Статтю присвячено зіставному дослідженню порівняльних стратегій, властивих українській та російській мовним картинам світу. Зіставний аналіз здійснено на матеріалі стійких атрибутних порівнянь, які містять зоонім. Описано типові способи вербалізації в термінах зооконцептів.
Ключові слова: мовна картина світу, концептуальна картина світу, метафора, порівняння, прототип, символ, зоонім.

The article was dedicated to the comparative research of comparative strategies inherent Ukrainian and Russian language pictures of the world. Comparative analysis was made on the material of attribute comparisons that include zoo-onym. Typical ways of verbalization of zoo-onyms were described.
Key words: language picture of the world, conceptual picture of the world, metaphor, comparison, prototype, symbol, zoo-onym.

Процеси фразеотворення, що відбуваються переважно як метафоризація (у широкому значенні терміна) досліджували в межах різноманітних лінгвістичних парадигм, зокрема лінгвокультурології. Лінгвокультурологічні студії мають на меті насамперед з'ясувати специфіку концептуальної та мовної картини світу певної лінгвоспільноти. Порівняння розглядали в різних аспектах (порівняння “такий, як + ім’я прототипу” – це лише один із випадків вираження мовними засобами розумової операції порівняння) [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8 та ін.]. Власне стійкі порівняння свідчать про те, які концептуальні простори залучено до метафоризації, які атрибути містить прототип. Дослідження стійких порівнянь дає змогу змоделювати прототип, що, у свою чергу, постачає об'єктивний матеріал для зіставлення. Проблему порівняльних стратегій розглядали у своїх працях Т. Шмельова, О. Ніколаєва, Ю. Сорокін, В. Маслова [7; 5; 9; 10 та ін.]. Однак надалі недостатньо дослідженими залишаються когнітивні механізми фразеотворення, зокрема їх національно-культурна специфіка.

Мета цієї праці – дослідити в зіставному аспекті один із фрагментів порівняльних стратегій, а саме атрибутні порівняння української та російської фразеології, базовані на зоопрототипах, показати інтерлінгвальне та національне в прототипних уявленнях лінгвоспільнот.

Матеріал, який подають у словниках стійких порівнянь [4; 11; 12], не однорідний за своєю природою. По-перше, на нашу думку, існують принаймні такі типи порівнянь, як атрибутні й сценарні [див. 13, 343-344]. По-друге, атрибути, які містить прототип, традиційно поділяють на реальні та приписувані, навіть з огляду на специфіку наївної картини світу. Реальні атрибути базовано на об’єктивній подібності. Наприклад, укр. зуби, як частоколи [14, 36]; коса, як мишачий хвіст [14, 36]; рс. как (словно, точно) у кошки 2. ‘зеленые, желтые. О глазах человека’ [11, 292]; борода (бородка, бороденка) как (точно, словно, будто) ...у козла [12, 24]; как у кроликакрасные. О глазах человека, воспаленных от переутомления, бессонницы, слез, злоупотребления спиртным или пораженных болезнью’ [11, 298].

Матеріал свідчить, що існують типи порівнянь з експлікованим та неексплікованим атрибутом. Атрибут експліковано: людина ← тварина (укр. волохатий, як медвідь [14, 30]; босий, як пес [14, 28]; рс. вёрткий как (точно, словно, будто) ...ласка [12, 32]); частина тіла людини ← частина тіла тварини (укр. вухатий, як заєць [14, 30]; рс. как (словно, точно) у осла ‘длинные, торчат’ Об ушах человека [11, 426]). Без експлікації атрибута: людина ← тварина укр. дівка, як вівця [14, 34]; баба як тур [4, 19]; рс. как бык, вол, тур, как конь, лошадь, тяжеловоз, бугай [12, 90]; Частина тіла людини ← частина тіла тварини (укр. Борода, як у пса, а зуби, як у собаки [14, 29]; чуб, як в їжака [14, 30]; рс. как (словно, точно) у газели ‘большие, темные, черные’ О глазах человека [11, 117].

Власне приписувані атрибути експлікують концептуальні простори, які можуть використовуватися й у процесах метафоризації. Існування таких атрибутів, а особливо їх оцінність, часто зумовлено належністю до певного міфологічного простору, зокрема, як це спостерігаємо в межах зоопрототипів та відповідно символів на вербальному рівні. Елементи тричленної чи чотиричленної структури світу позначають тварини різних стихій. “...Три символи трьох сфер світу – птах, звір і риба – використовувалися, як правило, і для позначення трьох сторін світу, тобто вже в горизонтальній системі координат” [15, 69]. Кожен концепт суперординатного рівня (на вербальному рівні, іменований, зокрема, словом, яке може набувати символічної функції) тією чи іншою мірою передає концептам субординатного рівня основне спільне символічне значення, яке пов’язане з архаїчними уявленнями про представника тієї чи іншої сфери міфологічного простору.

