У статті досліджено вербалізація фразеологічних концептів на основі опозицій світлий – темний, прозорий – непрозорий (прозорий – каламутний). Визначено концептуалізовані простори, яким властиві такі вербалізації. Описано фразеологічні символи, залучені до вербалізації. Зроблено висновок про архетипність зазначених опозицій та їх підпорядкованість, пов’язаність із метафорою ЗНАТИ - ЦЕ БАЧИТИ.
Ключові слова: фразеологічна одиниця, концепт, метафора, символ.

Verbalization of phraseological concepts on the basis of oppositions light – dark, transparent – turbid (clear – muddy) is studied in the article. Peculiar verbalizations of the conceptualized spaces are defined. Phraseological symbols involved in verbalization are described. The conclusion as to archetypology of mentioned oppositions and their order (subordination) and relation to the metaphor TO KNOW IS TO SEE.
Key words: phraseological unit, concept, metaphor, symbol.

Класичною стала класифікація архетипів у вигляді бінарних опозицій [1, 464; 2, 63-185; 3, 30]. Класифікації знаків відрізняються підходом, ступенем узагальнення й абстрагування. Крім того, бінарні (інколи багатокомпонентні) опозиції та й загалом архетипи відображаються в метафоричних утвореннях, а саме в так званих “мертвих” метафорах. Бінарна організація пронизує значну частину символічної системи – і концептуальний рівень, і відповідно вербальний. На концептуальному рівні простежуються архетипні опозиції, які можна описати як протиставлення абстрактних концептів, атрибутів, дій (життя – смерть, правий – лівий, говорити – мовчати). Хоча когнітивна семантика має антиструктуралістську спрямованість, яка, зокрема, виявляється в особливій увазі до епістемологічних функцій конкретних сутностей в межах структури, а не до системи опозицій (як у структуралістів) [див.: 4, 74], перспективним є поєднання структуралістських ідей з методами когнітивної лінгвістики. Методологія когнітивної семантики зовсім не заперечує структуралістської ідеї про бінарні опозиції, а використовує у переосмисленому вигляді (як наприклад, у понятті орієнтаційної метафори). Принциповим є те, що не лише міф ґрунтується на архетипних опозиціях, містить архетипи, архетипність у сприйнятті та відображенні дійсності властива й сучасній людині.

Мета цієї праці – дослідити фразеологічні метафори на основі опозицій світлий – темний, прозорий – непрозорий (зокрема прозорий – каламутний) та з’ясувати їх інтерлінгвальні та специфічні риси.

У вербалізаціях на основі опозиції прозорий – непрозорий (прозорий – каламутний) спостерігаємо активізацію низки прототипних уявлень наївної картини світу. Словники фіксують зіставні переносні значення прикметників укр. прозорий [5, 971] – рос. прозрачный [6 (3, 934-935)], укр. каламутний [5, 410] – мутный [6 (2, 283)]. На основі опозиції прозорий – непрозорий у термінах прозорих – непрозорих сутностей переважно вербалізовано концепти, пов’язані із ментальної сферою. А. Пайдзіньська звертає увагу на те, що у цій сфері “працює” метафора знати – це бачити, що лежить в основі багатьох фразеологізмів, компонентом яких є назва частини тіла, що слугує для зору, “бачення” [див.: 7, 117]. До цієї базової метафори дотична світло – темРЯВА [7, 119], бо бачити можна лише за умови наявності світла, прозорості, тобто відсутності перешкоди, яку переважно символізують непрозорі сутності. Отже, для метафоричної ідеї рівноцінними є прототипи світлих – темних, прозорих – каламутних сутностей.

