рс. руки на себя навешивать [24:116] – блг. обесвам / обеся някого на първата върба [13:373]. Верба – дерево антисвіту: укр. як чорт у суху грушу [стару вербу] зі сл. закохатися [32:455]; Вербу носити почав. Запилъ [23, т. 1:133] – пор. рс. врезаться в водку [24:31]. Компонент верба входить до складу ФО, що вербалізують концепт Ніколи: укр. як виросте гарбуз на вербі [32:169] – блг. кога върба роди грозде (круши, дренки) [13:105]; концепти Нісенітниця, Обман, Щось нереальне: укр. (що) на вербі груші (ростуть) зі сл. наговорити, набалакати; зі сл. обіцяти [32:200-201] – рс. Онъ сказываетъ на вербѣ грушу, вретъ [4, т. 1:178] – блрс. верзці грушкі (грушы) на вярбе [36] – плск. obiecywać gryszki na wierzbie 'czynić nіerealne obietnice, mamić' [37:167]. Існує лише декілька фразеологізмів з позитивною модальністю, які місять компонент верба: рс. как верба 'стройный красивый человек' [24:24]; блг. върбова сянка [13:105] – пор. укр. під тихими вербами ("Назва повісті (1901) Б. Д. Грінченка. Вислів став образною характеристикою життя патріархального селянства" [10:218]). Крім перелічених одиниць існують такі, що пов'язані з уявленням про це дерево (зазначимо, що вони також мають негативну модальність): укр. Верба товста, та пуста [29:598]; Козяний кожух, вербові дрова – смерть gотова. Вербові дрова а козиний кожух, то й випре дух [29:364].

Калина в українській культурі має розвинуту позитивну, міфологічну за походженням, символіку. Найдавніші міфологічні уявлення про рослину збереглися в замовляннях, де калину персоніфіковано: "Калиновим мостом ішло три сестри: Калина, Малина і Шипшина..." [18:60]. Калина пов'язана з весільним та поховальним обрядами. Ці обряди за міфологічними уявленнями є переходом в інший світ. У ліриці асоціюється з дівчиною: "Посадили над козаком Явір та ялину, А в головах у дівчини Червону калину..." (Т. Шевченко); "Тогді неси мою душу Туди, де мій милий, Червоною калиною постав на могилі..." (Т. Шевченко). "Калина – символ дорослости дівчини, або повносилої жінки взагалі, чому червона калина часта в весільному ритуалі, де вона означує дівочу чистоту. Існують фразеологічні одиниці: укр. калину ламати – въ свадебныхъ пѣсняхъ: терять дѣвство; калину стратити – потерять дѣвственность [23, т. 2:210] – рс. калинку ломать [4, т. 2:78]. Крім цього, "червона калина – символ крові взагалі, а також крові військової й війни, чому й стала їх символом. Комбатанти завжди сильно шанують калину" [16:56]. Фразеологічна символіка пов'язана з фольклорною символікою: укр. дівчина, чорнява та рум'яна, як калина [25, т. 4:76]; гарна як калина; червона як калина 'вродлива, гожа дівчина' [35:63] – блрс. як каліна пры даліне 'пышна, раскошна' [30:229]. Асиметричним є символ калина у російській та українській культурах. "У піснях великоросів калина так часто не згадується, як у малоросійських, проте постійні приспіви: "Ах, люли, калинка моя"... показують, що... калина також відіграє поетичну роль" [12:75]. Проте в українській культурі калина розвинула ще одну символічну лінію: калина – це символ військової доблесті, про що свідчить величезна кількість пісень. У фразеології ця символічна лінія не знайшла відображення. Якщо в межах слов'янського світу ще можна відшукати зіставні складові символіки калини, то "для англійців калина (a guelder-rose, a snowball tree) – не більше, ніж кущ (деревце) з гіркуватими ягодами" [8:133].