Через атрибути зоопрототипів (зокрема, атрибутними порівняннями) вербалізовано такі концептуальні простори: фізіологічний стан та зовнішній вигляд людини, її частин тіла (здоровий, сильний, голодний тощо); інтелектуальні здібності (дурний, розумний); моральні властивості (хитрий, підступний тощо); соціальний статус (бідний).

Прототипи тварин “середньої зони” за тричленною вертикальною будовою світу протиставлені за низкою ознак, як-от: хижий – нехижий, дикий – свійський, чистий – нечистий.

Основний концепт субординатного рівня – звір. Прототипне уявлення про звіра – це уявлення про хижака (жорстокого, безжального, розлютованого). На атрибути, притаманні концепту Звір, натрапляємо у складі прототипів хижих тварин, навіть екзотичних. Отже, суперконцепт містить основні символічні атрибути всієї групи. Порівняно зі словами птах, риба слова звір, тварина як компоненти фразеологічних одиниць використовуються рідко, зокрема, в українській фразеології знайдено лише лічені приклади ФО з цим компонентом. Компонент звір має зіставну символіку в різних підсистемах (лексичній та фразеологічній): укр. звір ‘дуже люта, жорстока людина’ [16, 353] – рс. зверь ‘лютое, свирепое существо’ [17, т. 1, 1084]; укр. розбуджувати / розбудити звіра в кому ‘cприяти прояву грубих, жорстоких, звірячих інстинктів’ [18, 744]. Звір в українському молодіжному сленгу – ‘молодий, але грамотний і сильний чоловік’ [19, 28], що, як не дивно, не нове – укр. парубок, як звір [14, 43].

На думку М. С. і М. Г. Ашукіних, порівняння людини зі звіром походить від перекладу 1890 року назви роману Еміля Золя “La Bête humaine” (1889) як “Человек-зверь” (перший переклад “Человек-животное” (1889)) [20, 375]. Проте вертикальний контекст, який простежити надзвичайно важко, сягає все-таки більш давніх часів. Таке перенесення пов’язане й із християнською традицією, про що свідчить словосполучення рс. звериное число (число 666, символически изображающее имя апокалиптического зверя, т. е. антихриста [17, т. 1, 1084]), яке постало, можливо, на зіставленні атрибутів концептів звір і диявол. Знову ж таки у замовляннях: “...Я иду, звѣрь лапистъ и горд, горластый, волкъ зубастый; я есть волкъ, а вы есть овцы мои” [21, 374]. В. Даль (перше та друге видання словника надруковано раніше, ніж згадуваний переклад Е. Золя) пропонує таку дефініцію: “Звѣрь, животное четвероногое, млекопитающее; дикое, лютое, плотоядное, хищное... // Человѣкъ, подобный звѣрю... Звѣрскій, звѣрю подобный, вообще лютый, свирѣпый, жестокій. Звѣрствовать, поступать звѣрски, лютовать, неистовствовать... Звѣриться, глядѣть звѣрем или звѣрски злиться” [22, т. 1, 674]. В українській мові існує дериват: визвіритися на кого [23, 130]. Таке прототипне уявлення про звіра в людині поширене і в польській мовній картині світу: ,,Marzę często o tym wieku, gdy zwierzę ginie w człowieku(Pochwała wieku dojrzałego I-2 T. Boya-Żeleńskiego); „Śpi w piersi tłumu straszny zwierz o kłach stu krwawych pysków(Szkoła 81-2 L. Staffa) [24, 500]. Словникова стаття у ФСУМ проілюстрована цитатою: “Запах свіжої крові подіяв на худобу зовсім разюче, розбудив у сумирних волах диких роз’ярених звірів” (Гончар) [18, 744]. Проте, як свідчить мовленнєва практика, сучасніше значення ФО ‘нервувати когось’: рс. не буди во мне зверя. Аналогічні атрибути властиві цьому прототипові й в інших картинах світу: блг. гледам като звяр ‘смотреть зверем’ [25, 222]; італ. essere la bestia nеrа di ql быть ненавистным кому-л.; andare in bestia разозлиться [26, 15]; англ. to bring out the beast in smb [27]. Сьогодні в російській мові активно функціонує вислів мой ласковый и нежный зверь [28, т. 3, 19]. Варіативність компонентного складу фразеологічних одиниць свідчить про те, що компонент звір є факультативним знаком поряд із вовк, пес, собака тощо, хоча фактично вовк, пес, собака виступають субконцептами чи підпорядкованими символами. Атрибути, які верифікують це твердження, експліцитно спостерігаємо в таких стійких стійких порівняннях, як: укр. сердитий як звір ‘дуже сердита, розгнівана людина’ [4, 59] – рс. как (словно, точно) зверь 1. ‘злой(ая), лютвй(ая), жестокий(ая), безжалостный’ [11, 201]; укр. злий як вовк ‘надзвичайно зла людина’ [4, 28]; лихий як кітний вовк ‘сердита, роздратована людина’ [4, 28] – рс. как (словно, точно) волк 1. ‘злой’ [11, 102]; укр. злий як собака ‘дуже злий’ [4, 141]; сердитий як собака ‘дуже сердитий’ [4, 143]; як скажений собака ‘дуже зла людина’ [4, 143]; зубатий як пес ‘дуже сердита людина’ [4, 113] – рс. как (словно, точно) пес 1. <цепной> ‘злой, злиться’ [11, 462]; бешенная собака [12, 91]; укр. сердитий як тігра ‘дуже зла людина’ [4, 151] – рс. как (словно, точно) тигр (тигрица) 1. ‘злой(ая), розъяренный(ая)’ [11, 679]; как тигра лютая [12, 91], а також аналогічні атрибути притаманні прототипам укр. щеняти [4, 168]; рс. шакала [11, 769], хорька [11, 735]. О. Селіванова пише: «Дивно, що перший помічник людини, її вірний друг оцінюється як злий підступний, поганий. Мабуть, стериотипізованим у фразеологізмах залишилося лише відчуття чужого собаки, що охороняє чийсь будинок, не підпускаючи сторонніх» [8, 151]. Амбівалентність загалом властива тваринній символіці. Амбівалентність ж прототипних уявлень про пса, собаку, власне, негативну складову зумовлено, ймовірно, тим, що собака належить до так званих «нечистих» створінь, подібністю за вдачею до хижаків. Аналогічно негативний прототип ще однієї «нечистої» тварини – укр. щура – рс. крысы.