Фразеологізми, побудовані за метафорою Знати – це бачити, можуть і не містити у своєму складі компонентів, пов’язаних з органом зору: укр. затемнювати / затемнити свідомість (розум) чию (чий), кому ‘позбавляти кого-небудь здатності реально сприймати дійсність’; тьмариться (туманіє, мутиться) / потьмарився (помутився) розум кому, у кого, чий ‘хто-небудь під впливом чогось втрачає ясність думки, мислення’; затуманювати / затуманити голову (розум, очі) кому 1. ‘позбавляти кого-небудь ясності мислення, затьмарювати комусь свідомість’, 2. ‘вводити в оману, дурити кого-небудь’ [8] – рос. мутиться разум, рассудок [9 (2, 586)]; проливать [бросать] / пролить [бросить] свет на что [10, 363]; рос. морочить голову кому – укр. морочити (запаморочувати, туманити, затуманювати) кого (голову кому) [11, 494] – блрс. бачыць навылет (навылёт) каго ‘вельмі добра ведаць каго; разумець намеры, спадзяваниі, задумы чые’ [12]; рос. темна вода в облацех ‘непонятно, неясно’ [10, 73]. Отже, непрозорий – це і темний, і каламутний. У фразеології туман, насамперед, – символ чогось невиразного й незрозумілого: укр. як у тумані 1. зі сл. бачити, пам’ятати, уявлятися ‘нечітко, невиразно’, 2. зі сл. жити, бути ‘невиразно сприймаючи, погано розуміючи те, що відбувається’ [8]. Слово дим належить до цієї ж тематичної групи: укр. пускати / пустити в очі дим (пилюку) кому ‘вводити в оману кого-небудь’ [8] – пор. блрс. туманам атуманіць ‘свядома абмануць, увесці ў зман’ [12]. Можливо, саме тому: укр. як дим зі сл. п’яний 1. ‘дуже сильно, до безпам’ятства’. Ех, той Саврадим, п’яний як дим (Українські народні прислів’я та приказки) [8]. Символічне значення слова туман у фольклорі та у фразеології відрізняється: “…туман – уособлення лихого, загрозливого. З туману воїн виїжджає на битву, туман визначає невідомість і небезпеку, це, зрештою, образ утечі, лиха доля, яка незвідь де бродить; туман – це смуток зрадженої дівчини” [13, 85]. Фразеологічна одиниця блрс. бачыць на тры сажні ў зямлю, на нашу думку, теж пов’язана з метафорою розуміти – це Бачити, бо активізовано уявлення про землю як непрозору субстанцію.

В. Шаховський та Н. Панченко зазначають, що “ідея приховування, замовчування інформації в англійській мові в основі своїй має уявлення “покрывания”, “сокрытия”, яке поєднує у собі деякий покров і темноту...” [14, 288]. У цій ідеї автори вбачають асиметрію концепту Обман у парі російська-англійська фразеологічні системи. Однак у російській мові існують фразеологізми із зіставною образністю: рос. наводить, навести тень (на ясный день) [15 (15, 282)]; накидывать (набрасывать) флер на что-либо, прикрываться флером чего [15 (16, 1439)]; накидывать, набрасывать вуаль на что-либо [15 (2, 920)], а також на рівні лексики – рос. темнить. В українській фразеологічній системі в термінах сутностей, які мають атрибут непрозорий, вербалізовано зіставні концепти (окрім наведених вище прикладів – укр. пускати / пустити в очі дим (пилюку) кому – блрс. туманам атуманіць): наводити / навести полуду (більмо) на очі кому ‘заважати правильному розумінню, сприйманню чого-небудь’; наводити / навести туман на кого ‘позбавляти можливості правильно сприймати дійсність, навколишній світ’. Земляче! Бог з тобою! На тебе десь туман у Литві навели (Є. Гребінка) [8].