Тополя – це символ, який функціонує в ліриці, обрядових піснях. В українській ліриці тополя є символом жінки, її самотності: "Як тополя, стала в полі При битій дорозі; Як роса та до схід сонця, покапали сльози..." (Т. Шевченко); "Отак тая чорнобрива плакала, співала... І на диво серед поля тополею стала" (Т. Шевченко). У російській ліриці тополь є одним із опоетизованих дерев. В українській фразеологічній системі – це також символ самотності. Наприклад: одинока як тополя, як тополя, що край поля [35:152] – пор. рс. одинок остался, как былинка в поле [21, т. 1:720]; бесприютная головушка [21, т. 1:422]; одинокий, как кукушка [24:126]; как лесина таежная [24:105]; как кочка в поле [24:97] – блрс. як таполя сярод поля, як былінка ў полі, як зязюлька, як месячык у небе, як кол пры дарозе, як той калок, як пень, як колас на ржышчы [14]. Крім того, актуалізовано уявлення про дерево: висока – укр. високий, як тополя, а дурний, як хвасоля [29:297]; дівка – як тополя [29:378]; високий як тополя [35:152] – пор. плск. Wysoka jak brzoza, a głupia jak koza [41]. БАС [21] не фіксує переносні значення чи символічність слова, хоча відносно давні та сучасні російські тексти містять порівняння, як і пізніші словники (рс. как тополь. Стройный(ая), статный(ая) [19:682]).

Компонент вишня використовують в українській та російській ФС як еталон порівнянь: укр. З маленького личка хоч води напийся, а сама [Одарка] пишна, як у саду вишня (Нечуй-Левицький) [25, т. 1:544]. Фразеологізм як вішанька ў садзе подано як авторський [30:82]. У російській ФС використано прототипну інформацію про плід вишні: рс. Черные, как вишни, глаза смотрят дружелюбно (Костыл.) [21, т. 2:405]; рс. Черные, как две спелые вишни, глаза [2, т. 2:281]; как вишня. Красный, покраснеть. О человеке (– лице человека) [19:94]. У низці словників [32, 35, 23, 13, 4] фразеологічних одиниць з компонентом вишня не зафіксовано. Концепт Вишня (і пов'язані з ним вислови – садок вишневий, вишневі усмішки, вишнева Україна) має важливе значення в українській культурі.

Горіх – це і дерево, і деревина, і плід, тому символіка його багатозначна. Горіх (плід) – емблема людини у християнській літературі: шкірка – тіло, шкаралупа – кості, солодке ядро – душа [38:283]. У значенні матеріалу компонент входить до фразеологізмів: укр. розчистити під горіх 'відчитати, сильно вилаяти кого-небудь' [25, т. 2:131] – рс. разделывать (отделывать) под орех что, кого 1. 'делать что-либо очень хорошо, основательно', 2. 'одерживать полную победу в игре, драке над кем-либо; сильно ругать, бранить кого-либо' [21, т. 8:1020]. Горіх (плід): укр. дістанеться (дісталося, буде) на горіхи [25, т. 2:131] – рс. на орехи будет (достанется, попадет) [21, т. 8:1020]. Реальний атрибут плоду – міцний: укр. міцний (твердий) горішок [32:190] – рс. крепкий орешек; крепкий, как орех [21, т. 8:1019] – блг. костелив орех [13:281] – плск. twardy (trudny) orzech do zgryzenia [40, т. 1:614] – англ. a hard nut to crack [20]. Горіх в українській мовній картині світу виступає прототипом здоров'я: здоров як горіх [35:39]; "Ой ти, дівчино, з горіха зерня..." (І. Франко) – пор. блрс. здаровы як рыжык баровы [14]. Концепт Мовчати вербалізується через метафору МАТИ ЩОСЬ У РОТІ: блг. (като че ли) орехи имам в устата (си) [13:281]. В англійській мові фразеотворчу активність виявляє прикметник: англ. not for nuts; be nuts; be dead nuts on [20].

Слово осика входить до складу фразеологізмів, які за своїм походженням стосуються ритуальних дій (осиковий кіл, який забивають у могилу відьми), а також спираються на реальні атрибути фрейму та вербалізують концепт Переляк. Фразеологічні вислови з компонентом осика детально проаналізовано у праці [28:134-135]. Осика – рослина, що наділена ритуальною, магічною символікою: "осика, як і інші рослини, наприклад, лопух, кропива, гіркий полин тощо, охороняють в цю ніч (ніч на Івана Купала – О. Л.) корівники та інші хліви від відьом і решти злих духів" [7:397]. Наприклад, у білоруській ФС: асінкаю заламаць 'даць сабе зарок не хадзіць да каго' [17:25]; асінкаю (асінкі) заламаць 2. У кленічы: Каб (цябе) асінкаю заламалі – каб [на цябе] смерць [36].