            Хижі тварини в зіставлюваних картинах світу традиційно виступають прототипами сміливості: укр. левУ своїх коментарях вiн був смiливим i безстрашним, як лев...” <www.samvydav.net/ index.php?lang=u& material_id=168&theme_id=3411&page= material>; “І затямив княжич Лев тоє слово отче, аби був хоробрий як лев, а мудрий був як князь...” <postup.brama.com/000708/115_8_2.html>); рс. как (словно, точно) лев 1. ‘храбрый’ [11, 313]; укр. дужий як тур ‘міцний, відважний чоловік’ [4, 153]; «...Визначався дикістю й відвагою. Літописець уживає порівняння: «хоробрий, як тур» <www.worldzone.net/international/ uahistory/pobut/ economy.html> – рс. храбрый как (точно, словно, будто) лев, как тур [12, 269]. Прототипне уявлення про вовка містить атрибут сміливий, про що свідчать дані фразеологічних систем: рс. Не далъ Богъ медвѣдю волчьей смѣлости, а волку медвѣжьей силы! [22, т. 2, 311]. Щодо приписування негативних атрибутів хижакам, то лев є винятком (до переліку прототипних атрибутів не входять негативні), можливо, з огляду на порівняно пізнє долучення до зоосимволів (ми не торкаємося питання про хронологію, однак “фразеологічна” неопрацьованість прототипу також свідчить на користь цієї думки). М. Новикова зазначає, що “місяць на небі” і “щука у воді” поділяють з “медведем у лігві” символіку верховенства, царственості та первісності, а сам ведмідь панує над “середньою” зоною світу” [29, 225]. Відповідно нехижі та свійські тварини – це прототипи боягузтва (заєць, кролик, вівця тощо). Опозиція дикий – свійський є релевантною  щодо символіки непокірності (незалежності) – покірності. Бик у наївній картині світу осмислюється переважно як дика тварина, що дало підстави авторам лінгвокультурологічного словника “Русское культурное пространство” стверджувати, що “сучасні росіяни можуть назвати быком чи звертатися до образу бика під час характеристики... людини, яка виявляє непохитну впертість, поєднану з силою та внутрішньою готовністю дати відсіч” [30, 60]. Натомість в українській та російській картинах світу віл – типовий символ покірності та терплячості. Однак за українським фразеологічним матеріалом прототипне уявлення про вола реконструюється детальніше. Підпорядковуються зазначеній опозиції атрибути вовка (рс. одинокий волк [30, 65]) та собаки (рс. как (словно, точно) собака <верная> ‘преданный, верный кому-л. – всецело, неизменно, самоотверженно’ [11, 617] – укр. вірний як пес ‘надійна, віддана людина’ [4, 113], бо ця «вірність» може передбачати забитість, зацькованість, нездатність до опору [див. 30, 154]); вовка та вівці. За наївною картиною світу сумирні, тихі, покірні, які скорилися людині, це – одомашнені тварини (укр. агнець [4, 9]; віл [4, 25]; теличка [14, 83] – рс. кролик, теленок, как овца, овечка, ягненок, яко агнец [12, 617]). Однак у термінах домашніх тварин вербалізовано й концепт Впертість. Атрибут впертий приписано таким тваринам: укр. баран [4, 12] – рс. баран [12, 256] – плск. baran [31, т. 1, 95]; укр. тур [4, 99] – рс. бык [12, 256]; укр. осел [4, 107] – рс. осел [11, 435] – плск. osioł [31, т. 1, 616]; укр. цап [4, 158] – рс. козел [11, 260] – плск. kozioł [24 168] – блрс. у казлы гуляць (граць) ‘пра ўпартых і непамяркоўных, якія не саступаюць адзін аднаму, нават б’юцца’ [32]; укр. упертий гірше свині; уперта, як свиня [33, 150]; упрямый как (точно, словно, будто) мул, как вол, как буйвол [12, 256]. Такі приписувані прототипні атрибути мають інтерлінгвальний характер. Загалом поведінка людини у фразеологічній системі зіставляється з поведінкою “непоступливих” тварин, міфологічних істот: укр. вперся як віл рогами [4, 24] – рс. как (словно, точно) бык 2. ‘упрямый, упрямиться, упираться’ [11, 78] – блрс. затупяніўся як бык, упёрся як чорт у грэблю [34].