Помічено, що концептуалізації емоцій властиві персоніфікація, сприйняття емоцій як рідин, вогню, світла, стихій (використання у вербалізації термінів власне цих концептуальних ділянок) [16, 385-399], зіставні результати досліджень одержано на матеріалі англійської мови [див.: 17, 410-411]. Н. Арутюнова зазначає: “говорячи загалом про емоції та емоційні стани, потрібно, ймовірно, вважати домінувальним уявлення про них як про рідке тіло, що наповнює людину, його душу, серце, які набувають форми посудини” [16, 385-399]. Найтиповіші “рідкі тіла” – вода, повітря, вони, власне, й дістають означення каламутний: водні об’єкти – каламутний (-а, -е) болото, вода, дощ, озеро, хвиля, річка тощо; “повітряні” об’єкти – горизонт, даль, туман тощо. Однак існує уявлення про стан не лише як “внутрішню” субстанцію, але й “зовнішню”. На думку Т. Булигіної й О. Шмельова, у глибокі стани людина погружается (погрузился в печаль, в уныние, в отчаяние, в скорбь) [18, 284]. У цьому разі можна говорити про метафору переміщення суб’єкта у просторі [17, 395–402], а також про метафоричні переосмислення класичних категорій (наприклад, у термінах обмежених ділянок чи контейнерів-вмістищ) [19]. Це дало підстави О. Кубряковій стверджувати, що такі уявлення органічно випливають із протиставлення простору й об’єкта, у яких об’єкт розглядається як такий, що має властивість вміщувати дещо, включати це дещо до свого складу, утримувати його жорстких межах [20, 481]. Переважно в сучасних текстах спостерігаємо сполучуваність дієслів занурився та поринув з найменуваннями сфер діяльності та ментальних процесів: занурився у боротьбу, гру, думки, життя, мистецтво, підготовку, підрахунки, політику, працю, проблеми, процес, світ, спогади, сферу; поринув у атмосферу, боротьбу, діяльність, життя, забуття, задуму, комерцію, літературу, минуле, мистецтво, музику, навчання, політику, пошук, працю, роботу, роздуми, світ, спогади, справу; також фізіологічних станів: сновидіння, сон. Однак знайдено вживання (укр. Більярдна одразу ж занурилася у сум і навіть SJ натякнув, мовляв, Кубок УЄФА теж... (www.dynamo.kiev.ua/); ...Сотні тисяч людей занурив у смуток і страждання... (www.rkc.lviv.ua/); …Албанія чинно занурилася у траур з приводу загибелі 20 нелегаліві... (observer.sd.org.ua/)), хоча (рос. Смерть сына [погруз]–ила его в глубокую скорбь – укр. синова смерть завдала йому великого смутку; рос. [погружаится, погрузиться] в горе, в отчаяние – укр. поринати (поринути) в горе, вдаватися в тугу (в смуток), у відчай (в розпач, в розпуку) [9 (3, 265)]; рос. глубокая печаль – укр. тяжка туга [9 (2, 169)]). Характерним для українського слововживання є поєднання зануритися, поринати, пірнати з іменами концептів ментальних станів (поринати (пірнати, заходити, заглиблятися) в думки, в споглядання, поринати (пірнати) в спомини, в читання [9 (3, 265)]; рос. не отличается глубиной (о мысли и т. п.) – укр. не глибоко сягати [9 (1, 169)]). У сучасних текстах трапляється: ...Видається, що пан Сембер уже повністю поринув у ейфорію передвиборної боротьби... (ua-reporter.com/arh038.html); ...Але Богдан Гаврилишин не поринув у відчай... (www.ipe.poltava.ua/); Леонід поринув у глибоку депресію... (www.korespondent.net/); ...Німеччина на звістку про теракти у Нью-Йорку і Вашингтоні поринула у глибоку жалобу... (www.day.kiev.ua/); ...ціла сім'я поринула у велике горе, хоча й пережила його в повній покорі волі Божій... (teolib.h1.ru/Svyat/Fiod1/1.html). Про використання термінів водних об’єктів у метафоризації психічних станів свідчить така сполучуваність: укр. Любов 1. Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; кохання (у 1 знач.) [5, 499]; блрс. Каханне 2. Пра глыбіню і сілу пачуцця...: глыбокае [21]; укр. в глибині душі – рос. в глубине души – плск. w głębi serca [22] (хоча глибокими можуть бути й інші об’єкти простору, що також містяться нижче земної поверхні, однак не водні – прірва, долина, балка тощо).

Ймовірно, що відбувається активізація різних концептуальних просторів. Прототипне уявлення про воду містить атрибут прозора, який традиційно згадують першим у словниках. Прозорість – стала властивість речовини, каламутною, отже, непрозорою, вода стає через певні дії, однак для туману, диму непрозорість = каламутність – це стала ознака. Н. Арутюнова наводить приклади: из глубины души (со дна души) поднялась муть, в душе остался осадок [16, 390]; рос. сокровенная глубина души – укр. тайник [9 (1, 169)]. Отже, Стан – це рідина у вмістищі, у свою чергу, Спокій – відсутність руху рідини (хоча й – рівновага), тому й неспокій асоціюється з відповідною дією і каламутною рідиною. Власне, терміни фізичних процесів (наприклад: рос. возмущать, возмутить – укр. каламутити, скаламутити, перекаламутити, закаламучувати, закаламутити, баламутити, збаламутити, забаламутити, мутити, змутити, замутити, колотити, сколотити, (во многих местах – поколотити, посколочувати), збивати, збити, збурити, збурити, збантурити [9 (1, 98)], що стосуються рідин, переважно води, дістали розвиток та використовуються для вербалізації психічних станів та соціальних станів (укр. смута, рос. смута) та процесів. Сполуки забаламутив кров дівоцьку, скаламутила щастя, сколотила мій спокій, заколочувати спокій [9 (1, 98)] виникли як результат змішування концептуальних просторів емоційний стан та вода. Вони спираються на уявлення про рухомість – нерухомість рідини і те, що каламутна вода не придатна для вживання, погана. У фольклорі поширеною є символіка каламутної води (у піснях: Тече вода каламутна. «Мила моя, чого-сь смутна?» «Я не смутна, лем сердита: Через тебе-м зночі бита..»; народних сонниках: Брудна, каламутна вода – слабість, чиста – здоров’я; каламутна – диво; як тече вода чиста, щось добре припливе, а як мутна – недобре... (http://www.kolyadka.h1.ru/Son3.html); Каламутна вода сниться / Вона заливає все / Його вже торкаються пальці / Ти сідаєш в човен / Я забуваю руки твої / Вода прибуває (Т. Чубай)).