Символ явір часто використовується у фольклорі. «"Явір"... присвячений у малоросійській поезії нещастю людському. Пісня ясно говорить про це, розповідаючи, що "з-під явора вийшла біда" і пішла "на світ". З явором, що нахилив віти у воду, порівнюється козак, якого серце ниє, ніби підмитий корінь дерева: Стоїть явір над водою – в воду похилився; На козака невзгодонька – козак зажурився...» [12:77]. СУМ наводить порівняння: рівний, як явір [25, т. 11:620]. У М. Номиса читаємо про явір: "...а въ приказці: кажуть про людину, що все чогось журицця – журливе змалку" [29:135]. Цей компонент не виявляє фразеотворчої активності.

ФО з компонентом терен у порівнюваних мовах мають зіставне значення. Пор. укр. маюся, як в терню [29:131]; шлях устелений терном [25, т. 10:83] – рс. вплетать терние в венок, в цветы [21, т. 15:941-942]; терновый венец [21, т. 15:345]. БАС фіксує переносне значення слова у множині: 'о трудностях, невзгодах, страданиях на жизненном пути человека (поэта, писателя, художника, ученого' [21, т. 15:341-342]. Дослідники зазначають, що "усе, поросле мохом, травою, хмелем, терном, сприймається як віджиле, покинуте, забуте" [28:31-32]; порости терном (травою, биллям) 'давно перестати існувати, щезнути навіки' [32:678]. Однак в українських фразеологізмах заросли (позаростали) шляхи тернами 'неможливо піти, поїхати куди-небудь' [25, т. 10:85]; чи 'досягти чогось бажаного' [32:966]; стежка (доріжка) поросла терном [25, т. 10:83] компонент терен наділений ще одним символічним значенням, відмінним від символіки компонентів мох, трава, хміль, билля. Прототипне уявлення про терен містить атрибут колючий, що створює образ нездоланної перешкоди, отже значимою є ознака "неможливості", про що свідчать фразеологізми: укр. дорога (стежка) терном (ожиною, кропивою) поросла (заросла) чия, куди [32:966]. З огляду на це, компонент терен також можна вважати факультативним знаком поряд з ожина, кропива. Компонент терен є контекстуальним символом, бо виявляє аспект символічного значення у складі фразеологізму разом з компонентами дорога, шлях, стежка. Поряд з наведеними, в українській мові актуалізовано й інші аспекти знань та уявлень про кущ (слот колір плодів терену): очі чорні, як терен; ("смак плодів терену") терпке, як терен [25, т. 10:85].

Дж. Тресіддер серед дерев та їх плодів, які набули символіки у світовій культурі, називає акацію, амарант, апельсин, березу, бузину, вербу, вишню, глід, горіх, гранат, грушу, дуб, кедр, кипарис, лавр, липу, мигдаль, оливу, пальму, персик, сливу, сосну, тамариск, тис, тополю, фігове дерево, яблуко, ялину, ясен тощо [27]. Однак лише такі "екзотизми", як кипарис, лавр, олива, пальма тощо як компоненти функціонують в українській фразеології, їх інтерлінгвальну символіку зумовлено біблійним походженням. Автори праці "100 найвідоміших образів української міфології" розглядають такі рослинні міфологічні образи, як калина, верба, дуб, осика [6]. Українська фразеологія фіксує назви рослин: дерев, кущів та їх плодів – береза, бузина, бук, верба, вишня, граб, горіх, груша, дуб, калина, осика, осина, сосна, терен, тополя, яблуня, явір, ялина тощо. Однак значну частину цих компонентів можна вважати лише факультативними знаками з огляду на їх поодиноке вживання у складі фразеологізмів. Серед найголовніших фразеологічних рослинних символів – укр. береза, верба, дуб, калина, осика, тополя тощо. Існує асиметрія символів у різних фольклорних жанрах (лірична та обрядова пісня, замовляння) та фразеології. Загалом рослинні символи не втратили свого зв'язку з міфом та ритуалом, вони збереглися завдяки своєму функціонуванню у народній пісні та замовляннях, значною є також роль біблійної традиції. Рослинну символіку зумовлено належністю до певних міфологічно значимих елементів простору, а також залученням до ритуальних дій. Особливо важливу роль у міфологічній моделі виконує центральне дерево світу, і відповідно антисвіту, що, певна річ, вплинуло на фольклорну рослинну символіку, лише рудименти якої залишилися у фразеології. Не відображає фразеологічна символіка шанобливого ставлення до дуба, берези, однак простежується негативна модальність верби як дерева антисвіту. Збереглася позитивна фольклорна символіка калини, підтримана й розвинута в козацьку добу та пізніші періоди національних змагань, що піднесло її до національного символу.