Великі тварини (за антропометричною шкалою – більші за людину, отже, сильніші) у зіставлюваних мовних картинах світу стали прототипами сили та міцного здоров’я (укр. бик [4, 14]; бугай [4, 19]; слон [4, 139]; ведмідь [4, 20]; віл [4, 25]; кінь [4, 66]; лев, лось [14, 100]; слон [4, 139]; тур [4, 153]; рс. боров, бугай [11, 78]; бык, мамонт, тур [12, 125]; слон, лев, медведь, буйвол, горилла, вьючное животное [12, 205]; бугай [11, 73]; жеребец <стоялый> [11, 177]; кобыла [11, 258]; лошадь [11, 358]; верблюд [11, 88] тощо); їм також приписано атрибут незграбний: укр. ведмідь [4, 21]; корова [4, 76]; рс. корова [11, 275]; медведь, бегемот, тюлень [12, 139]; слон [11, 603]. У таких порівняльних стратегіях також спостерігаємо риси інтерлінгвальності. Національно-культурна специфіка властива таким порівнянням із компонентом корова, як: укр. нещасна як подольська корова ‘нещаслива людина’ [4, 75]; рс. как (словно, точно) холмогорская корова ‘дородная, рослая, полная; степенная в повадках и движениях’ [11, 276]; полный..., как холмогорская телка ‘умеренно толстый’ [12, 164].

Загалом порівняльні «тактики», переважно використовувані в межах тієї або іншої мовної картини світу, справді відрізняються розмаїтістю (певною національною специфікою), однак «стратегічному» рівневі властива сталість. Зоопрототипам та їх символам, зокрема, української й російської мов, як свідчить досліджений фрагмент сталих атрибутних порівнянь, властива лише незначна асиметрія. Атрибутні порівняння базуються на прототипі (на параметрах, релевантних для прототипу, але необов’язково необхідних для категоризації). У багатьох випадках прототипна модель концепту визначає прототипну модель субконцептів. З огляду на це ми можемо прогнозувати низку атрибутів, приписуваних субконцептам, а також дослідити національно-культурну специфіку концептуального та вербального рівнів. Змішувані концептуальні простори (зокрема, простір-джерело) свідчать про ділянку, яка постачає прототип, тобто аналіз цих даних дає змогу визначити, яким порівняльним стратегіям надається перевага у певній мовній картині світу.