Отже, Неспокійний – це урухомлений = каламутний. Однак рос. возмущать це й 3) (приводить в негодование)обурювати кого, обурюватися на кого, проти кого, обурити, -ся. [Кого такі вчинки не обурять!] [9 (1, 98)]. Йдеться у цьому разі вже дещо про інше почуття. Соціальний неспокій вербалізовано й у термінах стихій, зокрема негоди – бурі: укр. Народ бурився, хотів повбивати польських комісарів. Хотіли підбурити народ та перерізати дворян [9 (1, 98)], хоча й каламутиться народ [9 (1, 98)]; – рос. Отъ пересудовъ и народъ мутится [23 (2, 361)]. В українській фразеологічній системі: каламутити / скаламутити (закаламутити) воду [в криниці] кому ‘вносити розлад, неспокій’, ‘підбурювати, підмовляти кого-небудь до якихось дій’ [24, 362]. Насамперед, ця одиниця стосується дії, спрямованої на об’єкт. На вербальному рівні маємо терміни лише одного з концептуальних просторів, що беруть участь у метафоризації. Органи, частини тіла осмислено як вмістища, посудини, тому результати концептуального змішування спостережні й на вербальному рівні: укр. мутити голову (душу) кому, чию ‘завдавати кому-небудь клопотів, переживань; хвилювати бентежити’ [24, 513] – рос. ...Слепая жажда денег и власти замутила головы людям... (Ю. Аракчеев, arakcheevyuri.narod.ru/); ...Сколько молодцев добрых сманила с пути, Сколько душ замутила кручиной... (www.niworld.ru/poezia/osinnik/stihi.htm); Это трудно, гордыня прет, гнев помутил рассудок... (www.expert.ru/) – пор. рос. на душе мутитъ, на-сердцњ мутитъ, меня мутитъ, ...тошнитъ [23 (2, 361)]; укр. баламутити голови кому 1 ‘дурити, морочити когось’, 2. ‘підбурювати на погані дії, вчинки, кого-небудь’ [24, 17] (хоча пропонують й дефініцію – пор. ‘зваблювати, залицятися’; ‘підбурювати на якісь вчинки, бунтувати’ [8]); ...одурив людину, скалічив її насильством, засмітив її розум і скаламутив сумління... (nashavira.ukrlife.org/09_2001.html); ...Я потягнув його в гайдуцтво, хай буде проклятий той день, коли бог скаламутив мій розум! (tech77.hypermart.net/malyk/m9.html). Значення фразеологізму залежить від символічного значення вмістища стану-рідини: голова – символ ментальних та соціальних процесів, а серце, кров – переважно емоційних, світ символізує соціальні явища (укр. баламутити світом ‘жити за своїми нормами, правилами; порушувати звичайний уклад життя’ [8]).

Крім того, у зіставлюваних фразеологічних системах утворено відфразеологічні деривати (рос. мутить ‘умышленно запутывать какое-л. дело, вносить неразбериху во что-л.’, ‘вносить смуту, раздор в отношения между кем-л.’ [25, 183]; у субстандарті – рос. замутить ‘щось зробити, придумати, організувати’. В українській мові відфразеологічний дериват входить до фразеологізму укр. мутить як у (на) селі москаль ‘набридає, докучає’ [26, 96]).

