Симболарій фразеології

У сучасній лінгвістиці вивчення концептів, їх організації та національно-культурної специфіки - одна з найбільш обговорюваних проблем, якій присвятили свої дослідження Р.Шенк, М.Johnson, С.Е.Никитина, С.Г.Воркачев, G.Lakoff; A.Wierzbicka, R.W.Langacker, M.Turner, G.Fauconnier, A.Blank, Л.О.Долинський, В.А.Чернейкота ін. Звертаючись до питання концептуалізації, Дж.Лакофф і М.Джонсон пишуть, що наше звичайне використання мови значною мірою структурно зумовлене метафоричними і метонімічними принципами [Lakoff, 1987, Johnson, 1987].

Исследования психологов и психолингвистов выявили межкультурную универсальность цветосимволизма на уровне синестетического кода, что не противоречит утверждению о специфичности цветосимволизма для представителей разных культур [7, 1975, 5-30], [11, 1997, 210-211]. “Национально-специфично скорее отношение к содержанию, кодируемому цветом...Налицо не различие цветовой символики, а различия в переживании и трактовке бытия” [11, 1997, 212].

Сьогодні вітчизняна та зарубіжна лінгвістика з особливою увагою досліджує кольороназви в різних аспектах (їх референцію, символіку, слово- та фразеотворчий потенціал тощо [1–7]. Е. Ліч зазначає: «Оскільки всі об’єкти видимого зовнішнього світу мають атрибут кольору, колірні відмінності завжди становлять зручний засіб для класифікації. Проте в який-небудь один колірний клас звичайно потрапляє безмежна різноманітність речей, тому соціальні метафори кольору завжди потенційно багатозначні» [8, 72].

Проблема символу належить одночасно до кола філософських, культурологічних і лінгвістичних проблем, вона пов'язана з розумінням природи мови, із проблемою власне розуміння як процесу. Представники різних шкіл як у філософії, так і у лінгвістиці розглядали цю проблему (Г. Сковорода, М. Костомаров, О. Потебня тощо). Найцікавіше, що О. Потебня аналізував і символічні дії, а не лише "предметні" символи, виявляючи, за сучасною термінологією, типові метафори та їх символи, такі як пиття води чи вина, розливання, розсипання тощо. Низка фундаментальних праць, присвячених вивченню природи символу, написана О. Лосєвим (1976, 1991). Аналізуючи особливості символу, філософ вказував, що у символі є смисл, який водночас узагальнює і створює безмежну смислову перспективу.

 У статті досліджено вербалізація фразеологічних концептів на основі опозицій світлий – темний, прозорий – непрозорий (прозорий – каламутний). Визначено концептуалізовані простори, яким властиві такі вербалізації. Описано фразеологічні символи, залучені до вербалізації. Зроблено висновок про архетипність зазначених опозицій та їх підпорядкованість, пов’язаність із метафорою ЗНАТИ - ЦЕ БАЧИТИ.
Ключові слова: фразеологічна одиниця, концепт, метафора, символ.

Verbalization of phraseological concepts on the basis of oppositions light – dark, transparent – turbid (clear – muddy) is studied in the article. Peculiar verbalizations of the conceptualized spaces are defined. Phraseological symbols involved in verbalization are described. The conclusion as to archetypology of mentioned oppositions and their order (subordination) and relation to the metaphor TO KNOW IS TO SEE.
Key words: phraseological unit, concept, metaphor, symbol.