Література

  1. Огольцев В. М. Устойчивые сравнения в системе русской фразеологии. – Ленинград, 1978. 2. Кузнецова Л. И. Сопоставительно-семантический анализ сравнений как метод выявления национальной специфики слова // Методы и приемы лингвистического анализа в общем и романском языкознании. – Воронеж, 1988. – С. 50-59. 3. Ужченко В.Д., Авксентьєв Л.Г. Українська фразеологія. – Харків, 1990. 4. Юрченко О. С., Івченко А. О. Словник стійких народних порівнянь. – Харків, 1993. 5. Николаева Е. К. К типологии фразообразования устойчивых сравнений (на материале польского языка) // ВЯ. – 1996. – № 3. – С. 95-99. 6. Вежбицкая А. Сравнение – градация – метафора // Теория метафоры. – М., 1990. – С. 133-152. 7. Шмелева Т. В. К проблеме национально-культурной специфики “эталона сравнения” (на материале английского и русского языков) // Этнопсихолингвистика. – М., 1988. – С. 129-124. 8. Селіванова О. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти). – Київ-Черкаси, 2004. 9. Сорокин Ю. А. Антропоцентризм vs. Антропофилия: доводы в пользу второго понятия // Фразеология в контексте культуры. – М., 1999. – с. 52-57. 10. Маслова В. А. Лингвокультурология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений. – М., 2001. 11. Огольцев В. М. Словарь устойчивых сравнений русского языка (синонимо-антонимический). – М., 2001. 12. Горбачевич К. С. Словарь сравнений и сравнительных оборотов в русском языке. – М., 2004. 13. Левченко О. атрибут, прототип, стереотип у фразеологічній картині світу // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. – К., 2004. – № 10. – С.338-346. 14. Українські прислів’я, приказки та порівняння з літературних пам’яток / Упоряд. М. М. Пазяк. – К., 2002. 15. Подосинов А. В. Символы четырех евангелистов: Их происхождение и значение. – М., 2000. 16. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ, Ірпінь, 2001. 17. Толковый словарь русского языка / Под ред. Д. Н. Ушакова. – В 4-х тт. – М., 1935-1940. 18. Фразеологічний словник української мови. – К., 1993. 19. Український молодіжний сленг сьогодні / Уклад. С. Пиркало. За ред. Ю. Мосенкіса. – К., 1999. 20. Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова: Литературные цитаты; Образные выражения. – М., 1988. 21. Зaбылин М. Русскій народъ, его обычаи, обряды, предания, суеверия и поэзия. Репринтное воспроизведение издания 1880 г. – Симферополь, 1992. 22. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. – в 4-х тт. – М., 1989-1991. 23. Вирган І. О., Пилинська М. М. Російсько-український словник сталих виразів. – Х., 2002. 24. Kopalińskі W. Słownik symboli. – Warszawa, 1997. 25. Кошелев А., Леонидова М. Българско-руски фразеологичен речник. – Москва-София, 1974. 26. Черданцева Т. З., Джусти Фичи Ф. Итальянско-русский и русско-итальянский краткий фразеологический словарь. – М., 1994. 27. Система Электронных Словарей. ABBYY Lingvo 8.0. Software House, 2002. 28. Дядечко Л. П. Новое в русской и украинской речи: Крылатые слова (материалы для словаря). Ч. 3: М–Р. – К., 2002. 29. Новикова М. Коментар // Українські замовляння / Упоряд. М. Н. Москаленко; Авт. передм. М. О. Новикова. – К., 1993. – С. 199-306. 30. Русское культурное пространство: Лингвокультуроведческий словарь: Вып. первый / И. С. Брилева, Н. П. Вольская, Д. Б. Гудков, И. В. Захаренко, В. В. Красных. – М., 2004. 31. Skorupka St. Słownik frazeologiozny języka polskiego. – Warszawa, 1985. – T. 1. – S. 788. – T. 2. – S. 905. 32. Янкоўскі Ф. Беларуская фразеалогія. Ел. ресурс: <http://jankouski.by.ru/stpradm.htm>. 33. Українські приказки, прислів’я і таке інше / Уклав М. Номис. – К.: Либідь, 1993. – 768 с. 34. МРБСП – Малы руска-беларускі слоўнік прыказак, прымавак і фразем / Укладальнік Зьміцер Санько. – Мінск, 1991. Ел. ресурс: <http://www.slounik.org/s/8>.

                

Стійкі атрибутні порівняння з компонентом-зоонімом (на матеріалі української та російської мов) // Вісник Луганського педагогічного університету ім. Т. Шевченка. — Луганськ: Альма-матер, 2004. — № 11 (79). — С. 201‑208.