Одиниці, побудовані на основі метафоризації фізичної дії, вербалізують значення ‘заплутувати, щоб приховати щось’ та ‘вносити розлад у стосунки між кимось’: укр. замутити воду ‘навмисне заплутати яку-небудь справу, зробити щось неясним, незрозумілим’ [24, 143]; – рос. мутить воду ‘умышленно запутывать какое-либо дело, вносить неразбериху во что-либо’, ‘вносить смуту, раздор в отношения между кем-либо’ [10, 256]. Частково асиметричними є болгарські ФО, побудовані на основі аналогічних уявлень: блг. мътя (размътвам / размътя, бъркам, разбърквам / разбъркам) водата на някого – а) мутить воду, вносить / внести смуту; б) подкладывать / подложить свинью; мъти се (размътва се / размъти се) водата – обстановка усложняется / усложнится, атмосфера накаляется / накалится [25, 83]. Активізовано також атрибут чистий → прозорий → зрозумілий і антонімічний до нього (укр. виводити на чисту воду [24, 143] – рос. вывести на свежую (чистую) воду [11, 188] – укр. випливати на чисту воду [24, 143]; укр. ловити рибу в каламутній воді [24, 142] – рос. ловить рыбу в мутной воде [10, 231] – плск. łowić ryby w mętnej wodzie [28, 928]). Прозорий щодо води – це чистий, в свою чергу, чистий → придатний для пиття, хороший, якісний (укр. чистої води [24, 141] – рос. чистой воды ‘самый настоящий, в полной мере’ [6 (1, 324)]; чистой воды брильянт, чистой (чистейшей) воды скептик [11, 120] – плск. czystej wody, pierwszej wody [28, 926] – англ. of the first water [29, 234]). Можливо, саме тому: рос. помутиться въ поведеньњ, свихнуться, вести себя дурно; – въ умњ, помњшаться [23 (2, 361)]. Однак каламутний – це й брудний у значенні ‘нечесний’: укр. Вчора була каламутна дипломатія, а сьогодні політика чистої води... (www.geocities.com/uno_montreal/); ...жахливо повільний (фактично 10 років) каламутний процес приватизації... (www.day.kiev.ua/); блрс. ...Палітыка — слоў каламутны разьліў, — Ад іх застаецца заўсёды хтось з носам... (kamunikat.net.iig.pl/www/knizki/litaratura/). Польському mętny ‘podejrzany, niepewny pod wzgiędem etycznym, prawnym itp.’ mętna figura, osobistość, mętny facet, osobnik, mętne interesy, sprawy [22]) відповідає укр. темний, рос. темный.

Найменування вода позначає щонайменше два концепти: концепт суперординатного рівня щодо концептів-назв водних об’єктів та концепт речовини. Простежуємо такі атрибути концепту Вода (щодо назв водних об’єктів), як бурхлива (небезпечна) і тиха: укр. тихіший води, нижчий трави [24, 141]; тихіший за воду, нижчий за траву [24, 143]; і води не замутить [24, 141] – рос. тише воды, ниже травы [10, 476]) – блг. по-тих от водата и по-нисък от тревата [27, 84]; укр. тиха вода греблі рве; плск. сicha woda ‘o kimś pozornie spokojnym, milczącym, skrytym’ [28 (2, 592)]; блг. тиха вода [27, 566] – англ. still waters run deep [29, 310]. Отже, вирізнено фрейм, що містить уявлення рухомості / нерухомості рідини (бурхлива – тиха) загалом, інший концептуальний простір – уявлення про стан поверхні цієї рідини (укр. хвилюватися – рос. волноваться). У цих термінах теж описуються емоційні, інтелектуальні, соціальні дії, процеси та стани (рос. волновать сердце, душу, кровь, ум, воображение тощо).

Фразеологічна концептуалізація (як і концептуалізація загалом) ґрунтується на базових метафоричних та метонімічних принципах, які, у свою чергу, пов’язані з архетипними опозиціями. Специфіку метафоричних вербалізацій у межах певної мовної картини світу зумовлено особливостями категоризації. Зв’язки між концептуальними просторами, що простежуємо на фразеологічному матеріалі, є типовими для певного соціуму, вони підтримуються на глибинному когнітивному рівні. Власне, і сам об’єкт дійсності залежно від контексту (чи фону) наділяється певними атрибутами, на основі яких установлюється зв’язок із певними категоріями. Символ і символізоване в ментальному просторі не перебувають на відстані кроку чи, іншими словами, однієї когнітивної процедури (особливо, коли йдеться про метафору у вузькому розумінні). Так, один із типів традиційного осмислення станів – вербалізація в термінах рідких субстанцій, тому й стани оцінюються за параметрами, що застосовуються до них (прозорий – каламутний). Активізується низка увлень наївної картини світу. Окрім метафори Знати – це бачити, важливу роль відіграє метафора Переміщення. Отже, в термінах, пов’язаних з опозицією прозорий – каламутний, вербалізуються інтелектуальні, емоційні стани, дії та процеси, соціальні дії.

Література

  1. Лотман Ю.М. О метаязыке типологических описаний культуры // Труды по знаковым системам. – Тарту: Изд-во Тарт. ун-та, 1969. – С.460-477.
  2. Иванов В.В., Топоров В.Н. Славянские языковые моделирующие семиотические системы (Древний период). – М.: Наука, 1965. – 246 с.
  3. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. – М.: Искусство, 1984. – 350 с.
  4. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. Краткий словарь когнитивных терминов. – М., 1996. – 242 с.
  5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – Київ, Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
  6. Толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н. Ушакова. – В 4-х т. – М., 1935-1940.
  7. Pajdzińska A. Wrażenia zmysłowe jako podstawa metafor językowych // Etnolingwistyka. Problemy języka i kultury. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1996. – s. 113-130. №8
  8. Інтегрована лексикографічна система “Словники України”. – НАН України, Український мовно-інформаційний фонд, 2001. – Версія 0.
  9. Російсько-український словник / Гол. ред. А.Е. Кримський. – К.: Червоний шлях, 1924. – Т. 1. – 290 с. – Т. 2. – 1056 с. – Т. 3. – 654 с.
  10. Фразеологический словарь русского языка / Под ред. А.И. Молоткова. – М.: Русский язык, 1986. – 543 с.
  11. Вирган І.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. – Харків: Прапор, 2002. – 864 с.
  12. Янкоўскі Ф. Беларуская фразеалогія. Ел.ресурс: <http://jankouski.by.ru/stpradm.htm>.
  13. Шевчук В. Мисленне древо: Роман-есе про давній Київ. – К.: Молодь. – 360 с.
  14. Шаховский В.И., Панченко Н.Н. Национально-культурная специфика концепта "обман" во фразеологическом аспекте // Фразеология в контексте культуры. – М.: ЯРК, 1999. – C.285-288.
  15. Словарь современного русского литературного языка: В 17-ти т. – М.-Л., 1948-1960.
  16. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. – М.: ЯРК, 1999. – I-XV, 896 с.
  17. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем // Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990. – С.387-415.
  18. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Перемещение в пространстве как метафора эмоций // Логический анализ языка: Языки пространств. – М.: ЯРК, 2000.– С.277-288.
  19. Lakoff G. The Contemporary Theory of Metaphor // Metaphor and Thought (2nd edition). – Cambridge: Cambridge University Press, 1992. Ел.ресурс: <www.linguistics.berkeley.edu/lingdept/Current/people/facpages/lakoffg.html>.
  20. Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира. – М.: ЯСК, 2004. – 560 с.
  21. Слоўнік эпітэтаў беларускай мовы / Укладальнік Н. Гаўрош. – Мінск: Вышэйшая школа, 1998. Ел.ресурс: <http://www.slounik.org/79804.html>.
  22. Słownik języka polskiego. Wydawnictwo Naykowe PWN SA, 2003.
  23. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – в 4-х тт. – М.: Русский язык, 1989-1991.
  24. Фразеологічний словник української мови. – К.: Наукова думка, 1993. – 984 с.
  25. Алексеенко М.А., Белоусова Т.П., Литвинникова О.И. Словарь отфразеологической лексики современного русского языка. – М.: Азбуковник, 2003. – 400 с.
  26. Юрченко О.С., Івченко А.О. Словник стійких народних порівнянь. – Харків: Основа, 1993. – 176 с.
  27. Кошелев А., Леонидова М. Българско-руски фразеологичен речник. – Москва-София: Наука и искусство, 1974. – 635 c.
  28. Baba S., Liberek J. Słownik frazeologiozny współczesnej polszczyzny. – Warszawa: PWN, 2001. – 1096 s.
  29. Spears R.A. American Idioms Dictionary. – М.: Русский язык, 1991. – 464 с.

 

Опозиції світлий — темний, прозорий — непрозорий (прозорий — каламутний) у фразеологічних системах // Мова і культура. — Київ, 2004. — Вип. 7. — Т. 6: Національні мови і культури в їх специфіці і взаємодії. — С. 41–48.